справа № 570/6199/24

провадження № 2/570/443/2025

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 березня 2025 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Полюхович М.В.,

розглянувши в порядку заочного розгляду спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (в особі законного представника ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця,

у с т а н о в и в:

покликаючись на те, що спадкоємці отримали спадщину разом із кредитними зобов`язаннями, представник позивача Сергій Павленко у поданій до суду 03 грудня 2024 року позовній заяві просить стягнути з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором №CL-311554 від 13.05.2021 у розмірі 192 251 грн. 31 коп. та судові витрати.

Вказаний представник позивача у поданій до суду заяві позов підтримує повністю.

Відповідач відзив на позов не подав.

Учасники справи відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

У поданій до суду заяві представник позивача адвокат Ігор Іванюк просить справу слухати у їх відсутність, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачі до суду не з`явилися.

Зважаючи на те, що їх з"явлення не визнане обов`язковим, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторони, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність в порядку заочного розгляду та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд встановив такі обставини.

13 травня 2021 року АТ "Кредобанк" та ОСОБА_3 уклали кредитний договір №CL-311554, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 200 000 грн. 00 коп. строком на 60 місяців до 12 травня 2026 року. Згідно з п.4.1. кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 29,99 % річних. Позичальник зобов`язався повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитом.

Видача відповідачу кредиту у розмірі 200 000 грн. 00 коп. підтверджується меморіальними ордерами № 25889925 від 13 травня 2021 року, № 25892339 від 13 травня 2021 року та №25892351 від 13 травня 2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер /свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 /.

У відповідності до розрахунком заборгованості станом на дату смерті боржника сума залишку заборгованості за кредитним договором CL-311554 від 13.05.2021, на думку сторони позивача, становить 192 251 грн. 31 коп., а саме:

- 190 182 грн. 08 коп. - заборгованість за тілом кредиту;

- 2 069 грн. 23 коп. - заборгованість за відсотками.

18 липня 2024 року АТ "Кредобанк" направило претензію-вимогу до спадкоємців, а саме ОСОБА_1 (в тому числі і як законному представнику дитини ОСОБА_2 ), предметом якої була вимога сплатити одним платежем на користь АТ "Кредобанк" вказану заборгованість.

Із спадкової справи № 205/2021 після смерті ОСОБА_3 , заведеної 09 листопада 2021 року вбачається, що 09.11.2021 до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Кутецької В.В. із заявою про прийняття спадщини після його смерті звернулася дружина померлого ОСОБА_1 , яка вказала, що, крім неї, спадкоємцем також є їх донька ОСОБА_2 , 2015 р.н.

18 липня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, актовий запис №877 /свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 /.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Олександрійської сільської ради №654 від 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 дійсно проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_3 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 та вели разом спільне господарство, здійснила обряд поховання. Склад сім`ї: син ОСОБА_5 , 2001 р.н., дочка ОСОБА_2 , 2015 р.н.

Суд дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористався правовою допомогою.

Щодо фактичних обставин справи та застосування до них норм права.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Ч.1 ст.638 ЦК України встановлює, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Аналогічні вимоги ставляться ч.1 ст.1049 ЦК України.

Щодо правонаступництва у цивільних правовідносинах.

Згідно ч.1 ст.29 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття. Відповідно до ч.2 ст.39 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх, неповнолітніх осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом.

Відповідно до ст.608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі /ст.1282 ЦК України/.

Відповідно до ст.1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з ч.4 ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених ч.2-4 ст.1273 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Згідно з ч.2-4 ст.1273 ЦК України фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Відповідно до ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Спадкування, перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.

Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

Щодо порядку задоволення вимог кредитора спадкодавця.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.

Право кредитора на захист.

Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника.

Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.

Згідно з абз.1 ч.2 ст.1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Наведене дає підстави для висновку, що у Кодексі визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців.

Відповідно до усталеної судової практики судами традиційно визнавались за кредиторами спадкодавця права на вимогу до спадкоємців щодо виконання зобов`язань попереднього боржника, спадкодавця.

Обрання способу захисту.

Відповідно до структури ЦК України у книзі першій, розділу І «Основні положення», у статті 16 визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Зокрема, відповідно до абз.2 ч.2 ст.1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги. Ані зі змісту, ані з системного аналізу наведеного правила у зв`язку з іншими нормами ЦК України Верховний Суд не має правових підстав зробити висновок, що такий спосіб захисту є єдино можливим.

Верховний Суд зробив висновок, що застосування правила ст.1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема п.5 ч.2 ст.16 ЦК України про примусове виконання обов`язку в натурі.

Тлумачення ж ст.1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося.

Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.

Відповідно до ст.5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Таке розуміння права кредитора на обрання ефективного способу захисту не порушуватиме прав та інтересів спадкоємців, оскільки завжди в основі вирішення питання про прийняття спадщини лежить вольовий акт, пов`язаний із наміром спадкоємця прийняти спадщину.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У §145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

Саме таке розуміння особливостей захисту прав кредиторів у спадкових відносинах відповідає основній меті цивільного права, якою є забезпечення стабільності цивільного обороту.

Зважаючи на наведене, позивач вправі вимагати з відповідачів стягнення суми заборгованості за кредитними договорами, оскільки обов`язок спадкоємців боржника перед позикодавцем (кредитором) спадкодавця полягає у поверненні сум за кредитом та іншими нарахуваннями за позикою, що виникли до дня смерті спадкодавця, але в межах вартості одержаного у спадок майна та відповідно до розміру часток кожного з них.

Вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений ст.1281 ЦК України, приймає вимоги кредиторів спадкодавця. У цьому випадку позивач скористався своїм правом подати вимогу через нотаріуса. Банку не відмовлено у прийнятті вимоги кредитора і не рекомендовано звернутись із такою вимогою за місцезнаходженням спадкової справи.

Відповідно до п.189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений ст.1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

Згідно з п.231 згаданої Інструкції нотаріусом ведеться книга обліку спадкових справ та алфавітна книга спадкових справ. У книзі обліку спадкових справ реєструються, зокрема претензії кредиторів. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи. У разі підтвердження цього факту нотаріус відмовляє у прийнятті заяви (іншого документа), рекомендуючи заявнику подати її за місцезнаходженням цієї справи, а в разі потреби - вимагає цю справу для подальшого провадження.

Відповідно до п.1 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2009 року, з метою фіксації документальної інформації, необхідної для посвідчення нотаріусом переходу прав спадкодавця до спадкоємців, нотаріус заводить спадкову справу. Спадкова справа на майно та майнові права померлого на території України спадкодавця може бути заведена тільки одна. Спадкова справа заводиться за місцем відкриття спадщини. При встановленні факту одночасного відкриття декількох спадкових справ (наприклад, за місцем проживання спадкодавця і за місцем знаходження спадкового майна), спадкові справи, відкриті з порушенням вимог ст.1221 ЦК України повинні бути передані за належністю нотаріусу, до компетенції якого належать ведення конкретної спадкової справи.

У разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Верховний Суд у постанові від 01 липня 2021 року у справі №202/7691/17 дійшов до висновку, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені ч.2, 3 ст.1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі ч.4 ст.1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених ст.1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у ст.12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

08 листопада 2021 року як стверджує позивач, йому стало відомо, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13 квітня 2022 року АТ "Кредобанк" направило приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Кулиняку І.Я. претензію-вимогу, предметом якої була вимога про заведення спадкової справи по померлому ОСОБА_3 .

Листом Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Кулиняк І.Я. від 15 квітня 2022 року № 76/01-09 повідомив АТ "Кредобанк", що Кутецька В.В. - приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведела 09.11.2021 спадкову справу № 205/2021, номер у спадковому реєстрі 68612523. Таким чином, претензія-вимога АТ "Кредобанк" від 13 квітня 2022 року надіслана за приналежністю приватному нотаріусу Рівненського районного нотаріального округу Кутецькій В.В.

06.06.2022 АТ "Кредобанк" отримав відповідь, в якій приватний нотаріус Кутецька В.В. повідомила про отримання претензії кредитора, у наданні інших відомостей відмовлено через обов`язок зберігати нотаріальну таємницю.

28.12.2022 представник АТ «Кредобанк» направив претензію-вимогу до Приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Кутецької В.В. з проханням завести спадкову справу по померлому та/або повідомити місце відкриття спадщини, про виявлене спадкове майно, його склад та місцезнаходження, чи відомі особи спадкоємців, їх місце проживання або роботи, чи був проведений опис майна спадкодавця, чи видавалось свідоцтво про право на спадщину, чи надходили заяви від інших кредиторів, та із вимогою повідомити спадкоємців про наявну заборгованість.

30.08.2023 представник АТ «Кредобанк» направив запит кредитора про надання інформації з проханням надати інформацію стосовно того чи встановлено місце відкриття спадщини, чи виявлено за даними спадкового реєстру, чи відомі особи спадкоємців, з вказанням їх ідентифікуючих даних, повідомити їх місце проживання або роботи, а також відомості про спадкову масу померлого, а саме про майно, яке належало померлому на дату його смерті та коло спадкоємців, які прийняли спадщину або подали заяви.

12.09.2023 представник АТ «Кредобанк» отримав відповідь від приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу, в якій повідомлено про заведення спадкової справи і про те, що про надходження претензій-вимог кредитора спадкоємець був повідомлений як в усному, так і в письмовому порядку і про те, що свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

06.03.2024 представник АТ «Кредобанк» направив повторно претензію-вимогу до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Кутецької В.В. з проханням прийняти претензію кредитора та надати інформацію, оскільки протягом довгого періоду часу була відсутня актуальна інформація щодо того чи були видані свідоцтва про право на спадщину.

01.04.2024 представник АТ «Кредобанк» отримав відповідь від приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Кутецької В.В. в якій повідомлено, що свідоцтва про право на спадщину не видавалися, заяви про видачу свідоцтв не подавалися.

З копії спадкової справи № 205/2021, вбачається що ОСОБА_1 09 листопада 2021 року звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини її померлого чоловіка ОСОБА_3 , вказавши, що донька ОСОБА_2 , 2015 р.н., також є спадкоємцем померлого.

Спадкова справа не містить відомостей щодо видачі свідоцтва про право на спадщину та не містить відомостей щодо відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , а тому вони вважаються такими, що прийняли спадщину.

Крім цього, згідно з вимогами ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї .

Як вказує позивач, і це вбачається з претензії кредитора від 13.04.2022 станом на її складення було відомо про смерть ОСОБА_3 , інформація про наявність заведеної спадкової справи стала відома з відповіді приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу від 15.04.2022. Отже, претензія-вимога до спадкоємців позичальника направлена до нотаріальних органів в межах строків передбачених ч.3 ст.1281 ЦК України, а безпосередньо до спадкоємця пред`явити таку претензію банк не мав можливості з незалежних від нього причин, а саме через збереження нотаріусом нотаріальної таємниці та неповідомлення кредитора про коло спадкоємців, а тому суд вважає, що банк не пропустив встановлений шестимісячний строк для пред`явлення своїх вимог до спадкоємців, які прийняли спадщину. Разом з цим відповідач не надав доказів повідомлення кредитора про смерть позичальника.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що представник АТ "Кредобанк" дотримався строків та порядок пред`явлення право вимоги до спадкоємців померлого ОСОБА_3 згідно з ч.2 ст.1281 ЦК України.

У постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року в справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21), від 22 червня 2022 року в справі № 592/8674/20 (провадження № 61-4657св21), від 05 жовтня 2022 року в справі № 521/10631/20 (провадження № 61-5934св22), викладено правовий висновок, відповідно до якого, у такій категорії справ, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного ст.1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Отже, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Таким чином, на підставі вищенаведених правових норм відповідачі, як спадкоємці після смерті ОСОБА_3 , зобов`язані задовольнити вимоги кредитора АТ «Кредобанк» повністю, але в межах вартості майна, одержаного ними у спадщину після смерті ОСОБА_3 .

В свою чергу, відповідач не спростував факт дотримання строків та порядок пред`явлення вимоги належними та допустимими доказами, не надав доказів, що вартість майна, одержаного у спадщину, є меншою за боргові зобов`язання спадкодавця.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредиту №CL-311554 від 13 травня 2021 року сума заборгованості за вказаним кредитним договором становить 192 251 грн. 31 коп., яка складається з тіла кредиту 190 182 грн. 08 коп.; відсотків за користування в розмірі 2 069 грн. 23 коп.

Відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, відтак у суду відсутні законні підстави для того, що піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідачів на користь позивача суми заборгованості померлого боржника за вказаним кредитним договором.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то право на її закріплене положеннями ст.59 Конституції України.

Правничу допомогу у цій справі позивачу надавало адвокатське об`єднання "Бізнес і Право" згідно з договором про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року, при тому, що навіть кредитний договір укладений лише в 2021 році, що ставить під сумнів договір про надання правової допомоги.

На підставі наведеного, керуючись ст.263-265, 282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

задоволити цивільний позов Акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (в особі законного представника ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (в особі законного представника ОСОБА_1 ) на користь АТ "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором №CL-311554 від 13 травня 2021 року у сумі 192 251 грн. 31 коп., а саме:

- 190 182 грн. 08 коп. - тіло кредиту;

- 2 069 грн. 23 коп. - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (в особі законного представника ОСОБА_1 ) на користь АТ "Кредобанк" судовий збір в розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому випадку строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: АТ "Кредобанк", код ЄДРПОУ 09807862, місцезнаходження: м.Львів, вул.Сахарова,78.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Кушнір Н.В.

Дата складання повного судового рішення 21 березня 2025 року.