ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2011 р. Справа № 2а/0270/3574/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,
при секретарі судового засідання: Медяній Наталі Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю
відповідача І та ІІ : ОСОБА_2 - представник за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: малого приватного підприємтва "Люкс"
до: Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, Вітрука Олександра Васильовича - Голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області
про: визнання протиправним наказу
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось мале приватне підприємство «Люкс» з позовом до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, Голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича про визнання протиправним та скасування наказу №340 від 22.06.2011 року в частині проведення фактичної перевірки МПП «Люкс».
Позовні вимоги мотивовано тим, що підставою для проведення фактичної перевірки в МПП «Люкс» та видачі оскаржуваного наказу №340 , стало те, що на думку голови ДПА у Вінницькій області, підприємством в установлені строки не було подано обов’язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, або подання їх з нульовими показниками. Позивач стверджує, що це не відповідає дійсності, так як МПП «Люкс» своєчасно подало всі звіти, що підтверджується довідкою Теплицького відділення Гайсинської МДПІ № 3308/1/10/15 від 25.06.20011 року. Тому, видача Наказу № 340 щодо проведення фактичної перевірки в МПП «Люкс» є безпідставним.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та додатково зазначив, що підприємством на протязі усього часу подається звітність за формою №ЗВР-1.
Враховуючи вищевикладене просить визнати протиправним та скасувати наказ №340 від 22.06.2011 року в частині проведення фактичної перевірки МПП «Люкс».
Представник відповідача І та відповідача ІІ в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на обставини наведені в письмових заперечення на позовну заяву.
Крім того, зазначив, що підприємством не подавалася звітність про використання книги ОРО, що підтверджується листом Гайсинської МДПІ, а тому в розумінні ст.80 Податкового кодексу України наказ винесений згідно чинного законодавства.
Враховуючи викладене просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
Так, 22.06.2011 року ДПА у Вінницькій області прийнято наказ №340 про проведення фактичних перевірок платників податку (а.с.9), який є предметом оскарження в даній справі. У додатку №1 (а.с.10) до наказу ДПА у Вінницькій області від 22.06.2011 року №340 згідно порядкового номеру 6 зазначено МПП «Люкс».
Вказаний наказ видано з метою проведення фактичної перевірки підприємств, серед яких є МПП «Люкс», на підставі підпункту 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.80.1, ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до п.п. 75.1.3, п.75, ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків
розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно п.п.80.2 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:
80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.
Позивачем надано до суду довідку Гайсинської МДПІ від 25.06.2011 року №3308/1/10/15 з якої вбачається, що МПП «Люкс» за період з 01.01.2010 року по 23.06.2011 року податкова звітність подавалась своєчасно та в повному обсязі.
Однак, суд не бере до уваги вказану довідку, оскільки податкова звітність визначена главою 2 ПК України, яка є підставою для нарахування податкового зобов’язання. В даному ж випадку представник відповідач І та відповідача ІІ зазначає про неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій визначеною п.7 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР.
Відповідно до п.7 ст.3 вищезазначеного Закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: подавати до органів державної податкової служби звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця.
Листом Гайсинської МДПІ від 29.07.2011 року №1358 (а.с.34) стверджується, що останній звіт про використання книги ОРО подано за вересень 2008 року (книга обліку РО – б/н від 19.06.2003 року згідно довідки №0218000156 про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій). З жовтня 2008 року по даний час даний звіт до Теплицького відділення Гайсинської МДПІ не подавався.
Дана обставина і не заперечується представником позивача, однак зауважує, що 19.06.2003 року Гайсинською МДПІ було зареєстровано на МПП «Люкс» книга обліку розрахункових операцій № 0218000156 та видано книгу розрахункових квитанцій за №№507401-507500 в кількості 100 шт. та з 02.10.2008 року МПП «Люкс» діяльність в даній точці прикоротило і діяльність здійснювало ПП «Продлідер». МПП «Люкс» не подавало довідку згідно додатку №1 «Порядку подання звітності, пов’язаної із застосуванням РРО або використання книг обліку РО», оскільки така довідка подається лише в випадку коли дана розрахункова книга використана повністю.
Судом досліджено книгу обліку розрахункових операцій №0218000156 та зроблено копію витягу з неї (а.с.44-49), з якої вбачається, що останні записи в ній вчинені 31.03.2008 року. Також, досліджено розрахункову книжку та зроблено копію витягу з неї (а.с.50-52), з якої вбачається, що вона не використана та залишились квитанції з №507462 по №507500.
Згідно п.1 «Порядку подання звітності, пов’язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)» затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року №614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за №108/5299, звітність, пов'язана із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) або використанням розрахункових книжок (далі - РК), подається СГ щодо всіх зареєстрованих РРО, незалежно від застосування чи незастосування їх у звітному місяці, та щодо всіх книг обліку розрахункових операцій, зареєстрованих на господарську одиницю (депо, кондуктора, об'єкт виїзної торгівлі), які ведуться разом із розрахунковими книжками у випадках, визначених законом (крім виходу РРО з ладу або відключення електроенергії).
Згідно п.2 даного Порядку, звітність, пов'язана із застосуванням РРО, подається у складі "Звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)" за формою №ЗВР-1 (далі - Звіт), а при поданні звіту за останній місяць календарного року - з поданням додатково періодичних звітів за минулий календарний рік, надрукованих на кожному РРО. Звітність, пов'язана з використанням РК, подається у складі Звіту та Довідки про використані розрахункові книжки (додаток 1). Якщо в СГ є зареєстровані РРО та книги обліку розрахункових операцій, зареєстровані на господарську одиницю (депо, кондуктора, об'єкт виїзної торгівлі), то дані про суми розрахунків за РРО та за книгами обліку розрахункових операцій можна відобразити в одному Звіті.
Отже, враховуючи даний Порядок, стає зрозумілим, що дані про суми розрахунків за РРО та за книгами обліку розрахункових операцій можна відобразити в одному Звіті, тобто за формою №ЗВР-1.
Крім того, даним Порядком встановлено форму звіту №ЗВР-1, в якій є графи «№з/п», «Фіскальний номер РРО (книги обліку розрахункових операцій)», «Сума розрахунків за вказаний місяць», а також графа «Разом за всіма РРО (розрахунковими книжками)».
Отже, враховуючи затверджену форму звіту №ЗВР-1, п.1 та п.2 «Порядку подання звітності, пов’язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)», п.7 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст.80 ПК України, формується логічний висновок про обов’язок суб’єкта господарювання зазначати в звіті №ЗВР-1 всі фіскальні номера РРО та книг обліку розрахункових операцій.
Однак, представником позивача надано пояснення, що в таких звітах позивач відображає суми по реєстратору розрахункових операцій, який знаходиться в іншій торговій точці. Щодо не відображення книги ОРО в звіті №ЗВР-1 представник позивача пояснив, що підприємство не вважало показувати таку книгу в даному звіті, оскільки в такій книзі не відбувалися записи.
Даний висновок позивача є хибним, оскільки підставою для фактичної перевірки у відповідності до ст.80 ПК України серед іншого є і подання з нульовими показниками обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.
Крім того, суд вважає за необхідне повторно звернути увагу позивача на п.1 «Порядку подання звітності, пов’язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)», в якому чітко передбачено, що звітність, пов'язана із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, подається СГ щодо всіх зареєстрованих РРО, незалежно від застосування чи незастосування їх у звітному місяці, та щодо всіх книг обліку розрахункових операцій.
Отже, враховуючи ту обставину, що позивач не подавав звітність щодо книги обліку розрахункових операцій №0218000156, податковий орган правомірно виніс оскаржуваний наказ в частині проведення фактичної перевірки МПП "Люкс" на підставі п.п.80.2.4, п.80.2, ст.80 Податкового кодексу України.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Тому в задоволенні адміністративного позову позивачеві слід відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
в задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович
10.08.2011