09.08.2011

                                                             Справа №2-2304/11

                                                                                                       категорія №               РІШЕННЯ

МЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2011 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді          - Лемешко А.С.,

при секретарі  - Пус М.Ю.,                     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхнєсадовської сільської ради, третіх осіб ОСОБА_3, Головного управління Державного комітету України по земельним ресурсам у м. Севастополі, приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача про визнання права власності на земельну АДРЕСА_1 площею 0,0734 га, на якому розміщене домоволодіння. Вимоги мотивовані тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька  ОСОБА_5, відкрилася спадщина на належну йому 14/25 частку домоволодіння по АДРЕСА_1, у селі Верхнєсадовому в м. Севастополі, а також на земельну ділянку площею 0,0734 га, на якому розміщене домоволодіння. Право власності на житло було встановлене свідоцтвом про право особистої власності на будівлю № 5531 від 20 жовтня 1989 року, а право власності на земельну ділянку – державним актом на право приватної власності на землю № 95 від 21 серпня 1995 року.

Вона є спадкоємцем за заповітом і за законом. Після смерті батька вона у встановлений законом строк звернулась в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, однак видати свідоцтво про право на спадщину нотаріус не має змоги, оскільки під час видачі державного акту Верхнєсадовською сільською радою 21.08.1995 року була допущена помилка при вказані місця розташування земельної ділянки –«АДРЕСА_1»замість АДРЕСА_1, а також її цільового призначення –«обслуговування існуючого домоволодіння»замість «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських  будівель».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись  на  обставини, що викладені у позові. Просить визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну АДРЕСА_1 площею 0,0734 га, на якому розміщене домоволодіння.

Представник відповідача Верхнєсадовської сільської ради –Мошковська Л.М. у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала.

Треті особи  у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю,  проти задоволення позову не заперечували.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні документи, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов  підлягає  задоволенню з таких підстав.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Такими підставами є спадкування майна за законом або за заповітом відповідно до ст. 1217 ЦК України.

У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В судовому засіданні  встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1 АС № НОМЕР_2, виданим 27 січня 2010 року відділом РАЦС Нахімовського районного управління юстиції в м. Севастополі.

Спадкоємцем за законом та заповітом після смерті ОСОБА_5 є позивач, яка є його дочкою, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ІІ-БЮ № НОМЕР_3, виданим 24.11.1964 року Лебяжинською сільською радою м. Барнаула та свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІ-АП № НОМЕР_4, виданим 21.09.1985 року відділом ЗАГСу Севастопольського міськвиконкому.

Відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України у встановлений шестимісячний термін позивач прийняла спадщину, що відкрилась, шляхом звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Однак у видачі позивачу свідоцтва про право власності на спадщину після смерті ОСОБА_5 нотаріусом було відмовлено з причин розбіжності у адресах за свідоцтвом №5531-3 про право особистої власності на будівлю від 20.10.1989 року та у державному акті на право приватної власності на землю.

Частиною 2 ст. 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельні ділянки виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

Судом встановлено, що померлому ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Верхнєсадовської сільської ради № 2/24 від 24 лютого 1995 року передано у власність земельну ділянку площею 0,0734 га –для обслуговування існуючого домоволодіння. В підтвердження права власності на вказану  земельну ділянку головою Верхнєсадовської сільської ради було виготовлено державний акт серії ІІ-КМ № НОМЕР_1.  Зазначений державний акт було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 21 серпня 1995 року за №95. У державному акті, що є правовстановлюючим документом на земельну ділянку, місце розташування земельної ділянки помилково вказано “АДРЕСА_1” замість “АДРЕСА_1”.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача Верхнєсадовської сільської ради і вбачається із повідомлення Верхнєсадовського сільського голови від 20 липня 2010 року, в державному акті серії ІІ-КМ № НОМЕР_1, виданого на ім’я ОСОБА_5, допущено помилку  - місце розташування земельної ділянки вказано “АДРЕСА_1” замість “АДРЕСА_1”, оскільки квартири АДРЕСА_1 ніколи не існувало.

За таких обставин вимоги позивача базуються на законі і є обґрунтованими. До того ж визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому є всі підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203,215,373,1223,1225 ЦК України, ст.ст. 25,40,81,116,125,158 ЗК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року “Про практику застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ”, ст.ст. 10,30,60,212,213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на земельну ділянку, площею 0,0734 га, розташовану на території АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель згідно плану меж до державного акту серії ІІ-КМ № НОМЕР_1, виданого 21 серпня 1995 року.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з моменту проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий - суддя:                                        /підпис/                              

Згідно з оригіналом:

Суддя Нахімовського районного

суду  м. Севастополя                                                                                А.С. Лемешко