КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

Справа № 1-29/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2011 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                         Сиротенко Г.  Г.  

при секретарі                                  Лютій  О.  В.,  

за участю потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого – ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

підсудного ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Олександрівка Білозерського району Херсонської області,  українця, громадянина України, освіта вища, розлученого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого робітником ТОВ «АФ «Родіна», раніше не судимого, мешкає: АДРЕСА_1

по ст. 125 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

 Підсудний ОСОБА_4 29 вересня 2010 року приблизно о 16.30 хв. на земельній ділянці, розташованій біля будинку АДРЕСА_2 на грунті  неприязних особистих стосунків, умисно, з метою завдання тілесних ушкоджень,  збив ОСОБА_1  з ніг та потім наніс удари по тулубу та ногам, таким чином завдав ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді 6 синців по передньо-внутрішній поверхні нижньої третини правого стегна, по передній та зовнішній поверхні середньої і нижньої третини правої гомілки, в область правої сідничної складки ,  які  по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки.

В судовому засіданні ОСОБА_4 винним себе у вчиненні злочину не визнав, суду пояснюючи, що 29.09.2010 року він прийшов додому приблизно в період часу з 15.00 до 17.00 год. та відразу ж по цьому  на його земельну ділянку прибув трактор, водій якого почав орати його огород. В цей  час на його земельну ділянку вбіг його сусід ОСОБА_1, з яким в них неприязні стосунки з приводу розподілу земельної межі,   та вдарив його в пах. Він (ОСОБА_4) наздогнав ОСОБА_1  та схватив його за руку і вони разом впали, при цьому будь-яких ударів  він йому не наносив, лише коли піднімався,   обперся на ОСОБА_1. Заявлений потерпілим цивільний позов не визнає, оскільки ніяких дій направлених на спричинення потерпілому матеріальної та моральної шкоди він не  вчиняв,  доказів в підтвердження спричинення шкоди потерпілим не надано.

Не дивлячись на те, що підсудний ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину не визнав, його винність підтверджується дослідженими судом доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що  29.09.2010 року він знаходився на подвір’ї свого домоволодіння та на відстані біля 50 метрів побачив як трактор, який орав огород його сусіда ОСОБА_4,  виїхав за межу на територію його  земельної ділянки. Сам ОСОБА_4 також знаходився на його городі. Він підійшов до ОСОБА_4, щоб зробити зауваження з приводу цього, однак останній вдарив його рукою в область голови. Коли він почав втікати, ОСОБА_4 наздогнав його повалив на землю і зверху, сидячи на ньому, почав наносити удари по тулубу, точну кількість ударів він не пам’ятає. З приводу нанесення йому тілесних ушкоджень він звернувся до органів міліції, а також лікувався в Лозуватській дільничній лікарні. Вважає, що діями підсудного йому були спричинені матеріальні збитки, розмір яких він оцінює в 1500 грн., а також моральні збитки в сумі 5000 грн.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона являється сусідкою ОСОБА_4 та ОСОБА_1, їх городи розташовані разом. В минулому році точної дати вона не пам’ятає, бачила, як на огороді ОСОБА_4 орав трактор. Коли почула як кричав ОСОБА_1, вийшла та на відстані біля 50 метрів побачила,  що він знаходився на огороді ОСОБА_4 та йшов в бік своєї земельної ділянки, а сам ОСОБА_4 лежав на землі. В цей час ОСОБА_4 піднявся і, наздогнавши ОСОБА_6, почав наносити йому удари, точної кількості яких вона вказати не може.  ОСОБА_1 впав, а зверху на ньому майже лежав  ОСОБА_4, він був до неї спиною, тому вона не бачила,  як він наносив удари. Коли вона прибігла до місця події, ОСОБА_4 наніс ще один удар в обличчя ОСОБА_1, а потім припинив свої дії. Потерпілий ударів ОСОБА_4 не наносив. ОСОБА_6 самостійно піднявся та пішов у свій двір, він був  при тямі.   Бійка тривала  біля 3-5 хвилин.

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що вона є дружиною потерпілого ОСОБА_1 В минулому році, точної дати не пам’ятає,  на городі їх сусіда ОСОБА_4 орав трактор, який  виїхав на межу їх земельної ділянки. Її чоловік підійшов до водія трактора, щоб показати межі городів. В цей час із свого садка вибіг  ОСОБА_4, який вдаривши рукою її чоловіка,  збив його з ніг, а потім почав наносити удари руками та ногами в різні часини тіла (10-15 ударів). Поки вона дійшла до місця бійки, а також підбігла їх сусідка ОСОБА_5, ОСОБА_4 сам припинив наносити удари та підвівся на ноги. Вона допомогла чоловікові піднятися та вони направилися до будинку.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснила, що ОСОБА_4 є її сином,  вони проживають за однією адресою. Протягом тривалого часу у них з сусідом ОСОБА_1 триває конфлікт з приводу розподілу земельних ділянок. 29.09.2010 року їх город орав трактор. ОСОБА_1 вибіг на їх земельну ділянку та почав кричати. ЇЇ син підійшов до нього, і в цей час ОСОБА_1 вдарив його в пах. Син впав, а ОСОБА_1 почав тікати. Її син схватив за руку ОСОБА_1 і вони разом впали на землю . Вона відкликнула сина, і той відразу підійшов до неї.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 29.09.2010 року він орав город раніше знайомого йому ОСОБА_4 на тракторі МТЗ-82. Проїхавши по земельній ділянці біля 7-10 метрів, помітив, що на город вибіг ОСОБА_1 Поки він виходив з трактору, побачив, що ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_4 в пах, від чого той зігнувся, а коли встав, догнав ОСОБА_6 сзаду та схватив його за куртку, від чого обидва впали та почали боротися.

Згідно дослідженого судом матеріалу  Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровські області №1720 від 29.09.2010 року,  29.09.2010 року ОСОБА_1 звернувся до Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області із заявою про  притягнення до відповідальності ОСОБА_4, який спричинив йому тілесні ушкодження, а в поясненні, яке він давав працівникам міліції про обставини завдання тілесних ушкоджень дав пояснення які є аналогічними його свідченням в судовому засіданні. Крім того згідно рапорту оперативного чергового Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 29.09.2010 року в чергову частину райвідділу надійшло повідомлення з Лозуватської лікарні про звернення ОСОБА_1 з приводу тілесних ушкоджень, завданих йому 29.09.2010 року ОСОБА_4

З висновку судово-медичної експертизи № 2399 (2543-10) від 31.10.2011 року (а.с.98-99) вбачається, що виявлені у ОСОБА_1 6 синців по передньо-внутрішній поверхні нижньої третини правого стегна, по передній та зовнішній поверхні середньої та нижньої третини правої гомілки, в області правої сідничної складки, які по характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки, виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, якими могли бути як озброєна, так і неозброєна рука, взута нога нападаючого або інші предмети з такими ж властивостями, що могло бути при обставинах вказаних потерпілим під час огляду, давність виявлення ушкодження може відповідати 29.09.2010 року. У потерпілого виявлено 6 дільниць тіла прикладення фізичної сили, які мають різну анатомічну локалізацію. Виникнення всіх тілесних ушкоджень у потерпілого виключає можливість утворення при одноразовому падінні з височини власного зросту (на підлогу, землю, узбіччя). Взаємне розташування нападаючого та потерпілого, а також їх положення  в момент утворення тілесних ушкоджень було різним. Тілесні ушкодження для самооборони не характерні, різноманітна анатомічна локалізація і взаємне розташування тілесних ушкоджень свідчить про спричинення  ушкоджень сторонньою рукою. Анатомічна локалізація всіх тілесних ушкоджень у потерпілого доступна для спричинення їх власною рукою. Будь-яких об’єктивних ознак, які б могли свідчити про наявність тілесних ушкоджень в області грудної клітини в момент огляду і в представлених медичних документах не виявлено.

Пояснення  підсудного ОСОБА_4 в частині того, що він ударів потерпілому  не наносив, а лише схватив його за руку,  від чого вони разом впали,  внаслідок чого у останнього могли виникнути тілесні ушкодження, тобто його дії не були направлені на спричинення тілесних ушкоджень, суд оцінює критично. В судовому засіданні достовірно встановлено, що 29.09.2010 року між підсудним та потерпілим виникла сварка, про що сторони не заперечували. В той же день потерпілий ОСОБА_1 звернувся із заявою в міліцію про притягнення підсудного до відповідальності в зв’язку із спричиненням йому тілесних ушкоджень.  Висновком судово-медичної експертизи підтверджується факт спричинення йому легких тілесних ушкоджень. Пояснення потерпілого про ці обставини були послідовні з самого початку (при зверненні в міліцію із завою, дачі пояснень в суді) та погоджуються з іншими доказами – висновками експертизи, актом судово-медичного обстеження. Як зазначили сам потерпілий та свідок ОСОБА_5,  ОСОБА_10 наносив удари ОСОБА_1, однак точної кількості ударів потерпілий не пам’ятає, а свідок ОСОБА_5 не бачила, оскільки ОСОБА_4 знаходився до неї спиною, однак вона бачила як ОСОБА_4 наніс один удар потерпілому в область обличчя. Свідок ОСОБА_9 також підтвердив факт боротьби між підсудним та потерпілим. Свідчення свідка ОСОБА_8 суд також оцінює критично оскільки вона являється матір’ю підсудного, а отже її пояснення є упередженими та направленими на мету уникнення відповідальності її сином.  Свідчення підсудного також спростовуються висновками судово-медичної експертизі щодо механізму утворення ушкоджень у потерпілого, виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого виключає можливість утворення при одноразовому падінні з височини власного зросту.

Посилання захисту на необережність спричинення тілесних ушкоджень  під час обоюдного падіння також не заслуговують на увагу, оскільки із пояснень всіх допитаних в судовому засіданні осіб виходить,  що підсудний цілеспрямовано наздогнав потерпілого, схватив його, поваливши на землю, а отже враховуючи вік потерпілого, повинен був усвідомлювати суспільну небезпечність характеру свого діяння та передбачити його суспільно небезпечні наслідки.

Тому саме пояснення потерпілого про те, що діями підсудного йому були спричинені тілесні ушкодження, суд визнає покладає в основу обвинувального вироку по справі.

Однак судом  не може бути взято до уваги  посилання потерпілого на скоєння злочину ОСОБА_4 в стані алкогольного сп’яніння,  так як ці обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, тому пільгують виключенню з обвинувачення.

Виходячи з аналізу досліджених доказів, суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_4 за ст.. 125 ч.1 КК України за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження.

Обговорюючи питання   про призначення підсудному міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який відноситься  до категорії злочинів невеликої тяжкості, характеристику особи підсудного, який раніше не судимий, працює, позитивно характеризується за місцем роботи та в побуті (а.с. 100,101), має на утриманні одну неповнолітню дитину. Виходячи із зазначених обставин, суд вважає, що покарання підсудному слід призначити у вигляді штрафу.

Потерпілим ОСОБА_1 заявлений цивільний позов про стягнення моральної та матеріальної шкоди внаслідок навмисних протиправних дій, розглянувши який суд вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню.

Як зазначено в  п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 07 липня 1995 року №11 з послідуючими змінами „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат»)  особи, яка потерпіла від злочину, відшкодуванню підлягають тільки кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого в лікарні, госпіталі, диспансері чи  іншому стаціонарному лікувальному закладі, всі інші витрати не відшкодовуються. Тому суд вважає, що відшкодування збитків повинно бути здійснено на загально-цивільних підставах  у відповідності до вимог ст. 22, 1166 ЦК України. Так, відповідно до ст.. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Суду в підтвердження понесених потерпілим витрат на лікування надані товарні чеки аптек на суму 467,96 грн. Згідно медичної картки стаціонарного хворого №630 Лозуватської дільничної лікарні, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 06.10.10 року по 18.10.10 року з діагнозом хронічний бронхіт в стадії загострення, пневмофіброз, емфізема легенів, попутній діагноз:  ушкодження грудної клітини, больовий синдром, йому було призначено відповідне лікування.  Згідно висновку фахівця судово-медичного експерта №2543 від 19.10.2010 року та висновку судово–медичної експертизи № 2399 (2543-10) від 31.10.2011 року, будь-яких об’єктивних ознак, які б могли б свідчити по наявність тілесних ушкоджень в області грудної клітини в момент огляду потерпілого і представлених медичних документах не виявлено. Лікування потерпілого зазначеними в товарних чеках медичними препаратами тілесних ушкоджень, виявлених при огляді потерпілого,  не підтверджено. Тому в цій частині позовних вимог потерпілому слід відмовити. В підтвердження вартості палива для поїздок із с. Чкаловка Криворізького району Дніпропетровської області до м. Кривого Рогу – 5 разів «туди-сюди», з метою отримання консультації про розгляд спору, що виник, потерпілим надано 5 фіскальних чеків, три  з яких датовані 06.04.2011 року та підтверджують придбання бензину марки А-95 Є на 249,97 грн. в 01:29:15, марки А-92Е на суму 99,98 грн., марки  А-92 Е на суму 198,00 грн. в 11:41:18. Два чеки від 14.11.2010 року в 11:27:49 на бензин марки А-92Е на суму 139,45 грн. та чек від 16.11.10 року на придбання бензину марки А-80 на суму 66.50 грн. в 17:05:25. Суду не надано доказів необхідності придбання бензину в такій кількості та такої якості і в одну добу, не вказано який автомобіль він заправляв, мета  та пункт призначення його поїздок, тому зазначені докази не можуть бути визнані належними та достатніми для підтвердження матеріальної шкоди, завданої потерпілому.  Крім того інших документів на підтвердження матеріальних витрат на проїзд до правоохоронних органів – 40 грн., витрати на послуги мобільного зв’язку – 20 грн., витрат пов’язаних з проведенням судово-медичної експертизи – 70 грн. на які посилається потерпілий в позовній заяві, до матеріалів справи не надано.  Тому позов в частині стягнення матеріальних битків на суму 1500 грн. задоволенню не підлягає.

Суд вважає, що позов в частині відшкодування моральної шкоди ґрунтується на законі. Так, згідно п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 і ст. 1167 ЦК України та п. З постанови Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4 (з послідуючими змінами), моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з ушкодженням здоров’я, і у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. В судовому засіданні встановлено, що потерпілому ОСОБА_1 внаслідок дій підсудного було спричинено моральну шкоду, яка виразилася в душевних стражданнях в зв’язку з протиправною поведінкою підсудного, зміні звичного способу життя, пов’язаного з необхідністю звертатися за захистом своїх прав, в фізичному болі  та стражданнях в зв’язку з пошкодженням здоров’я.  Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер вчиненого ОСОБА_4  злочину, ступінь його вини та характер умислу, причини його дій, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого ОСОБА_1, а також вимоги справедливості і розумності. З урахуванням викладеного, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити у сумі 1000 грн. Тобто, в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

З А С У Д И В

 ОСОБА_4 визнати винним за ч.1 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу на користь держави в сумі 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Запобіжний захід до набрання вироком чинності залишити попередній –підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про стягнення моральної та матеріальної шкоди внаслідок навмисних протиправних дій - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) грн.

У задоволенні цивільного позову в іншій частині - відмовити у зв’язку з недоведеністю позовних вимог.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному суді Дніпропетровської області через Кривоізький районний суд Дніпропетровської області в продовж    діб з моменту його проголошення  

Суддя:                                                       Сиротенко Г.  Г.