ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2011 р. Справа № 2а/0270/3410/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,
при секретарі судового засідання: Медяній Наталі Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1- представник за довіреністю;
відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінакольд"
до: Державної податкової інспекції у м.Вінниці
про: визнання протиправною та скасування податкової консультації
ВСТАНОВИВ :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінакольд» звернулося до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправною та скасування податкової консультації та зобов’язання ДПІ у м.Вінниці надати нову консультацію з врахуванням висновків суду.
Позов мотивує тим, що позивач здійснює оптову торгівлю паливом, яку закуповує у інших оптових торгівців паливом. В зв’язку із цим виникло питання хто має виступати податковим агентом по утриманню екологічного податку в розумінні ст.241 Податкового кодексу України.
Для з'ясування питань позивач звернувся до відповідача за консультацією згідно ст. 52,53 Податкового кодексу України. Відповідач у листі № 31216/10/31 від 03.06.2011 року надала консультацію, в якій посилаючись на п.п.241.2.1 п.241.2 ст.241 Податкового кодексу України (далі – ПК України), вважає, що усі суб’єкти господарювання передбачені в даній статті ПК України зобов’язані утримувати, зараховувати та сплачувати екологічний податок. Однак позивач з даною податковою консультацією не згідний та вважає її такою, що суперечить нормам та змісту ПК України, а саме п.п.4.1.8 п.4.1 ст.4, п.18.1 ст.18, п.п.241.2.1 п.241.2 ст.241 ПК України.
Просить визнати протиправною та скасувати податкову консультацію та зобов'язати відповідача надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з аналогічних підстав наведених у позовній заяві, просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову та пояснила, що ст.241 ПК України містить тільки один законодавчий випадок, відповідно до якого від обов’язку утримувати та сплачувати до бюджету екологічний податок звільняються лише ті суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю паливом, придбаним у оптових постачальників. Враховуючи дану норму Кодексу просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Позивач звернувся листом б/н та б/д (а.с.6) до відповідача за консультацією згідно ст. 52,53 Податкового кодексу України. Відповідач у листі № 31216/10/31 від 03.06.2011 року (а.с.7) надала консультацію, в якій посилаючись на п.п.241.2.1 п.241.2 ст.241 Податкового кодексу України, вважає, що усі суб’єкти господарювання передбачені в даній статті ПК України зобов’язані утримувати, зараховувати та сплачувати екологічний податок.
Пунктом 241.1 статті 241 ПК України визначено наступне: «Податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива».
Статтею 18 ПК України визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку Кодексом покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені Кодексом, для платників податків.
Відповідно до п.241.2 ст.241 ПК України, до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які:
241.2.1. здійснюють оптову торгівлю паливом;
241.2.2. здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті).
Відповідно до п.240.2 ПК України, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.
Пункт 240.2 ПК України відокремлює окрему категорію платників екологічного податку – суб’єктів, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива. Цей же пункт регламентує і перелік таких суб’єктів, які за своєю суттю є кінцевими платниками екологічного податку, оскільки вони є власниками або користувачами пересувних джерел забруднення.
Підпункт 14.1.142 пункту 14.1 статті 14 Кодексу тлумачить пересувне джерело забруднення як транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин. Власником транспортного засобу є конкретна фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи (Постанова КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про Правила дорожнього руху»). Тому власники транспортних засобів при придбанні пального повинні виконати своє податкове зобов’язання – сплатити екологічний податок до бюджету. Але пунктом 36.4 ПКУ законодавець покладає виконання такого податкового обов’язку не тільки на кінцевого платника податку, а й на свого представника чи податкового агента.
В екологічному податку таку функцію виконує податковий агент, що значно спрощує процес адміністрування екологічного податку та його сплати до бюджету.
Стаття 18 Кодексу тлумачить уніфіковане визначення сутності податкового агента. В екологічному податку, у частині викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення, функцію податкових агентів виконують дві групи суб’єктів господарювання (в розумінні ст.241 ПК України): 1) суб’єкти, які здійснюють оптову торгівлю паливом; 2) суб’єкти, які здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб’єктів господарювання, що займаються його оптовою торгівлею).
Відповідно до Національного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. № 375, під оптовою торгівлею (Секція G) розуміється перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів роздрібним торговцям, підприємствам та організаціям або іншим оптовикам, яка здійснюється оптовими торговцями, оптовими фірмами зі збуту промислових: товарів, оптовими базами, власниками складів, експортерами, імпортерами, кооперативними організаціями, які займаються заготівлею та збутом сільськогосподарської продукції, іншими заготівельними організаціями тощо.
Крім того, у оптову торгівлю включено діяльність посередників, що пов’язують між собою покупців та продавців або здійснюють торгові операції від імені третіх осіб, у т.ч. через мережу інтернет. Посередників оптової торгівлі класифікують у групі 51.1.
Податковими агентами з числа суб’єктів, які здійснюють оптову торгівлю паливом, слід вважати суб’єктів, які відповідають наступним кодам КВЕД: 51.12.0 (посередництво в торгівлі паливом/рудами, металами та хімічними речовинами); 51.51.0 (оптова торгівля твердим, рідким та газоподібним паливом та суміжною продукцією; оптова торгівля моторним пальним, оливами, мастилами тощо).
Роздрібна торгівля (згідно з вищеназваним документом) – це перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів, призначених переважно для споживання приватними особами чи господарствами. Податковими агентами з числа суб’єктів, які здійснюють роздрібну торгівлю паливом, слід вважати суб’єктів, які відповідають коду КВЕД 50.50.0 (роздрібна торгівля моторним/пальним (бензином, включаючи не етильований бензин вищої якості, газойлем, скрапленим нафтовим газом) для автомобілів, мотоциклів тощо; роздрібну торгівлю оливами, мастилами та холодильними рідинами для автомобілів, мотоциклів тощо).
Порядок утримання та сплати податку регламентується п. 250.2 ПК України. Фактично, екологічний податок щодо викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення, включений податковими агентами до ціни палива та сплачується власниками транспортних засобів при його придбанні. Виходячи з цього, даний податок є непрямим екологічним податком, який включається в ціну придбаного товару.
Отже, суд погоджується з думкою відповідача, що суб’єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом, належить до категорії податкових агентів, визначеної п.п. 241.2.1 п. 241.2 ст. 241 ст.241 ПК України, а норми ст. 241 ПК України містять тільки один законодавчий виняток, відповідно до якого від обов’язку утримувати та сплачувати до бюджету екологічний податок звільняються лише ті суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю паливом, придбаним у оптових постачальників.
З огляду на вищевикладене, суд поділяє позицію відповідача викладену в оспорюваній податковій консультації. А відтак не вбачає підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович
04.08.2011