Справа № 22ц-3420/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого судді –Гринчука Р.С.,
суддів: Карпусь С.А., Матковської С.А.,
при секретарі Щербань А.В.,
з участю представника банку –Галюка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк „Надра”, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору –Національний Банк України про стягнення коштів з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 вересня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
В травні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд зі збільшеними в процесі розгляду справи позовними вимогами до ПАТ КБ „Надра” (надалі –банк), про стягнення трьох відсотків річних за користування належними йому коштами в сумі 133,20 грн., витрат на юридичну допомогу в сумі 250 грн., збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 2839,13 грн., 1320,12 грн. інфляційних нарахувань та судові витрати.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що на підставі укладеного між ним та відповідачем договору строкового банківського вкладу (депозит) від 1 жовтня 2008 року він перерахував банку 10000 грн. Після закінчення строку дії договору 1 жовтня 2009 року банк не виконав взяті на себе зобов’язання, в зв’язку з чим рішенням Нетішинського міського суду від 09.09.2010 року, залишеним в цій частині без змін рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 28 грудня 2010 року на його користь з банку стягнуто 10000 грн. 05 коп. банківського вкладу, 160 грн.27 коп. –три процента річних від простроченої суми, 2550 грн. –збитків у вигляді упущеної вигоди, 645,10 грн. інфляційних нарахувань, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, 400 грн. витрат на правову допомогу, а всього 13879 грн. 42 коп.
В зв’язку з невиконанням банком вимог договору та рішення суду до цього часу, неповерненням суми депозиту та інших нарахувань, зазначених у рішенні суду, він вважає, що відповідач повинен сплатити йому суму боргу у відповідності до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, 250 грн. витрат, які він зазнав в зв’язку з оплатою послуг по
_____________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Савіцький Л.П. Справа № 22ц –3420
Доповідач –Гринчук Р.С. Категорія 19
наданню йому правової допомоги. Крім того ОСОБА_2 вважає, що на
підставі ст.22 ЦК України на його користь слід стягнути також збитки у вигляді неотриманих доходів, оскільки після повернення суми депозиту він мав намір вкласти суму в інший банк на строковий вклад та отримувати доходи у вигляді процентів.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 вересня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено.
Суд виходив з того, що оскільки після ухвалення апеляційним судом Хмельницької області рішення від 28 грудня 2010 року, правовідносини між сторонами перейшли з договірних у відносини з приводу виконання рішення суду, тому підстав для застосування ст.ст. 22, 623, 625 ЦК України не вбачається.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги в повному об’ємі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що суд невірно встановив фактичні обставини справи та правовідносини, які склалися між ним та банком, оскільки з прийняттям рішення апеляційним судом не перестали існувати відносини з приводу неналежного виконання договору банківського вкладу, і обов’язок банку по виплаті суми, визначеної рішенням суду –13879,42 грн. з врахуванням вимог ч.2 ст.625 ЦК України продовжує діяти.
Крім того, на підставі ст.ст. 22, 623 ЦК України він має право на відшкодування збитків у вигляді неотриманих доходів, оскільки мав намір розмістити 13879,42 грн. на депозит у АТ „Банк „Фінанси та Кредит” на умовах отримання 20,50 відсотків річних, що підтверджується договором №1-7/9469980, укладеним між ним та банком 5 липня 2010 року.
Розмір витрачених ним коштів на оплату правової допомоги –250 грн. є вимушеними збитками, яких він зазнав в зв’язку з порушенням його права з боку банку.
ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в письмовій заяві просив розгляд справи проводити без його участі, доводи апеляційної скарги підтримав.
В судовому засідання представник банку проти апеляційної скарги заперечив та пояснив, що рішення суду є законним та обгрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Заслухавши представника банку та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального та матеріального права.
Судом встановлено, що 09.09.2010 року Нетішинським міським судом Хмельницької області було прийнято рішення про стягнення з ВАТ КБ „Надра” на користь ОСОБА_2 10004 грн. 05 коп. за договором строкового банківського вкладу (депозит) №636404 „Моє майбутнє”, оформленого в рамках Пакету Турбота (пенсіонер) №1337466 на суму 10000 грн. терміном на 12 місяців до 1 жовтня 2009 року під 18,25 процентів річних, 160,27 грн. –три проценти річних, 2550 грн. –збитків у вигляді упущеної вигоди, 645,10 грн. інфляційних нарахувань, 120 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи та 400 грн. витрат на правову допомогу а всього 13879,42 грн. Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 28 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін в цій частині. 18 січня 2011 року позивачу було видано виконавчий лист про стягнення вказаних коштів. Ці кошти не виплачені позивачу до теперішнього часу. Таким чином вказаним рішення було встановлено факт порушення ПАТ КБ „Надра” своїх зобов’язань по виконанню договору строкового банківського вкладу (депозиту).
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відмовляючи в позові суд прийшов до помилкового висновку про те, що в зв’язку з прийняттям апеляційним судом рішення від 28 грудня 2010 року між сторонами почали діяти відносини з приводу виконання судового рішення, тому підстав для застосування вимог ч.2 ст. 625 ЦК України не вбачається.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, ст.ст. 11, 12, 15, 16 ЦК України захисту підлягає право, яке існує в особи на час ухвалення судового рішення.
В даному випадку на спірні правовідносини поширюються вимоги ст. 625 ЦК України, оскільки судове рішення, за яким на користь позивача з відповідача стягнуто грошові кошти за невиконання умов договору на час розгляду справи судом першої інстанції не виконано, чим позивачу заподіяно збитків. При цьому банк не оспорював в суді правильність проведення розрахунків, наведених ОСОБА_2 в позовній заяві.
За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, встановлений ст.11 ЦПК України, доводи апелянта та його розрахунки в частині стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції за період з 15.04.2010 року по 28.12.2010 року та в період з 29.12.2010 року по 24.06.2011 рік є такими, що відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах закону.
Пояснення представника банку про те, що ОСОБА_2 з 12 серпня 2011 року має можливість вільно зняти з банківського рахунку 10000 грн., які були ним вкладені (депозит), не впливає на предмет позову та правильність проведення розрахунку.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право на було порушено (упущена вигода).
Частинами 1, 2, 4 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.
При обчисленні (визначенні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення достовірності (реальності) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов’язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на позивача.
В матеріалах справи відсутні докази реальності (дійсної можливості) отримання ОСОБА_2 доходів у випадку виконання банком рішення суду. Можливість вкладу позивачем неотриманих за рішенням суду грошових коштів на строковий банківський вклад (депозит) в іншу банківську установу та отримання відповідних доходів не свідчить про наявність збитків в розумінні ст. 22 ЦК України.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами регулюється ст. 88 ЦПК України.
В справі міститься акт приймання виконаних юридичних послуг від 16 травня 2011 року, відповідно до якого ОСОБА_2 сплатив ТОВ „Торра” 250 грн. за 2 год.30 хв., які були витрачені товариством на написання позовної заяви. Цей розмір не перевищує граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних справ, передбачений п.п.1 п.1 додатку до постанови КМУ від 27 квітня 2006 року №590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”.
З врахуванням вимог ст.ст. 58, 60, 64 ЦПК України цей документ є належним доказом сплати позивачем коштів на правову допомогу, який не спростований відповідачем, тому в цій частині доводи ОСОБА_2 є обґрунтованими.
Враховуючи вищезазначене, встановлені в справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в справі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 вересня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов задоволити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку „Надра” на користь ОСОБА_2 три проценти річних в сумі 133 грн. 20 коп., 1320 грн.12 коп. індексу інфляції, 250 грн. судових витрат, а всього 1703 грн. 32 коп. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук