КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-1987/11                                                    Головуючий у 1-й інстанції:   Майбоженко А.М.

Суддя-доповідач:  Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" листопада 2011 р.                                                                                                м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

                                        головуючого –судді                    Глущенко Я.Б.,

                                        суддів                                        Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату одноразової грошової допомоги на оздоровлення, за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2011 року позивач звернувся у суд з позовом про зобов’язання відповідачів нарахувати та виплатити одноразову компенсації учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи та грошову допомогу на оздоровлення, відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 10.05.2011 року зазначений адміністративний позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідачів та зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації провести перерахунок, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з врахуванням виплачених сум.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач та відповідач Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а скарга відповідача - залишенню без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу щорічна допомога на оздоровлення має розраховуватися відповідно до мінімальної пенсії за віком.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідами ІІ групи.

Відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідами ІІ групи, щорічна допомога на оздоровлення, призначається у розмірі 5 мінімальних пенсії за віком.

Разом з тим, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення відповідачі керувались постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не приписами вищенаведеної постанови Уряду.

Окрім того, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що  виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим  Законом, для розрахунку позивачу щорічної допомоги на оздоровлення.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі позивача, колегія суддів зважає на таке.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання відповідачів провести нарахування та виплату одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 та 2009 роки, суд першої інстанції дійшов висновку про пропущення позивачем строків звернення до суду з названими вимогами.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, позивач з 01.08.1999 року являється інвалідом ІІ групи  внаслідок Чорнобильської катастрофи. Компенсація, на яку претендує позивач, підлягала виплаті останньому на підставі заяви протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності.

Отже, право на отримання компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, виникло у позивача з 01.08.1999 року. У разі неотримання такої протягом одного місяця від вказаної дати, позивач мав звернутися за захистом своїх прав до суду у межах установленого процесуальним законом строку.

Посилання апелянта на те, що про порушення свого права йому стало відомо лише за фактом отримання від відповідача листа від 03.02.2011 року про те, що спірна компенсація йому не призначалась та не виплачувалась колегія суддів до уваги не приймає, оскільки про таку бездіяльність органу соціального захисту позивач повинен був дізнатися ще у 1999 році, не отримавши відповідних коштів.

За змістом ч. 1 ст. 102 КАС України поважними визнаються обставини, які є об’єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Відтак, позивач не був позбавлений можливості своєчасно звернутися з даним позовом до суду.  

Відповідно до положень статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стаття 100 КАС України передбачає, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

За правилами статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судом першої інстанції, під час розгляду справи, не було встановлено поважних причин, які зумовили пропуск позивачем строку звернення до суду з вимогами про зобов’язання провести перерахунок та виплату одноразової компенсації учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 та 2009 роки, проте дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Стаття 100 КАС України передбачає, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову підлягає скасуванню, а позовна заява в цій частині - залишенню без розгляду, з огляду на пропущення позивачем строків звернення до суду без поважних причин.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації –залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –задовольнити частково.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог –скасувати. Адміністративний позов у зазначеній частині - залишити без розгляду.

У решті постанову Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

                      суддяО.Є. Пилипенко

                      суддяО.М. Романчук