Дата документу 24.11.2011

Справа № 2-4135/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повторне заочне)

24.11.2011 року Ленінський районний суд міста Вінниці

в складі: головуючого судді Сало Т.Б.,

при секретарі Цюрпіті Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом міського комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори № 14 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги ,-

ВСТАНОВИВ:

МКП ЖЕК №14 звернулось до суду з вищевказаним позовом, який мотивований тим, що надаючи комунальні та інші послуги відповідачам, позивач терпить збитки, в зв’язку з відмовою відповідачів розрахуватись за отримані послуги, в результаті чого станом на 01.02.2010 р. виникла заборгованість в сумі 3725,44 грн., чим завдано матеріальних збитків МКП ЖЕК №14. Добровільно відшкодувати завдані МКП ЖЕК №14 матеріальні збитки відповідачі відмовляються.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, зазначені в позові, підтримав в повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві, та просив суд позов задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином. Судом отримано повідомлення відповідачів про неможливість явки в судове засідання, однак суд визнав повідомлені причини неповажними. Враховуючи зазначені обставини та зважаючи на положення ст. 224 ЦПК України, за згодою представника позивача, судом ухвалено провести заочний розгляд справи, на підставі наявних в справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до пред’явлених позовних вимог за мешканцями квартири АДРЕСА_1, станом на 01.02.2010 р., рахується заборгованість по квартплаті (експлуатаційні витрати) –2990,33 грн., холодній воді та за водовідведення –705,94 грн., антена –29,17 грн. Зазначені нарахування підтверджуються інформацією, що міститься в оборотній відомості (а.с. 4-5).

Згідно особового рахунку НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 Відповідно до інформації в рахунку останнє корегування даних проведено 18.11.2009 р. (а.с. 6 ).

В ході вирішення спору в суді, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заперечували проти позовних вимог. Разом з тим, на підтвердження своїх заперечень відпоівідачі не надали суду жодних належних та допустимих доказів.

Суд вважає безпідставним твердження відповідача ОСОБА_2 (а.с.30 ), щодо відсутності між сторонами спору договірних відносин, оскільки за загальним правилом, встановленим в ст. 509 ЦК України, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, в якій вказано, зокрема, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Крім того, відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

          Законодавець покладає однакові обов’язки щодо сплати за житлово-комунальні послуги, як на осіб, які проживають в будинках державного чи громадського житлового фонду так і на осіб, які є власниками жилих приміщень, що відносяться до приватного житлового фонду, оскільки в ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” чітко вказано, що споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно положень п. 7. Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або Законом.

Відповідно до п. 18 „Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, разрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше двацятого числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлений інший строк.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а ч.1 ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, суд вважає неналежним та недопустимим доказом у справі довідку №414 підприємства «ВІСТА»про те, що ОСОБА_1 не користується колективною антеною (а.с. 50), оскільки довідка не скріплена печаткою зазначеного підприємства і суду не надано доказів того, що дане підприємство обслуговує будинок АДРЕСА_1.

Відповідачем надано суду квитанцію про оплату ЖЕКу коштів за установку та опломбування лічильника від 02.12.2003 р., однак в квитанції відсутня інформація, яка вказувала б про те, що саме обліковується даним лічильником та за якою адресою його встановлено (а.с.51). На даному аркуші справи також міститься копія розрахункової квитанції № 204487, датована вже 16.12.2003 р., і яка не містить інформації про призначення платежу.

Суду надано копію акту, без номеру, про встановлення, пломбування, прийняття в експлуатацію і взяття на облік водолічильних вузлів від 16.12.2003 р. в якому відсутня відмітка про пломбування лічильника представником ЖЕКу. Споживачем зазначено ОСОБА_1, адреса - АДРЕСА_1 (а.с.52). Разом з тим, вирішуючи спір, суд вважає, що наявнівсть лічильника по обліку водопостачання не свідчить про відсутність заборгованості за постачання холодної води та водовідведення.

Відповідачем надано суду копію розрахункової книжки по сплаті за квартиру, комунальні та інші послуги на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 54-64), однак і дана інформація не стверджує факту відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги за вказаною адресою чи неправильності зазначеної позивачем суми боргу.

Клопотань про призначення судової бухгалтерської експертизи щодо правильності проведення нарахувань за житлово-комунальні послуги відповідачами не заявлялось.

При вирішенні спору суд також не бере до уваги інформацію зазначену в копії довідки №538 про реєстрацію осіб в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 53), оскільки суду не надано її оригіналу, що виключає можливість перевірки належності та допустимості такого доказу у справі. Крім того, зазначену довідку видано 24.02.2009 р., а відповідно до інформації, яка міститься в особовому рахунку (а.с.6), станом на 18.11.2009 р. в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані лише відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Враховуючи викладене суд вважає недоведеними та необґрунтованими заперечення відповідачів на позовні вимоги, а досліджені у справі докази свідчать про те, що відповідачі мешкають в АДРЕСА_1 і згідно даних оборотної відомості, допустили заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 3725,44 грн., а тому враховуючи вищезгадані законодавчі вимоги, суд приходить до переконання, що дана заборгованість за житлово-комунальні послуги підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку.

При вирішенні даного спору суд не застосовував наслідки спливу позовної давності, керуючись вимогами ч.3 ст. 267 ЦК України, оскільки такі заяви суду не надавались.

Крім того, відповідно до ст. 81, 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь міського комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори № 14 витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн. та 372,54 грн. судового збору на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись п. 7. Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992р. N 572, ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, 11, 14, 267, 509, 525, 526 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 81, 88, 213, 215, 218, 224-232,294 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь МКП ЖЕК № 14 заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 3725,44 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 372,54 грн.

Повторне заочне рішення суду може бути оскаржено в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: /підпис/

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: