ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
14 листопада 2011 року < Час проголошення > № 2а-8991/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області, Садове товариство "Автомобіліст"
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області, Садове товариство "Автомобіліст", в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду по суті заяви позивача від 27.07.2010 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 92 площею 0,06 га в Садовому товаристві "Автомобіліст", яка розташована в адміністративних межах Тарасівської сільської ради у встановленому чинним законодавством порядку;
- зобов’язати відповідача видати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 92 площею 0,06 га в Садовому товаристві "Автомобіліст", яка розташована в адміністративних межах Тарасівської сільської ради відповідно до норм Земельного кодексу України з прийняттям рішення у формі, передбаченій чинним законодавством України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2011 р. позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків до 15.07.2011 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2011 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2011 р. позивачу поновлено пропущений строк звернення до адміністративеного суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2011 р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання 07.11.2011 року не прибули представники відповідача та третіх осіб, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч вимогам ст. 218 Земельного кодексу України у місячний строк не розглянуто заяву позивача від 26.07.2010 р. про приватизацію земельної ділянки № 92 площею 0,06 га в Садовому товаристві "Автомобіліст", яка розташована в адміністративних межах Тарасівської сільської ради та не прийнято рішення у формі, визначеній чинним законодавством України.
Відповідач заперечення на позовну заяву суду не надав.
Керуючись вимогами частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача по суті спору, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
27.07.2010р. (згідно відмітки відповідача) ОСОБА_1 звернулась із письмовою заявою від 26.07.2010 р. до відповідача про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки №92 площею 0,06 га в Садовому товаристві «Автомобіліст», яка розташована в адміністративних межах Тарасівської сільської ради.
До Заяви позивачем було додано копію паспорту, оригінал довідки про членство в СТ "Автомобіліст", копію протоколу № 1 загальних зборів СТ "Автомобіліст" від 08.05.2010 р., оригінал довідки Тарасівської сільської ради № 624 від 12.05.2010 р. про те, що земельна ділянка не була приватизована по рішенню сільської ради, копію Генерального плану забудови СТ "Автомобіліст" з нанесенням земельної ділянки, копію Рішення Облвиконкому Київської області від 17.09.1990 р. № 138 про надання в постійне користування землі СТ "Автомобіліст", копію Рішення Виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради народних депутатів від 14.03.1991 р. № 92.
У відповідь на зазначену заяву позивачу було надано відповідь у вигляді листа від 26.08.2010р. № Ш44.30512, яким повідомлено позивача про наявні розбіжності в доданих до заяви документах, в зв’язку з чим задовольнити заяву позивача від 27.07.2010 р. неможливо.
Не погоджуючись з таким рішенням, 13.09.2010р. позивач подав скаргу (вх. №Ш44-3508.2 від 13.09.2010р.) в порядку ст.ст. 16,17 Закону України «Про звернення громадян».
З матеріалів справи також вбачається, що позивачем 28.10.2010 р. на адресу відповідача було направлено на виконання вимог, викладених у листі відповідача від 05.10.2010 р. № Ш44.3508.2 копію Статуту СТ "Автомобіліст".
Листом від 23.11.2010 р. № Ш44.4169.2 позивача було повідомлено, що її заява від 27.07.2010 р. може бути задоволена після надання відповідачу належним чином завірених копій документів, які посвідчують право користування СТ "Автомобіліст" земельною ділянкою у відповідності до ст. 126 Земельного кодексу України.
У відповідь, позивач у своєму листі від 09.12.2010р. звернула увагу відповідача на порушення ним вимог чинного законодавства щодо порядку та строків розгляду заяв про приватизацію земельних ділянок, на документи що додаються до таких заяв, а також повторно просила розглянути її заяву та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати вмотивовану відмову у видачі такого дозволу шляхом видання відповідного розпорядження у спосіб та в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Листом від 16.12.2010 р. № Ш44.4910.2 позивача повідомлено, що її звернення в порядку ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" надіслано на розгляд до управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі для підготовки проекту розпорядження.
При цьому суд констатує, що в зазначеному листі відповідачем не зроблено жодних посилань на те, яке саме звернення позивача було скероване до управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нерозгляду по суті її заяви про приватизацію земельної ділянки від 26.07.2010 р., позивач звернулась з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах визначених цим кодексом.
Згідно п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до статті 118 Конституції України, виконавчу владу в областях і районах, м. Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Статтею 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що виконавчу владу в областях, районах, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Враховуючи положення зазначених вище норм, відповідач є місцевим органом виконавчої влади та входить до системи органів виконавчої влади, відповідно до Земельного кодексу України та наділений повноваженнями розпоряджатися землями за межами населених пунктів на території Києво-Святошинського району Київської області.
Порядок набуття громадянами права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності встановлений Земельним кодексом України.
Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Статтею 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.
Відповідно до ч.ч.6.-10 ст.118 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 1 ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.
Таким чином, правовим актом, в якому закріплюється рішення місцевої районної державної адміністрації, а в даному випадку про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмова у наданні такого дозволу - є розпорядження.
З документів, поданих разом із позовною заявою вбачається, що відповідач, отримавши заяву позивача від 26.07.2010 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами її розгляду надавав відповідь у вигляді листів, про які згадується вище.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими в цій частині та підлягають задоволенню, оскільки відповідачем як суб’єктом владних повноважень не дотримано вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеві державні адміністрації», а саме, не розглянуто у визначеному вказаними нормативно-правовими актами порядку та у спосіб заяву позивача від 27.07.2010 р. про приватизацію земельної ділянки № 92 площею 0,06 га в Садовому товаристві "Автомобіліст", яка розташована в адміністративних межах Тарасівської сільської ради.
Щодо вимоги про зобов’язання відповідача видати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 92 площею 0,06 га в Садовому товаристві "Автомобіліст", яка розташована в адміністративних межах Тарасівської сільської ради відповідно до норм Земельного кодексу України з прийняттям рішення у формі, передбаченій чинним законодавством України суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою повноваження Головного управління юстиції в місті Києві щодо реєстрації об’єднання громадян є дискреційним повноваженням даного державного органу.
Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі –також “Рекомендація R (80)2”) під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду –тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.).
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень –єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.
Таким чином, позовна вимога щодо зобов’язання відповідача видати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 92 площею 0,06 га в Садовому товаристві "Автомобіліст", яка розташована в адміністративних межах Тарасівської сільської ради є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не пілягає.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 128, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов ОСОБА_1 до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області, Садове товариство "Автомобіліст" про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 26.07.2010 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 92 площею 0,06 га в Садовому товаристві "Автомобіліст", яка розташована в адміністративних межах Тарасівської сільської ради у встановленому чинним законодавством порядку.
3. Зобов’язати Києво-Святошинську районну державну адміністрації Київської області розглягути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2010 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 92 площею 0,06 га в Садовому товаристві "Автомобіліст", яка розташована в адміністративних межах Тарасівської сільської ради відповідно до положень ст. 118 Земельного кодексу України з прийняттям рішення у формі, передбаченій чинним законодавством України з урахуванням висновків суду.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Судові витрати в сумі 1,70 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.Т. Шрамко