РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-921/11

 31.10.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

               головуючого судді – Заболотної Н.М.,

               при секретарі – Земляній Т.Є., Кушнеренко Ю.М.

               розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної організації «Центр обліку і соціального захисту бездомних громадян», треті особи – ОСОБА_2, Сімферопольська міська рада, Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради   про визнання наказу недійсним, визнання протоколу загальних зборів недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

     в с т а н о в и в:

      27.12.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунальної організації «Центр обліку і соціального захисту бездомних громадян», третя особа – ОСОБА_2,  про визнання недійсним  наказу від 30.11.2010 року про звільнення, визнання недійсним протоколу загальних зборів трудового колективу від 29.11.2010 року, поновлення на роботі на посаді психолога, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.11.2010 року по день винесення рішення суду. Свої вимоги мотивує тим, що  вона з грудня 2007 року прийнята на посаду психолога  у Комунальну організацію «Центр обліку і соціального захисту бездомних громадян». Після публікації в газеті «Події», зокрема, слів: «Спілкуватися з пресою нам заборонили абсолютно» - пояснила «Подіям» тутешній психолог Людмила Дмітрієнко, директор Центру запропонував їй написати заяву про звільнення, але вона відмовилася. 24.11.2010 року у 16-20 год. вона пішла на прийом до заступника мера ОСОБА_3, з’ясувати правомочність майбутньої реорганізації, зокрема, виключення зі штатного розкладу посади психолога. 25.11.2010 року їй надали для ознайомлення акт про її відсутність на робочому місті з 16-20. Вона з цього приводу написала пояснювальну записку у присутності директора. Директор одразу пред’явив їй наказ № 47 про догану за відсутність на робочому місті 24 листопада 2010 року. Вона зазначила, що з наказом ознайомлена, але допустила описку та зазначила, що пішла з роботи не в 16-20 год., а в 14-20 год. 29.11.2010 року їй на загальних зборах трудового колективу оголошено суспільний осуд, а 30.11.2010 року директор ознайомив її з наказом № 48 про її звільнення по ст.. 40 п. 4 КЗпП України. Таким чином, до неї тричі за одне і те ж порушення застосовано дисциплінарне стягнення. Враховуючи наведене, просила задовольнити позов.

       Ухвалою суду від 23.05.2011 року до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору з боку відповідача  залучено Сімферопольську міську раду та Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради.  

       В судовому засіданні позивачка – ОСОБА_1 та її представник  – ОСОБА_4  позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з вищенаведених підстав та пояснили, що вважають недійсним рішення загальних зборів трудового колективу, оскільки позивачка  була відсутня на роботі протягом лише однієї години з питань, пов’язаних з роботою.   

       Представник відповідача – ОСОБА_5 позовні вимоги в частці визнання протоколу загальних зборів недійсним  визнав, в іншій частині в задоволенні позовних вимог просив відмовити. Вважає, що дисциплінарне стягнення застосовано до ОСОБА_1 правомірно, оскільки вона була відсутня на роботі  більше 3 годин, що є підставою для звільнення.

        Третя особа – ОСОБА_2 в письмовому відгуку просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на пропуск строку позовної давності та просив розглянути справу у його відсутність.

        Представник третьої особи – Сімферопольської міської ради та Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради – ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги в часті визнання недійсним протоколу загальних зборів просила задовольнити, в іншій частині просила в задоволенні позову відмовити.

        Заслухавши   пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

        Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

        Судом встановлено, що  позивач – ОСОБА_1  працювала на посаді психолога в Комунальній організації «Центр обліку і соціального захисту бездомних громадян». 24.11.2010 року ОСОБА_1 знаходилася у прийомній  заступника міського  голови ОСОБА_3 з 16-25 год. (а.с.75). З приводу відсутності ОСОБА_1 на робочому місті 24.11.2010 року з 16-10 год. до 17-50 год. складені акти (а.с.78-79). Наказом від 26.11.2010 року № 47-к ОСОБА_1  за відсутність на робочому місті без поважної причини 24.11.2010 року оголошена догана (а.с.80). 29.11.2010 року проведені загальні збори трудового колективу Комунальної організації «Центр обліку і соціального захисту бездомних громадян» Сімферопольської міської ради, на якому були присутні 9 осіб з 14 працюючих, тобто більш 2/3 від складу трудового колективу та ОСОБА_1 оголошено суспільне стягнення за відсутність на робочому місті більш ніж трьох годин (а.с.82).  Наказом № 47/1-к від 30.11.2010 року скасовано наказ № 47-к про застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1. у вигляді догани за відсутність на роботі протягом робочого дня (а.с.67). Наказом від 30.11.2010 року № 48-к ОСОБА_1 звільнена з посади психолога  за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин по ст.. 40 п.4 КЗпП України (а.с.37). Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя від 18.01.2011 року ОСОБА_2 – директор Центру обліку та соціального захисту бездомних громадян» притягнений до адміністративної відповідальності за порушення, в тому числі вимог ст. 152 КЗпП України, тобто за застосування до ОСОБА_1 поряд із суспільним стягненням  дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, чим порушив  вимоги ч.1 ст. 41 КУпАП України.

           Відповідно до ст. 139 КЗпП україни працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно,  своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або  уповноваженого  ним  органу,  додержувати  трудової  і технологічної дисципліни,  вимог  нормативних актів про охорону праці,  дбайливо ставитися до  майна  власника, з яким укладено трудовий договір.

           Частиною 1 статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової  дисципліни  до  працівника  може  бути  застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

           Статтею 152 КЗпП України передбачено, що власник або   уповноважений   ним  орган  має право  замість  накладання  дисциплінарного   стягнення   передати   питання   про  порушення  трудової  дисципліни на розгляд трудового колективу або  його органу.

            Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місті 24.11.2010 року. Питання про порушення трудової дисципліни передано на розгляд трудового колективу, за результатами якого ОСОБА_1 оголошено суспільне стягнення. Доказів поважності причин відсутності на роботі 24.11.2010 року позивачка не надала.

            Відповідно до ч.2 ст. 149 КЗпП України за кожне  порушення трудової дисципліни може бути застосовано  лише одне дисциплінарне  стягнення.

            Як вбачається з матеріалів справи, до ОСОБА_1 за відсутність на робочому місті 24.11.2010 року поряд із застосуванням за рішенням трудового колективу від 29.11.2010 року суспільного стягнення,  в порушення вимог ч.2 ст. 149 КЗпП України  наказом від 30.11.2010 року  застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя від 18.01.2011 року  ОСОБА_2 – директор Центру обліку та соціального захисту безпритульних громадян» визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.. 41 ч.1 КУпАП, яка є для суду відповідно до ст. 61 ЦПК України  преюдиційною,  у зв’язку з чим позовні вимоги про визнання наказу від 30.11.2010 року № 48-к про звільнення ОСОБА_1 недійсним та поновлення на роботі підлягають задоволенню.

            Згідно з положеннями статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

            Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

            При визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу  суд керується наданими сторонами доказами та Порядком обчислення середньої  заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100. Згідно абзацу 3 та 4  пункту 2 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Згідно наданої суду довідки середня заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці  перед звільненням складала 3085,86 грн. Нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу  здійснюється судом виходячи із середньоденного заробітку, який складає: 3085,86грн. : 43 робочих дні  = 71,76 грн. Враховуючи наведене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток з 01.12.2010 року по 31.10.2011 року в розмірі 16576, 56 грн. (231 робочий день х 71,76 грн.).

           Строк позовної давності позивачкою не пропущений, оскільки до суду вона звернулася згідно зі штампом на конверті 27.12.2010 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 40, 43 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 88, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд

  в и р і ш и в:

             Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити частково.

             Визнати недійсним наказ Комунальної організації «Центр обліку і соціального захисту бездомних громадян» від 30.11.2010 року № 48-к    про звільнення ОСОБА_1 з посади психолога по п.4 ст. 40 КЗпП України.

             Поновити  ОСОБА_1 на посаді психолога у Комунальній організації «Центр обліку і соціального захисту бездомних громадян» з 01.12.2010 року.        

             Стягнути із Комунальної організації «Центр обліку і соціального захисту бездомних громадян» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01.12.2010 року по 31.10.2011 року в розмірі  16576 гривень 56 копійок.

             В задоволенні вимог про визнання недійсним протоколу загальних зборів трудового колективу Комунальної організації «Центр обліку і соціального захисту бездомних громадян» від 29.11.2010 року № 2 відмовити.

Стягнути з Комунальної організації «Центр обліку і соціального захисту бездомних громадян»» у дохід держави судовий збір в розмірі 165 грн. 76 коп. та витрати  на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

   Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі у десятиденний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя