Справа № 2-475 2007 p.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2007 р.                                                                                  смт . Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді                                                                                                    Леонідової О.В.

при секретарі                                                                                                            Лагода Л.Б.

за участю сторін                                                                                     позивачки ОСОБА_1.

представника позивачки ОСОБА_2  відповідачки ОСОБА_3.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в смт Широке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним,  суд -,

ВСТАНОВИВ:

Відповідачка ОСОБА_3. позов визнає в повному обсязі і пояснила суду,  що житловий будинок АДРЕСА_1 вона 14.10.2002 року продала позивачці через Криворізьку філію товарної біржи «Українська»,  при цьому до нотаріуса вони не ходили. Цей будинок раніше належав їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Третя особа Комунальне підприємство «Криворізьке бюро технічної інвентарізації» з позовом згодні,  до суду надали заяву,  в якій справу просять слухати у їх відсутність.

Позивачка ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3. про визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним,  вказуючи що вона 14 січня 2002 року придбала у власність житловий будинокАДРЕСА_1 Дніпропетровської області у відповідачки,  цей житловий будинок належав останній на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.  Даний договір був укладений у письмовій формі та зареєстрований Криворізьким відділом реєстрації (філією) Товарної біржі «Українська»,  за № 191386. Даний договір купівлі-продажу нерухомості було підписано,  як позивачкою так і відповідачкою. Будинок відразу після передачі грошей у сумі 4 000, 0 гривен був переданий позивачці у фактичне володіння. Про порушення свого права позивачка дізналась у травні 2007 року,  коли в неї виникла необхідність у відчуженні вказаного вище спірного домоволодіння. При зверненні до відповідачки,  щоб зараз посвідчити нотаріально раніше укладений договір,  відповідачка відмовилась,  посилаючись на те,  що зі свого боку всі обов'язки виконала,  а також перешкод в користуванні цим будинком як не чинила,  так чинити не збирається в подальшому. Просить суд визнати дійсним,  зареєстрований

14.01.2002 року на Криворізькій філії Товарної біржі «Українська» під реєстраційним № 191368,  договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1.

Представник позивачки ОСОБА_2. підтримав позовні вимоги позивачки,  просить позов задовольнити.

Виходячи з наведеного,  суд вважає,  що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4  ст.  130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку,  встановленому  ст.  174 цього ж кодексу. Згідно ч. 4  ст.  174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Так судом встановлено,  що дійсно,  14.01 2002 року позивачка ОСОБА_1. купила за 4 000, 0 грн.,  у ОСОБА_3. житловий будинок АДРЕСА_1,  який складається з житлового кам'яного будинку ( «А-1»),  загальною площею 41, 9 м2,  в тому числі житловою - 27, 9 м2,  а також надвірних будівель : літньої кухні («Б»),  гаража («В»),  вбиральні («Г»),  погріба («Д»),  сараїв («Ж» та «З»),  парканів ( «№1-3»),  замощення («І»),  водоколонки (II»),  загальна дійсна інвентаризаційна вартість яких,  згідно довідки-характеристики,  виданої Криворізьким БТІ № 01464 від 18.12.2001 року,  становила 17 707, 0 грн. Фактична ціна продажу вказаного домоволодіння на момент його відчуження складала 4 000, 0 грн. До укладання договору купівлі- продажу,  житловий будинок належав відповідачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.  Договір купівлі-продажу нерухомості було укладено між позивачкою і відповідачкою в письмовій формі та зареєстровано Криворізьким відділом реєстрації (філією) Товарної біржі «Українська» 14 січня 2002 року за № 191386. Вказаний договір був підписаний обома сторонами,  а сам житловий будинок відразу після цього в установленому порядку було передано позивачці у фактичне володіння,  при цьому відповідачка,  в рахунок підтвердження виконання позивачкою умов цього договору,  прийняла від неї обумовлену грошову суму в розмірі 4 000, 0 гривень.

Про порушене право позивачка дізналась у травні 2007 року,  коли хотіла продати будинок і необхідні були документи з КП «Криворізьке БТІ»,  але при зверненні до КП «Криворізьке БТІ» позивачці відмовили у видачі довідки,  оскільки при укладенні нею та відповідачкою даного договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості ними не була дотримана нотаріальна форма посвідчення договору.

Згідно ч.2  ст.  220 ЦК України якщо сторони домовились щодо істотних умов договору,  що підтверджується письмовими доказами й відбулося повне або часткове виконання договору,  але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення,  суд може визнати такий договір дійсним.  В цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

З урахуванням викладеного суд вважає,  що 14 січня 2002 р. позивачка ОСОБА_1. та відповідачка ОСОБА_3. домовились щодо усіх істотних умов договору купівлі -продажу будинку,  що підтверджується договором,  укладеним в письмовій формі та зареєстрованим Криворізьким відділом реєстрації (філією) Товарної біржі «Українська» за № 191386,  відбулося повне виконання договору - позивачка передала обумовлені договором грошові кошти відповідачці,  яка їх прийняла та,  в свою чергу,  передала у власність позивачці проданий будинок. Зараз відповідачка не бажає йти до нотаріуса так як,  зі свого боку всі обов'язки виконала,  а також перешкод в користуванні цим будинком як не чинила,  так чинити не збирається в подальшому.

Таким чином,  визнання відповідачкою пред'явленого позову не суперечить закону,  не порушує права,  свободи чи інтереси інших осіб. Витрати по сплаті судового збору і витрати на інформаційно- технічне забезпечення позивачка просить віднести на її рахунок.

Керуючись  ст.  130 ч.4, 174,   ст.  213-215,   ст.  218 ЦПК України,  суд -,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрований 14.01.2002 року на Криворізькій філії Товарної біржі «Українська» під реєстраційним № 191368 - дійсним.

Судові витрати віднести на рахунок позивачки.

Сторони та інші особи,  які беруть участь у справі,  а також особи,  які не брали участі у справі,  якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки,  мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції,  який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у строк,  встановлений статею 294 ЦПК України,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.