ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

01 березня 2011 року                       13:10 год.          № 2а-14906/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Тимкович І.О.,

за участю представників: позивача – ОСОБА_4, відповідача – Лозової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі –  ДПІ) про звільнення активів з податкової застави,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про звільнення активів з податкової застави і зобов'язання ДПІ виключити активи з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ неправомірно здійснила реєстрацію податкової застави на підставі абзацу 2 пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон № 2181-ІІІ), оскільки дане положення Закону № 2181-ІІІ визнано неконституційним згідно із рішенням Консти-туційного Суду України від 24 березня 2005 року № 2рп-/2005. Крім того, зазначив, що ним не отримувалися і не підписувалися акти опису від 27 січня 2010 року № 32 та від 25 лютого 2010 року № 300, що, на його думку, свідчить про протиправність дій ДПІ.

Відповідач заперечив проти позову з тих підстав, що за ОСОБА_3 обліковується податковий борг у сумі 979209,11 грн., у зв'язку з чим податковим органом на підставі ст. 8 Закону № 2181-ІІІ складено акти опису та зареєстровано податкову заставу.

На судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, посилаючись на обставини, вказані у письмових запереченнях та надані докази. Пояснила, що фактичною підставою для реєстрації активів позивача у податковій заставі стала несплата позивачем податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами проведеної перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дій-шов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову  з таких підстав.

Судом встановлено, що у червні 2009 року ДПІ проведено невиїзну документальну пе-ревірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на предмет дотримання вимог податкового законодавства з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 10 жовтня 2006 року по 31 березня 2009 року, про що складено акт від 12 червня 2009 року № 4089/17-05/НОМЕР_1.

На підставі даного акта перевірки ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 22 липня 2009 року: № 0001811705/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 690881 грн., і № 0001821705/0, яким позивачу визна-чено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 288533 грн.

На підставі ст. 6 Закону № 2181-ІІІ ДПІ сформовано і надіслано позивачу першу податкову вимогу від 17 серпня 2009 року № 1/5408 та другу податкову вимогу від 22 жовтня 2009 року № 2/8799 на суму 979440,17 грн., які були отримані позивачем, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, копії яких наявні у справі.

Зазначені податкові вимоги позивачем не оскаржувалися та не були скасовані чи змінені, що визнається сторонами і підтверджується поясненнями представників сторін. Водночас суми, визначені у податкових вимогах позивачем сплачені не були.

Як вбачається із витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 29 січня 2010 року № 26059880 та від 12 березня 2010 року № 26473912, ДПІ на підставі абзацу 2 пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ зареєстровано податкову заставу на активи позивача згідно з актами опису від 27 січня 2010 року № 32 та від 25 лютого 2010 року № 300, копії яких також наявні у справі.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ від 22 липня 2009 року № 0001811705/0 та № 0001821705/0 були оскаржені до суду лише у липні 2010 року.

Вирішуючи справу, суд виходить з такого.

На час виникнення спірних правовідносин, правове регулювання податкової застави та виникнення права податкової застави було врегульовано ст. 8 Закону № 2181-ІІІ, у п. 8.1 якої встановлено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу; право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005 положення п. 8.1 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ визнано такими, що відпові-дають Конституції України (є конституційними).

Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що право податкової застави виникає у разі:

–          неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації (абзац 2);

–          несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку (абзац 3);

–          несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні (абзац 4).

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005 положення абзаців 2 і 3 пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а положення абзацу 4 пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними).

З наведеного випливає, що у разі несплати платником податків визначеного контролю-ючим органом податкового зобов'язання і наявності у нього податкового боргу, у контролю-ючого органу, яким у даному випадку є податковий орган, виникає право податкової застави. При чому дане право виникає в силу закону і не потребує письмового оформлення.

Відповідно до п. 8.3 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Наявність податкових вимог, які на момент вирішення справи не були оскаржені (ска-совані), а також за відсутності підстав, передбачених пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ, за яких податкові вимоги вважаються відкликаними, підтверджує існування у позивача податкового боргу.

Зазначені обставини позивачем спростовані не були, при цьому судом не приймаються до уваги твердження представника позивача про оскарження податкових повідомлень-рішень, оскільки податкові вимоги, які за своєю юридичною природою (п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ) не визначають податкові зобов'язання, а підтверджують, зокрема, факт узго-дження податкового зобов'язання і виникнення права податкової застави на активи платника податків, є чинними.

Підпунктом 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ визначені випадки з дня настання яких активи платника податків звільняються з податкової застави: а) отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання, а у разі виникнення права податкової застави у зв'язку із неподанням або несвоєчасним поданням податкової декларації - з дня отримання такої податкової декларації контролюючим органом (за умови відсутності порушень платником податків вимог, визначених абзацом другим підпункту 8.2.1 пункту 8.2 цієї статті); б) визнання податкового боргу безнадійним, у тому числі внаслідок ліквідації платника податків як юридичної особи або зняття фізичної особи з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності чи у зв'язку з недостатністю майна особи, оголошеної банкрутом; в) отримання податковим органом довідки про смерть фізичної особи - платника податків або про визнання її померлою чи безвісно відсутньою згідно із законодавством, за винятком випадків, коли активи такої фізичної особи переходять за правом спадщини у власність інших осіб; г) закінчення строків позовної давності щодо такого податкового боргу; д) отримання податковим органом договору поруки на повну суму податкового боргу платника податків або інших видів його забезпечення, передбачених податковим законодавством; е) прийняття рішення про арешт активів платника податків - на строк дії такого арешту; є) отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження; ж) прийняття податковим органом рішення про розстрочення, відстрочення суми податкових зобов'язань (крім податкового боргу) або досягнення податкового компромісу у разі коли умови, визначені в рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс, передбачають зупинення права податкової застави; з) прийняття окремого рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.

Останнім абзацом пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами "а" - "ж" пп. 8.7.1 цього пункту. Перелік відповідних документів визначається за правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005 конституційне провадження у справі в частині щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п. 8.7 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ припинено.

Відповідно до п. 8.7 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 29 листопада 2001 року № 1608 затверджено перелік документів, які є підставою для звільнення активів платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого чи нерухомого майна.

Під час розгляду справи позивачем не надано суду документів, які визначені у пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 2181 та постанові Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1608, як законодавчих підстав з якими нормотворець пов'язує можливість звільнення активів платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого чи нерухомого майна.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкового боргу, тобто юридичного факту, з яким законодавець пов'язує виникнення права на податкову заставу активів позивача, а також зважаючи на відсутність документального підтвердження обставини, з настанням якої пов'язується звільнення активів позивача з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого чи нерухомого майна, підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_3 немає.

Той факт, що відповідачем зареєстровано податкову заставу на підставі абзацу 2 пп. 8.2.1 п. 8. 2 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ (неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації) у даному випадку не впливає на наявність права ДПІ на податкову заставу активів позивача та реалізацію відповідачем свого права, а також не може бути підставою для звільнення активів позивача з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів.

Посилання позивача на неотримання ним актів опису активів судом не приймається, оскільки визнання протиправними дій ДПІ не є предметом розгляду цієї справи. Також не є предметом справи правомірність винесених ДПІ податкових вимог.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрун-туються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, а згідно з ч. 1 ст. 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Виходячи із меж позовних вимог, беручи до уваги встановлені судом факти і наведені мотиви, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 17, 70, 71, 76, 79, 86, 104, 138, 158–163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя                                                                                                              Д.А. Костенко