ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2011 р. м.Вінниця Справа № 2а/0270/3258/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової І.А.,
при секретарі судового засідання: Чорному В.В.
за участю представників:
позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача (комунального підприємства "Вінницьке обласне об"єднане бюро технічної інвертаризації"): ОСОБА_3
у відсутність відповідача (реєстратора Жмеринського районного структурного підрозділу КП "Вінницьке обласне об"єднане бюро технічної інвертаризації" Руцького Максима Олександровича)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6
до: реєстратора Жмеринського районного структурного підрозділу КП "Вінницьке обласне об"єднане бюро технічної інвертаризації" Руцького Максима Олександровича, комунального підприємства "Вінницьке обласне об"єднане бюро технічної інвертаризації"
про: скасування рішення та зобов"язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до реєстратора Жмеринського районного структурного підрозділу КП «Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації»Руцького Максима Олександровича, Комунального підприємства «Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації»про:
- скасування рішення реєстратора від 6 червня 2011 р. про відмову в державній реєстрації прав;
- зобов’язання комунальне підприємство зареєструвати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інд.код НОМЕР_1; ОСОБА_5 Володиміривною, ІНФОРМАЦІЯ_2, інд.код НОМЕР_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 –право спільної сумісної власності на самовільно збудований магазин –перукарню, загальною площею 67,3 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1, загальною площею 55,0 кв.м, житловою площею 34,3 кв. м., гараж Е, магазин перукарню –Ж. на підставі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 5 квітня 2011 р.
В обґрунтування позовних вимог позивачами зазначено, що на підставі рішення суду, яким визнано право спільної сумісної власності на самовільно збудований магазин-перукарню, ОСОБА_1 звернувся до КП «Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації»з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Проте, рішенням реєстратора було відмовлено в реєстрації права власності на самовільно збудований магазин-перукарню. На думку позивачів, така відмова є протиправною, оскільки Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, чітко визначено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких реєструється право власності на нерухоме майно. В даному переліку є рішення суду про визнання права власності. Таким чином, підстави для відмови у реєстрації права власності у реєстратора відсутні.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечила, обґрунтовуючи свою позицію правомірністю прийняття оскаржуваного рішення, оскільки у правовстановлюючому документі, яким є судове рішення, неможливо встановити відповідність заявлених прав матеріалам інвентаризаційної справи.
Повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
5 квітня 2011 р. Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області прийнято рішення по справі № 2-405/11, яким визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інд.код НОМЕР_1; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, інд.код НОМЕР_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 –право спільної сумісної власності на самовільно збудований магазин –перукарню, загальною площею 67,3 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1, загальною площею 55,0 кв.м, житловою пложею 34,3 кв. м., гараж Е, магазин перукарню –Ж.. Рішення набрало законної сили 16.04.11 р.
17 квітня 2011 р. ОСОБА_7 звернувся до КП «Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі рішення міськрайонного суду.
Рішенням реєстратора від 6 червня 2011 року відмовлено в державній реєстрації право власності на підставі п. 3.5.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, в зв’язку з тим, що «подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства».
Так, обґрунтовуючи своє рішення реєстратор виходив з того, що по матеріалам інвентаризаційної справи № 73 будівля магазину-перукарні, позначена на плані літ. «Ж»є окремою, самостійною будівлею, тоді як в рішенні суду зазначено про визнання права власності на квартиру та самовільно прибудований до квартири магазин-перукарню.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі-Закон) дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені до суду.
Порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. (далі-Тимчасове положення).
Так, відповідно до пункту 1.7 цього Положення державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт.
Для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав, до якої додаються правовстановлюючі документи (п. п. 2.1, 2.2), серед яких є рішення суду про визнання права власності на об"єкти нерухомого майна.
Згідно пункту 2.9 Тимчасового положення документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення права власності та інших речових прав на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, та подаються для проведення такої реєстрації, повинні відповідати вимогам, встановленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок проведення державної реєстрації врегульований у розділі ІІІ Тимчасового положення.
Так, у пункті 3.1 вказаного розділу зазначено, що з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд.
Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема, відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам.
Як встановлено судом, для державної реєстрації права власності на нерухоме майно позивачем подано рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 5.04.11 р. у справі № 2-405/11 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Жмеринської міської ради про визнання права спільної сумісної власності на квартиру та самовільно прибудований до квартири магазин-перукарню по АДРЕСА_1
В резолютивній частині зазначеного рішення вказано наступне: Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - право спільної сумісної власності на самовільно збудований магазин-перукарню, загальною площею 67, 3 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 загальною площею 55,0 кв.м, житловою площею 34,3 кв.м., гараж Е, магазин перукарню –Ж.
З наведеного вбачається, що судом розглянуто справу, предметом якої стало визнання права спільної сумісної власності на квартиру та самовільно прибудований до неї магазин –перукарню по АДРЕСА_1. При цьому, в резолютивній частині рішення йдеться про самовільно збудований магазин-перукарню, квартиру № 1, гараж Е.
Водночас, згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 73, АДРЕСА_1, вже належить на праві спільної сумісної власності гр. ОСОБА_1 та членів його сім"ї: ОСОБА_5, ОСОБА_6
Щодо гаража (під літерою Е), який зазначено у резолютивній частині рішення, то про право власності на нього в описовій частині рішення не йдеться.
Крім того, в описові частині судового рішення вказано про те, що магазин перукарня самовільно прибудований до квартири № 1, тоді як з матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що дане приміщення є окремою спорудою.
За таких обставин, державний реєстратор дійшов обґрунтованого висновку про те, що з наданого на реєстрацію права власності рішення суду неможливо встановити відповідність заявлених прав матеріалам інвентаризаційної справи, тобто неможливо ідентифікувати об’єкти на які визнано право власності.
Згідно пункту 4 частини першої статті 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Аналогічна норма закріплена й у підпункті 3.5.4 пункту 3.5 Тимчасового положення, згідно якої, у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 КАС України також встановлено у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що мотивація та докази, надані позивачами не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а встановлені у справі обставини, щодо неможливості встановити відповідність заявлених прав і поданих документів (неможливості ідентифікувати об"єкти на які визнано право власності) не підтверджують позиції позивача, покладеної в основу адміністративного позову.
На підставі викладеного в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Оскільки позивачу в задоволенні адміністративного позову відмовлено, а також за відсутності витрат останнього, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з Державного бюджету України не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволені позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
05.08.2011