Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-2294/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Льон С.М.
44 Доповідач Єгорова С. М.
УХВАЛА
Іменем України
04.10.2011 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі: головуючої судді Авраменко Т.М.,
суддів: Єгорової С.М., Кіселика С.А.,
при секретарі Гончар О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 18 травня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Кіровоградська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру», про поділ земельної ділянки та виділення частки в натурі, -
В С Т А Н О В И Л А :
В серпні 2009 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Кіровоградська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру», про поділ земельної ділянки, що є у спільній частковій власності, та виділення частки в натурі.
Посилалась на те, що на праві спільної часткової власності їй та відповідачці належить земельна ділянка, на якій розташовано житловий будинок АДРЕСА_1, з господарськими будівлями та багаторічними насадженнями. Їй на праві власності належить 12/25 частин, а відповідачці - 13/25 частин земельної ділянки, загальною площею 491,8 кв.м. Державний акт про право власності на всю земельну ділянку знаходиться у ОСОБА_2 Між ними є спір щодо поділу спільної земельної ділянки в натурі відповідно до належних часток, в зв»язку з цим позивачка позбавлена можливості отримати державний акт про право власності на належну їй частину земельної ділянки. Просила суд виділити в натурі 12/25 частин земельної ділянки площею 236,06 кв.м, належної їй на підставі свідоцтва про право власності на спадщину по заповіту від 04.07.2008 року, та усунути перешкоди в користуванні вказаною земельною ділянкою шляхом зобов»язання ОСОБА_2 знести встановлений самовільно паркан.
Рішенням Ленінського райсуду м. Кіровограда від 18 траня 2011 року позов задоволено частково. Розділено спірну земельну ділянку площею 491,8 кв.м по АДРЕСА_1 відповідно до ідеальних часток співвласників. Співвласнику ОСОБА_2, ідеальна частка якої в домоволодінні по АДРЕСА_1 складає 13/25, виділено цільну ізольовану земельну ділянку площею 255,7 кв.м, що прилягає до лівої бічної межі із збереженням існуючого для співвласників входу та в»їзду на земельну ділянку квартири АДРЕСА_2, зазначену зеленим кольором відповідно додатку №2 висновку судової будівельно-технічної експертизи про визначення порядку користування земельною ділянкою №4470,4471/23 від 21.02.2011 р. Співвласнику ОСОБА_4, ідеальна частка якої в домоволодінні по АДРЕСА_1 складає 12/25, виділено цільну ізольовану земельну ділянку площею 236,1 кв.м, що прилягає до правої бічної межі із вилученням земельної ділянки по фасаду (надлишків) загального користування площею зі збереженням існуючого для співвласників квартири №2 входу та в»їзду на земельну ділянку з боку туп.Мінський, зазначену червоним кольором відповідно додатку №2 висновку судової будівельно-технічної експертизи про визначення порядку користування земельною ділянкою №4470,4471/23 від 21.02.2011 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 187,6 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що при вирішенні питання про виділ в натурі належної позивачці частки земельної ділянки не було враховано, що висновки експертизи не відповідають дійсним розмірам земельної ділянки, а виділена частина земельної ділянки не відповідає належній позивачці частці будинку. Позивачка користується значно більшою частиною будинку та земельної ділянки, ніж це передбачено за технічною документацією на домоволодіння. Суд першої інстанції порушив вимоги процесуального і матеріального права та ухвалив незаконне рішення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідачка підтримала доводи апеляційної скарги, а позивачка пояснила, що вона згодна з рішенням суду і вважає, що його висновки відповідають дослідженим доказам та не спростовуються доводами скарги.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтв про право власності за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла 13.10.2007 р., виданих від 04.07.2008 року зареєстровані в реєстрі за №2-760 та № 2-762 відповідно, ОСОБА_3 є власником 12/25 частин житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та земельної ділянки, виділеної для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 491,80 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.7-10). ОСОБА_2 є власницею 13/25 частин цього житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та вказаної земельної ділянки на праві спільної часткової власності, які отримала у спадщину після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.10.2008 року ( на земельну ділянку), зареєстрованого в реєстрі за №1-1651 (а.с.119-122).
Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частина перша статті 364 ЦК передбачає, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Згідно ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Відповідно до пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»зазначено, що виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов’язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі. Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи про визначення порядку користування земельною ділянкою від 21.02.2011 року №4470, 4471/23 поділ земельної ділянки виділеної для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 491,80 кв.м, домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, в натурі є можливим відповідно до графічного додатку № 2, при цьому необхідно вилучити надлишок в розмірі 9,40 кв.м від частини земельної ділянки, що знаходиться в користуванні ОСОБА_7, тому що за порядком користування, який склався між попередніми співвласниками площа земельної ділянки, яка перейшла у власність позивачки не відповідає її частці - 12/25 від загальної площі 491,80 кв.м (а.с.60-70). Розрахунки, зроблені експертом, відповідають технічній документації та державному акту на право власності на землю і плану спірної земельної ділянки (а.с.10, 111).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції, дослідивши докази в справі й давши їм належну правову оцінку, дійшов вірного висновку та правильно виходив з того, що додаток №2 висновку експерта №4470, 4471/23 від 21 лютого 2011 року максимально враховує інтереси сторін у справі. За цим варіантом зберігається співвідношення часток у праві власності сторін на жилий будинок та земельну ділянку, що відображено у висновках експерта, фактично частина земельної ділянки, що є у користуванні відповідачки, збільшується на 9,4 кв.м., враховуючи недоїмку, яку вона має відповідно до встановленого попередніми співвласниками порядку користування, при цьому враховано можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір’я тощо.
Суд першої інстанції в межах заявлених позовних вимог повно і всебічно з»ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив і належно оцінив всі надані ними докази, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, та дійшов обґрунтованого висновку про поділ земельної ділянки в натурі, визначивши правильно розміри та спосіб виділення належних сторонам часток.
Як пояснили сторони в судовому засіданні, вони згодні із зазначеним варіантом поділу. Проте, відповідачка заперечує лише проти визначеного експертизою розміру виділеної їй земельної ділянки, вважаючи його таким, що не відповідає технічній документації, а також вона заперечує проти встановленого між ними фактичного порядку користування і володіння житловим будинком з-за невідповідності часток технічному паспорту.
Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.
Суд, враховуючи вимоги ч.4 ст.10 ЦПК України, роз»яснив особам, які беруть участь у справі, в тому числі відповідачці, їх права і обов»язки, попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяв у здійсненні їхніх прав.
Відповідачка ОСОБА_2 не надала доказів на спростування доводів позовної заяви та обставин, встановлених судом, не зверталась із самостійними позовними вимогами щодо порядку поділу житлового будинку.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.218, 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 18 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.
Головуюча суддя
Судді: