ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" листопада 2011 р. м. Київ К/9991/53771/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого –Черпака Ю.К.,
суддів: Зайцева М.П., Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., Шведа Е.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни,
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області на постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 26 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 27 травня 2010 року,
встановив:
ОСОБА_1 пред’явила позов до Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про зобов’язання нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006- 2008 роки в сумі 3891,90 грн.
Позов мотивувала тим, що відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” вона є дитиною війни і має право на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте у 2006-2007 роках така допомога їй не надавалась, а в 2008 році виплачувалась в неповному обсязі.
Постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 26 травня 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 27 травня 2010 року, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області провести нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням вже виплачених підвищень до пенсії як дитині війни.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, до складу якого не включаються кошти Пенсійного фонду. Зазначає також про відсутність механізму визначення розміру мінімальної пенсії за віком, від якої необхідно нараховувати 30-відсоткову надбавку дітям війни.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і в силу статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, набула правового статусу дитини війни.
Частиною 1 статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підвищення до пенсії дітям війни у 2006 році могло бути впроваджено лише за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, згідно із статтею 110 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, враховуючи зміни, внесені Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”. Однак нарахування та виплата пенсії у збільшеному розмірі відповідачем у 2006 році не проводилася, оскільки умови, передбачені вказаним Законом, в той час не настали.
Пунктом 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, якими встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
В силу частини 2 статті 150, частини 2 статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що в період з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року ОСОБА_1 не мала права на щомісячне підвищення до пенсії, оскільки дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено, а згодом змінено. Однак з моменту ухвалення відповідних рішень Конституційним Судом України бездіяльність суб’єкта владних повноважень є протиправною.
За таких обставин позивач у 2006 році, до 9 липня у 2007 році та до 22 травня у 2008 році не мала права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а мала його лише з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди мотивовано визнали, що за відсутності іншого розміру такої пенсії розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, який, згідно з частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” і статті 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становив: з 1 січня 2007 року - 380 гривень, з 1 квітня 2007 року - 406 гривень, з 1 жовтня 2007 року - 411 гривень, з 1 січня 2008 року - 470 гривень, з 1 квітня 2008 року - 481 гривня, з 1 липня 2008 року - 482 гривні, з 1 жовтня 2008 року - 498 гривень.
Безпідставними є доводи, викладені в касаційній скарзі, стосовно правомірності дій відповідача з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни та заборону нецільового використання коштів Управління Пенсійного фонду, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору і суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Окрім того, чинним законодавством не визначено іншого державного органу, який здійснює виплату пенсії, крім Пенсійного фонду. Відповідно до статті 72 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” джерелами формування коштів Пенсійного фонду, зокрема є кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 вказаного Закону встановлено, що в разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) у зв’язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону, такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 26 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 27 травня 2010 року –без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.К. Черпак