ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 листопада 2011 року № 2а-12742/11/2670
В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
до Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва звернулася до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»податкового боргу у розмірі 2 935 100,06 грн., з якого по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) –1 757 313 грн. та по земельному податку з юридичних осіб –1 177 787,06 грн.
Ухвалою суду від 7 вересня 2011 року відкрито скорочене провадження у справі та надано відповідачу строк для подання заперечень або заяви про визнання позову до 29 вересня 2011 року.
27 вересня 2011 року представником Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»через канцелярію суду надані заперечення по суті позовних вимог.
Ухвалою суду від 28 вересня 2011 року справу призначено до судового розгляду, оскільки суд прийшов до висновку про неможливість ухвалення законного і обгрунтованого судового рішення лише на підставі матеріалів справи без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
В судових засіданнях представники сторін надали документи на підтвердження своєї правової позиції.
В судове засідання 8 листопада 2011 року представник позивача не з’явився.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Пункт перший статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи неявку представника позивача, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні та на основі наявних матеріалів справи.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Закон України «Про державну податкову службу в Україні»та зазначає, що Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»має податковий борг в розмірі 2 935 100,06 грн., з якого по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) –1 757 313 грн. та по земельному податку з юридичних осіб –1 177 787,06 грн.
Представник відповідача заперечив по суті позовних вимог з огляду на положення Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 року № 226, та зазначив, що перша та друга податкові вимоги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва не відповідають по формі та змісту нормам чинного законодавства, а тому є незаконними та не можуть бути підставою для задоволення позову. Крім того, представник відповідача вказав на те, що сума боргу в розмірі 240 962,78 грн., зазначена у вимозі № 2/211 від 13 березня 2009 року стягнута рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2010 року № 2а-12172/09/2670 та просив суд закрити провадження у справі в зв’язку з тим, що такий самий спір вже розглядався в судовому порядку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»зареєстроване Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва 28 лютого 1996 року та є платником податків в Державній податковій інспекції у Святошинському районі м. Києва, ідентифікаційний код юридичної особи 00149943, місцезнаходження: 03680, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 46.
Згідно уточнюючого податкового розрахунку земельного податку № 304975 від 18 грудня 2009 року на 2009 рік платник податку самостійно нарахував суму податку, яка збільшує податкове зобов’язання у зв’язку з виправленням помилки в розмірі 202,25 грн.
Згідно податкового розрахунку земельного податку № 3549 від 28 січня 2010 року на 2010 рік платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 740 995,37 грн.
Згідно уточнюючого податкового розрахунку земельного податку № 285496 від 8 грудня 2010 року на 2010 рік платник податку самостійно нарахував суму податку, яка зменшує податкове зобов’язання у зв’язку з виправленням помилки в розмірі 735 083,20 грн.
Як вбачається з матеріалів справи платник податку 31 січня 2011 року подав декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 2761.
Представник позивача в уточненнях до позовної заяви від 7 листопада 2011 року № 1214/10-029 зазначив, що податкова заборгованість у відповідача виникла, зокрема на підставі декларації № 2761 на суму 709 186,44 грн.
Проте, з доданої до позовної заяви копії декларації № 2761 від 31 січня 2011 року, не вбачається який розмір податку відповідач самостійно визначив до сплати на 2011 рік.
Враховуючи наведене, суд не приймає як доказ щодо наявності у Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»заборгованості по сплаті за землю в розмірі 709 186,44 грн. Крім того, позивач не зазначає період за який просить суд стягнути з відповідача заборгованість, самостійно визначену відповідачем в податковій декларації за 2011 рік.
З урахуванням встановленого та враховуючи часткову сплату відповідачем податкового зобов’язання, податковий борг відповідача по земельному податку складає 468 600,66 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 14386 від 19 лютого 2009 року за січень 2009 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 56 965 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 28623 від 19 березня 2009 року за лютий 2009 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 79 425 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 65778 від 16 квітня 2009 року за березень 2009 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 117 229 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 107282 від 20 травня 2009 року за квітень 2009 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 74 130 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 122345 від 19 червня 2009 року за травень 2009 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 89 565 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 162922 від 17 липня 2009 року за червень 2009 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 71 268 грн.
Згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок №126323 від 25 червня 2009 року за червень 2009 року, яким виправляється помилка за квітень 2009 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 280 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 199767 від 20 серпня 2009 року за липень 2009 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 38 373 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 212183 від 18 вересня 2009 року за серпень 2009 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 48 206 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 256767 від 20 жовтня 2009 року за вересень 2009 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 149 638 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 291209 від 25 листопада 2009 року за жовтень 2009 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 79 712 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 304973 від 18 грудня 2009 року за листопад 2009 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 68 516 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 344372 від 20 січня 2010 року за грудень 2009 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 165 555 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 15146 від 19 лютого 2010 року за січень 2010 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 49 995 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 28070 від 19 березня 2010 року за лютий 2010 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 48 067 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 63468 від 19 квітня 2010 року за березень 2010 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 92 119 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 100802 від 20 травня 2010 року за квітень 2010 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 185 628 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 112828 від 18 червня 2010 року за травень 2010 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 51 469 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 152889 від 20 липня 2010 року за червень 2010 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 84 769 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 190417 від 20 серпня 2010 року за липень 2010 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 135 721 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 104864 від 20 вересня 2010 року за серпень 2010 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 60 704 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 241523 від 19 жовтня 2010 року за вересень 2010 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 110 340 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 279315 від 19 листопада 2010 року за жовтень 2010 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 80 725 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 297283 від 20 грудня 2010 року за листопада 2010 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 140 892 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 334580 від 20 січня 2011 року за грудень 2010 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 113 926 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 15668 від 21 лютого 2011 року за січень 2011 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 16 417 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 9001247839 від 18 березня 2011 року за лютий 2011 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 39 946 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 9002084371 від 18 квітня 2011 року за березень 2011 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 83 926 грн.
Згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 9003408782 від 19 травня 2011 року за квітень 2011 року платник податку самостійно нарахував суму податку, яка підлягає сплаті в розмірі 148 886 грн.
Таким чином, платник податку самостійно визначив суму зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в розмірі 2 482 392 грн. Враховуючи часткову сплату відповідачем податкового зобов’язання, податковий борг відповідача з податку на додану вартість складає 1 177 786,06 грн.
Згідно пункту 5.1. статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами»(далі –Закон № 2181-ІІІ, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації (розрахунку), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Суми податкових зобов'язань із земельного податку з юридичних осіб задекларовані платником податку у податкових розрахунках земельного податку самостійно, а отже є узгодженими.
У визначені строки сума податкового зобов’язання сплачена не була, уточнюючий розрахунок не подавався.
Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у десятиденний термін, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Позивачем, з метою стягнення податкового боргу, направлено відповідачу першу податкову вимогу від 5 листопада 2008 року № 1/2881 та другу податкову вимогу від 13 березня 2009 року № 2/211.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (підпункт 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-ІІІ).
Вказані податкові вимоги представник відповідача отримав відповідно 29 грудня 2008 року та 30 березня 2009 року, згідно повідомлень про вручення поштового відправлення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2010 року у справі № 2а-12172/09/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»про стягнення заборгованості у розмірі 1 384 834,96 грн., позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»податкову заборгованість у розмірі 240 962,78 грн., з якої 175 964,95 грн. по земельному податку та 64 997,83 грн. по податку на додану вартість, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року залишена без змін.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з рішення Окружного адміністративного суду м. Києва предметом розгляду справи № 2а-12172/09/2670 існувала заборгованість відповідача по земельному податку за 2008 та 2009 роки та по податку на додану вартість, розмір якої було визначено в поданих податкових деклараціях за жовтень 2008 року - вересень 2009 року.
Враховуючи, що предметом розгляду даної справи є заборгованість відповідача по земельному податку за 2009 та 2010 роки та по податку на додану вартість, розмір якої було визначено в поданих податкових деклараціях за січень 2009 року - травень 2011 року, суд приходить до висновку, що заявлене представником відповідача клопотання про закриття провадження у справі з тих підстав, що є постанова суду, яка набрала законної сили з того самого спору і між тими самими стронами є необґрунтованим, оскільки період, за який стягується податковий борг є різним.
Проте, враховуючи, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2010 року стягнуто податковий борг Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»з податку на додану вартість, розмір якого було визначено в поданих податкових деклараціях за січень-вересень 2009 року, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині, а тому позов в частині стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 725 079 грн. визнається судом таким, що задоволенню не підлягає.
Крім того, суд бере до уваги доводи представника відповідача відносно того, що заборгованість відповідача по земельному податку за 2009 рік була предметом розгляду під час вирішення справи Окружним адміністративним судом м. Києва № 2а-12172/09/2670. Проте, суд звертає увагу, що суд під час розгляду справи № 2а-12172/09/2670 досліджував податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік, уточнені розрахунки від 24 березня 2009 року та від 5 травня 2009 року, тому суд приймає до уваги уточнюючий розрахунок земельного податку № 304975 від 18 грудня 2009 року на 2009 рік, яким збільшено податкове зобов’язання на 202,25 грн., оскільки зазначений уточнюючий розрахунок не був предметом дослідження при розгляді справи № 2а-12172/09/2670.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Щодо доводів представника відповідача відносно того, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-12172/09/2670 вже була стягнута заборгованість на підставі направлених вимог, які є підставою для стягнення боргу і в даній справі та відносно того, що не може бути стягнута сума боргу більша, ніж зазначена в другій податковій вимозі, суд зазначає про наступне.
Згідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1. статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Відповідно до статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до підпункту 20.1.18. статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Беручи до уваги те, що суму боргу у розмірі 1 500 834,66 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, податковий борг є узгодженим, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»(юридична адреса: 03680, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 46, код ЄДРПОУ 00149943) до Державного бюджету України суму податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 032 234 (один мільйон тридцять дві тисячі двісті тридцять чотири) грн. на р/р 31110029700009 в ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 14010100, одержувач –УДК у Святошинському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077945 та із земельного податку з юридичних осіб в розмірі 468 600 (чотириста шістдесят вісім тисяч шістсот) грн. 66 коп. на р/р 3321881170009 в ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 13050100, одержувач –УДК у Святошинському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077945.
3. В решті позовних вимог –відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А.Бояринцева