ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

  "09" жовтня 2006 р.                                                                   Справа № 6/163

 

Суддя господарського суду Чернівецької області Паскарь Авель Дмитрович

розглядаючи справу за позовом   Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Запоріжжя

 

до відповідача Приватний підприємець ОСОБА_1

 

про стягнення заборгованості по платі за торгові патенти - 11891,90грн.

 

за участю представників:

позивача:  Пастушенко Т.В., довіреність від 29.08.2006 року № 26497/10/10-010

відповідача:  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ордер від 28.08.2006 року НОМЕР_1

 

СУТЬ СПОРУ:

 

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя звернулась з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці, про стягнення заборгованості по платі за торгові патенти у сфері грального бізнесу в сумі 11891,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачу в період з 01.04.2004 р. по 01.07.2004 р. були  видані 17 торгових патентів на здійснення торговельної діяльності, період дії яких становив відповідно до 31.03.2009 р. та до 30.06.2009 р. Вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу була встановлена у фіксованому розмірі 1400 грн. на рік  для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем. Відповідачем 15 грудня 2004 р. була внесена плата за патенти за перший квартал 2005 р. в розмірі 11900 грн. Оскільки статтею 47 Закону України № 2285-ІV "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (далі - Закон № 2285) з 01.01.2005 р. збільшена вартість торгового патенту в сумі 4200 грн. на рік за здійснення діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу, відповідачу був здійснений перерахунок плати за придбані ним торгові патенти за І-й квартал 2005 р. і останній квартал дії торгового патенту за податковим повідомленням  від 4 квітня 2005 року НОМЕР_22 та повідомлено про необхідність сплати різниці вартості торгового патенту в сумі 11 891,84 грн. (з урахуванням перерахованих 11 900 грн. і 8,16 грн. переплати згідно картки особового рахунку). Вище зазначена сума вважається узгодженою. Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІП ( далі -Закон 2181) передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

Відповідач позов не визнає з викладених у відзиві мотивах, в тому числі у зв'язку з тим, що податкові вимоги позивача скасовані відповідними рішеннями ДПА України та ДПА Запорізької області, а відповідно до статті 58 Конституції України, закони не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Постанова прийнята 09.10.2006 року після закінчення строку перерви, оголошеної 27.09.2006 року на підставі статті 150 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, а         відповідач позову  не визнав з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, господарський суд

 

ВСТАНОВИВ:

 

ОСОБА_1., зареєстрований 05.11.2003 р. Чернівецьким міськвиконкомом як суб'єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи, звернувся до позивача  з заявками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та придбав шістнадцять торгових патентів з терміном дії з 01.04.2004 по 31.03.2009 р., а саме:  серія НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 НОМЕР_9 НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13,НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17 НОМЕР_18, а також один торговий патент серія НОМЕР_19 терміном дії з 01.07.2004 р. по 30.06.2009 р.

Платіжним дорученням від 15.03.2004 р. НОМЕР_20 до відповідного бюджету відповідачем перераховано 22 400 грн., в тому числі 11 200 грн.  у вигляді плати за ІІ-й квартал 2004 року та  11 200 грн. у вигляді одноразової плати у розмірі вартості шістнадцяти торгових патентів за останні три місяці дії патентів. Квитанцією від 14.06.2004 р. приватним підприємцем ОСОБА_1 до відповідного бюджету було перераховано 1400 грн. у тому числі 700 грн. у вигляді плати за ІІІ-й квартал 2004 року і 700 грн. у вигляді одноразової плати у розмірі вартості іншого одного торгового патенту за останні три місяці його дії.

Згідно із дозволом Управління з питань торгівлі та побутового обслуговування населення Запорізької міської ради  НОМЕР_20, відповідачу було надано право на послуги гральних автоматів у приміщенні магазину по АДРЕСА_1, зі строком дії дозволу з 26.02.2004 р. по 04.01.2005 р.

Частиною третьою статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р.№ 98/96-ВР, (далі - Закон № 98) в редакції  від 19.10.99 р., (далі - Закон № 98)  визначено, що вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фіксованому розмірі (за рік) і для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем складає 2 800 грн.

Статтею 47 Закону України № 2285, який набрав чинності з 1 січня 2005 року, визначено, що у 2005 році збільшується вартість торгового патенту на здійснення діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу, встановлена частиною третьою статті 5 Закону № 98 стосовно вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу (зокрема, для використання грального автомату з грошовим або майновим виграшем) в сумі  4200 грн.

Відповідно до статті 4 Бюджетного кодексу України, нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні є, зокрема, Конституція України, яка є нормою прямої дії. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України.

Листом від 5 січня 2005 року № НОМЕР_21 про плату за торговий патент на 2005 рік ДПА України  надала роз'яснення, що у разі неповного внесення вартості торгового патенту за 1 квартал 2005 р., суб'єкт  підприємницької діяльності  повинен  зробити  перерахунок  і сплатити недостатню суму вартості торгового патенту до 15 березня 2005 року. З врахуванням цього позивач  здійснив відповідачу перерахунок плати за торгові патенти за І-й квартал 2005 року і останній квартал дії торгового патенту, про що надіслав останньому лист - податкове повідомлення  від 04.04.2005 р. НОМЕР_22, першу податкову вимогу від 18.04.2005 р. НОМЕР_24 та другу податкову вимогу від 30 травня 2005 р. НОМЕР_23 на суму податкового боргу 11891,9 грн.

Відповідно до вимог підпункту 1.3 статті 1, підпунктів 5.2.1 - 5.2.4 пунктів 5.2-5.4 статті 5 Закону № 2181, податковим боргом є податкове зобов'язання  узгоджене платником податків або встановлене судом, але не  сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Податкове зобов'язання вважається узгодженим в день отримання податкового повідомлення, за винятком випадку  подання скарги. При поданні скарги податкове зобов'язання не вважається узгодженим, а скарга зупиняє виконання повідомлення. Процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання рішення, в тому числі про скасування податкових вимог.

Листом ДПА України від 23.06.2004 р. НОМЕР_25 роз'яснено, що факти неповного внесення  до бюджету плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, встановлені податковим органом, оформлюються актом перевірки, на підставі якого приймається податкове  повідомлення-рішення про донарахування плати.  Донарахована у такий спосіб сума податкового зобов'язання підлягає узгодженню та погашенню у загальновстановленому порядку, визначеному в статті 5 Закону № 2181.

Судом встановлено, що в порушення вищенаведеного порядку, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя  замість відповідного податкового повідомлення-рішення, відповідачу був надісланий лист-податкове повідомлення від 04.04.2005 р. НОМЕР_26 невстановленого зразка, у якому зазначалося про необхідність доплати різниці вартості торгових патентів.

З огляду на викладене рішенням ДПА України від 26.08.2005 р. НОМЕР_27 була скасована перша податкова вимога позивача  від 18.04.2005 р. НОМЕР_24на суму податкового боргу 11 891,9 грн. та  рішення ДПА у Запорізькій області від 29.07.2005 р.НОМЕР_29 у зв'язку з надісланням відповідачу  податкового повідомлення НОМЕР_22 від 04.04.2005 р. не встановленого зразка, яке в свою чергу не може вважатися сумою податкового боргу, до якого в подальшому застосовуються норми ст. 6 Закону № 2181.

Рішенням ДПА у Запорізькій області від 31.08.2005 р. НОМЕР_28 скасована друга податкова вимога від 30 травня 2005 р. НОМЕР_23 на суму податкового боргу 11 891,90 грн. та рішення ДПІ у Жовтневому районі від 11.08.2005 р. про результати розгляду первинної скарги.

З врахуванням вимог частин третьої та п'ятої статті 5 Закону № 98  (в редакції Закону № 1160-XIV від 19.10.1999 р.) відповідач зобов'язаний був самостійно визначити  розмір своїх податкових зобов'язань станом на день їх оплати та сплатити за І-й квартал 2005 року вартість торгових патентів, виходячи з вимог діючого на той час Закону, що було зроблено  відповідачем меморіальним ордером НОМЕР_30 в сумі 11 900 грн. до дня набуття чинності норм Закону України  "Про Державний бюджет України на 2005 рік».

Пунктом 19 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему  оподаткування" визначено, що  плата за торговий патент відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Сума податкового зобов'язання відповідачем була визначена відповідно до  вимог законодавства, яке діяло на день його здійснення. На  час здійснення відповідачем оплати діяв пункт 3 статті 5 Закону України № 98, за яким вартість патенту у сфері грального бізнесу складала  2800 грн. на рік. Оплата вартості патентів повинна здійснюватися у встановлений цим законом термін,  а тому   відповідач правомірно визначив суму своїх податкових зобов'язань у відповідності до діючого на той час законодавства та сплатив вартість торгівельного патенту  у розмірі її квартальної плати - по 700 грн. за кожен патент, виходячи з річної вартості патенту у  2800 грн., до 15.12.2004 року

Згідно із частиною 3 пункту 5 ст. 5 Закону № 98, сплата вартості патенту за весь термін його дії  (за 60 місяців), є правом, але не обов'язком платника.

Частиною другої статті 7 Закону України "Про систему  оподаткування" встановлено,  що зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, оскільки плата за торговий   патент   на   деякі  види  підприємницької  діяльності, відповідно до пункту 19 статті  14  Закону  України  "Про  систему оподаткування", відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Статтею 1 цього Закону  встановлено, що зміни  і  доповнення до  законів України про оподаткування стосовно зміни податків,  зборів,  вносяться  до  цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців  до  початку  нового  бюджетного  року  і  набирають чинності   з   початку  нового  бюджетного  року.  Це  правило  не застосовується  у  випадках  зменшення  розміру  ставок  податків, зборів    (обов'язкових   платежів). Всі  інші  закони   України   про   оподаткування   мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Як встановлено в  судовому засіданні,  10.03.2005 р. позивачем була отримана заява відповідача про зарахування вартості патентів за ІІ-й квартал 2005 р. з їх поверненням до 30 червня 2005 р. Рішенням позивача від 11.08.2005 р. констатований факт повернення відповідачем 30.06.2005 р. всіх торгових патентів.

Статтею  58 Конституції  України та рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року (справа N 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших   нормативно-правових актів) встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність громадянина, (фізичної особи).

Відповідно до частини першої статті 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Статтями 1, 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами -  в числі інших, можуть бути також і громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Крім того, згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням  адміністративного    судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,  прав  та  інтересів  юридичних осіб  у  сфері  публічно-правових  відносин  від  порушень  з боку органів державної влади,  органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових  і  службових осіб,  інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій  на  основі  законодавства,  в  тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто, саме захист фізичних та юридичних осіб від чиновницького свавілля  і є головним завданням вказаного Кодексу.

В цьому контексті суд зазначає, що твердження позивача про те, що згадане рішення Конституційного Суду України не підлягає застосуванню при вирішенню даного спору судом визнається необгрунтованним, оскільки ОСОБА_1, насамперед, є громадянином України, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

За таких  обставин суд дійшов висновку, що,  на відміну від заперечень відповідача, твердження позивача е необґрунтованими, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі  викладеного та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

 

ПОСТАНОВИВ:

 

У задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

 

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

Суддя                                                             А.Д. Паскарь