КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-511/11                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Васильєва Т.М.   

Суддя-доповідач:  Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2011 р.                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого –судді Межевича М.В., суддів Ключковича В.Ю. та Пилипенко О.Є., за участю секретаря Галай Т.О. та апелянта, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 4 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

06.12.2010 року позивач звернувся в суд з позовом про визнання неправомірними дій відповідача та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік починаючи з 01.05.2010 року по 01.12.2010 року, стягнути 400 гривень на користь позивача на правову допомогу.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 4 травня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано дії відповідача неправомірними та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати на одну застраховану особу в  цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік в порядку передбаченому ст. 40, ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з 01.05.2010 року по 01.12.2010 року з урахуванням здійснених виплат. В решті позовних вимог відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову та винести нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги, прийняти законне і обґрунтоване рішення, вийти за межі доводів апеляційної скарги у порядку визначеному ст. 195 КАС України, звернутися встановленим порядком до Конституційного Суду України у порядку передбаченому ст. 83 Закону України «Про Конституційний суд України»та ч. 5 ст. 9 КАС України, винести окрему ухвалу щодо не реагування структурного підрозділу органу державної влади на грубе порушення прав і свобод людини, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з 01.05.2010 року по 01.12.2010  року.

З таким висновком суду не можна погодитися виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в Шевченківському районі м. Києва. Після призначення пенсії за віком він продовжував працювати. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії за віком згідно ст.ст. 40, 42 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в галузях національної економіки за 2009 рік, однак такий висновок не ґрунтується на законі.

Перерахунок пенсій у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється статтею 42 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»№ 1058 від 9 липня 2003 року (далі Закон 1058), частина 4 якої передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.   

Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б»підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року № 107-VI визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.   

Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.   

Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону 1058 доводить що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.   

Тобто, правила частини першої статті 40 при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).   

Частина перша статті 40 передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.   

Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону 1058, і є величиною постійною не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.   

Суд зазначає, що правове розуміння понять «середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України»та «показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії»є різними правовими категоріями і в основі цієї різності лежать, перед усім, різні економічні критерії їх визначеності, в наслідок чого ототожнювати, змішувати ці понятті не передбачається можливим. Таке ототожнення судом першої інстанції є помилковим, неправомірним, безпідставним.   

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-12 (далі Закон 1788) та Закон України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 року. З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності закріпленого в статті 9 КАС України приписи постанови № 530 від 28 травня 2008 року не можуть застосовуватись до спірних відносин.   

Перерахунок пенсії з більш високого заробітку передбачений статтею 69 Закону 1788, відповідно до якої пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсії, у тому числі за віком, не менш як два роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за заявою пенсіонера новий розмір пенсії виходячи з більш високого заробітку, який визначається за два роки роботи підряд для призначення пенсії відповідно до статей 64-67 цього Закону. У разі дальшого зростання заробітку пенсіонера провадиться за його заявою новий перерахунок пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш ніж через два роки після попереднього перерахунку.   

З урахуванням зазначеного, підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, як встановив суд першої інстанції, відсутні.   

Суд зазначає, що обчислення включає в себе призначення та перерахунок пенсії, разом з цим це не є тотожні поняття, вони мають різний правовий зміст та правове навантаження, при цьому формула обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії (призначення та перерахунку) визначається частиною 2 статті 40 Закону України 1058, з тією тільки різницею, що середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення визначається один раз при призначенні пенсії, і в подальшому використовується як постійна величина для пенсіонера, на відміну від інших показників, а саме суми коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Аналогічна думка висловлена в листі Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2011 року № 1049/11/13-11.   

Щодо стягнення на користь позивача 400 гривень на правову допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.6 ст. 94 КАСУ, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, то у стягненні витрат на правову допомогу позивачу слід також відмовити.

З огляду на зазначене жодних підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачає.   

Суд апеляційної інстанції вважає, що вимога апелянта про звернення до Конституційного суду України є безпідставною, оскільки в апеляційного суду в рамках ст.9 КАС України та ст.83 Закону України «Про Конституційний суд України» не виникає сумніву, щодо законності норми закону в рамках розгляду даної справи.

Щодо винесення окремої ухвали стосовно не реагування структурного підрозділу органу державної влади на грубе порушення прав і свобод людини, слід зазначити, що підстав для її винесення не вбачається. Крім того дана вимога позивачем не мотивована.   

Оскільки під час даного апеляційного провадження встановлені порушення, допущені судом першої інстанції, то суд апеляційної інстанції рахує можливим відповідно до ст. 195 КАС України вийти за межі доводів апеляційної скарги та скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва, яка не відповідає нормам матеріального права, з постановленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 4 травня 2011 року скасувати.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                            М.В. Межевич

Суддя                                                                                                  В.Ю. Ключкович

         Суддя                                                                                                  О.Є. Пилипенко