Справа №2-306/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 липня 2007 року                         Острозький районний суд Рівненської області в складі:

головуючої-Поліщук Т.М. 

при секретарі -Остроголова О.М. 

за участю адвокатів ОСОБА_1,  ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні м.  Острога цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4,  ОСОБА_5 про виселення

встановив :

ОСОБА_3. звернувся з позовом в суд та просить висилити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із жилого будинку,  що належить йому на праві приватної власності,  мотивуючи свою заяву тим,  що відповідачі систематично порушують правила співжиття,  а заходи запобігання та громадського впливу, що до них застосовувались виявились безрезультатними і дана обставина робить не можливим проживання з ними в одному будинку.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав.

Відповідачка ОСОБА_4. позов не визнала та пояснила,  що з ОСОБА_3 проживає однією сім'єю починаючи з 15 грудня 1988 року. Вона не є квартиронаймачем,  так як весь цей час разом проживала з позивачем як співмешканка та вела з ним спільне господарство,  вкладувала туди свої кошти ,  і на даний час звернулася з позовом в суд про розподіл спільно придбаного майна. Будь яких дій на порушення прийнятих норм співжиття ні вона,  ні її дочка ОСОБА_5 не вчиняли ,  а тому підстав для їх виселення не має.

Відповідачка ОСОБА_5. позов не визнала з причин аналогічних що і ОСОБА_4.

Суд вивчивши матеріали справи заслухавши сторони по справі,  рахує позов не доведеним та таким , що не підлягає до задоволення із слідуючих підстав.

Як було встановлено в судовому засіданні сторони спільно проживають,  починаючи з кінця 1988 року і по даний час, як співмешканці та ведуть спільне господарство. При таких обставинах ОСОБА_4 не може рахуватися тимчасовим квартиронаймачем.

Той факт, що сторони спільно жили як одна сім'я в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_6,  ОСОБА_7.,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9.

2

Так зокрема ОСОБА_6 показав , що коли працював дільничним інспектором , то як мінімум двічі в 2003-2004 роках бував у будинкові ОСОБА_3. де розбирав заяви ОСОБА_4. з приводу недостойної поведінки її співмешканця який влаштовував скандали та наносив для неї тілесні ушкодження. По цьому факту ОСОБА_3 офіційно виносилися письмові попередження . Крім того до нього зверталася його дочка ОСОБА_10 котра жалілася , що батько її побив та вигонить з хати.

Свідок ОСОБА_7. показала , що дійсно проживаючи в будинку її батька-ОСОБА_4 готовила для них їсти ,  виконувала хатню роботу,  інколи водила її та брата в дитячий садочок та до школи ,  ходила на батьківські збори,  а вона називала її мамою. На даний час між ними склалися не приязні стосунки і вона рахує,  що ОСОБА_4. зіпсувала життя для її батька та для неї.

ОСОБА_7. показала , що ОСОБА_4. проживає в їх будинкові з 1998 року. Однак ці свідчення суд не може рахувати правдивими із слідуючих підстав.

ОСОБА_7. є 1985 року народження,  а тому якби ОСОБА_4. прийшла жити в їх будинок в 1998 році,  то вона не могла би її водити в дитячий садочок,  так як на той час для неї виповнилося уже 13 років. Крім того свідок ОСОБА_8 показала,  що по сусідству із ОСОБА_3 проживає з 1995 року і на той час ОСОБА_4. уже жила в господарстві позивача.

Суд бере до уваги свідчення ОСОБА_8. стосовно того , що починаючи з 1995 року,  коли вони стали сусідами із ОСОБА_3 то там на той час уже жила ОСОБА_4.

Стосовно скандалів , що виникали між сторонами , то свідок пояснила,  що не знає хто був їх ініціатором.  А тому більше в своїх показах зосередилась на своїх особистих неприязних стосунках з ОСОБА_4.,  які будь якого відношення до даної справи не мають

Свідок ОСОБА_9.  підтвердила той факт , що дітей ОСОБА_3. та дочку ОСОБА_4- , в дитячий садочок останні возили та забирали обоє ; а тому   всі вихователі рахували їх сім'єю.

Факт спільного проживання між сторонами підтвердив і сам позивач,  так як в своїй позовній заяві від 11.06 та 25.06 2007 року ,  ОСОБА_3. відповідачку назвав співмешканкою.

 ст..116 ЖК України на яку посилається позивач передбачає підстави виселення із будинку без надання громадянам іншого житла.

В судовому засіданні , ОСОБА_3 не довів ні однієї , з перерахованих в цій статі , підстав.

Відповідно до довідки Острозького райвідділу внутрішніх справ від 23.07.07 року-ОСОБА_3. в 2006-2007 роках, з приводу неправомірних дій щодо нього, з будь чиєї сторони, не звертався.

На даний час в проваджені Острозького райсуду є позовна заява ОСОБА_4. до ОСОБА_3. про поділ спірного житла.

3

Враховуючи викладене та керуючись  ст. 116 Житлового кодексу України,   ст.  ст. 130, 209, 212-215, ЦПК України, суд

вирішив :

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про виселення із жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в м.  Острозі по АДРЕСА_1,  відмовити.

Сторони можуть подати до Острозького райсуду заяву про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Острозький райсуд протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається в строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано,  але апеляційна скарга не була подана у строк,  встановлений  ст.294 ЦПК України,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.