Справа№2-1007 2007 рік
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2007 року Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Димова В.Б. при секретарі Туруті Ж.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні в смт.Іванівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, про визнання права власності на нерухоме майно,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, про визнання права власності на нерухоме майно, посилаючись на те, що на початку 2002р. вона домовилась із відповідачкою про купівлю у неї житлового будинку, незакінченого будівництвом, який знаходиться в АДРЕСА_1, а також земельної ділянки, розташованої на території АДРЕСА_1 площею 0,150 га в межах згідно з планом (схемою), зображеним в Державному акті на право приватної власності на землю НОМЕР_1, в тому числі:
-0,077 га сільськогосподарських угідь, з них -0,040 га-ріллі, 0,037 га-багаторічних насаджень,
-0,073 га під будівлями, лісами та іншими угіддями згідно з планом (схемою), цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна ділянка).
24.04.2002р. між позивачкою та відповідачкою було укладено у письмовій договір купівлі-продажу житлового будинку, незакінченого будівництвом, який знаходиться в АДРЕСА_1.
Договір посвідчено приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Одеської області 24.04.2002р., зареєстровано в реєстрі за № 347.
Позивачка вказує, що договір купівлі-продажу присадибної ділянки не міг бути
нотаріально посвідченим, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу
будинку, незакінченого будівництвом, ОСОБА_2 не мала Державного акта на право приватної власності на вказану земельну ділянку і отримала його пізніше ( через 5 місяців) - 23.09.2002р.
Після отримання відповідачкою Державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого Іванівською селищною радою Іванівського району Одеської області 23.09.2002р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 727, між ними 01.08.2004р. було укладено у письмовій формі договір купівлі-продажу присадибної ділянки, відповідно до якого вона сплатила відповідачці 6000 грн., але ОСОБА_2 почала ухилятися від його нотаріального посвідчення.
Позивачка вважає, що вони домовилися щодо усіх істотних умов договору купівлі-
продажу - предмету та ціни, відбулося повне виконання договору купівлі-продажу: вона
сплатила за нерухоме майно обумовлену договором купівлі-продажу грошову суму,
відповідачка передала їй правовстановлюючий документ, але ухиляється від
нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, що порушує його права та
охоронювані законом інтереси, таким чином створюючи перешкоди у здійсненні прав
власника нерухомого майна. ,
2
З урахуванням наведеного позивачка просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна та визнати за ним право власності на нерухоме майно.
В судовому засіданні позивачка вимоги підтримала.
Відповідачка позов визнала, пояснивши, що дійсно договір купівлі -
продажу нерухомого майна між нею та позивачкою укладався у письмовій формі, але вона ухилялася від його нотаріального посвідчення.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч.4ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України.
Згідно з ч.4ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як убачається з матеріалів справи, на початку 2002р. позивачка домовилась із відповідачкою про купівлю у неї житлового будинку, незакінченого будівництвом, який знаходиться в АДРЕСА_1, а також земельної ділянки, розташованої на території АДРЕСА_1 площею 0,150 га в межах згідно з планом (схемою), зображеним в Державному акті на право приватної власності на землю НОМЕР_1, в тому числі:
-0,077 га сільськогосподарських угідь, з них -0,040 га-ріллі, 0,037 га-багаторічних насаджень,
-0,073 га під будівлями, лісами та іншими угіддями згідно з планом (схемою), цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна ділянка).
24.04.2002р. між позивачкою та відповідачкою було укладено у письмовій договір купівлі-продажу житлового будинку, незакінченого будівництвом, який знаходиться в АДРЕСА_1.
Договір посвідчено приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Одеської області 24.04.2002р., зареєстровано в реєстрі за № 347.
Судом встановлено, що договір купівлі-продажу присадибної ділянки не міг бути
нотаріально посвідченим, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу
будинку, незакінченого будівництвом, ОСОБА_2 не мала Державного акта направо приватної власності на вказану земельну ділянку і отримала його пізніше (через 5 місяців) - 23.09.2002р.
Після отримання відповідачкою Державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого Іванівською селищною радою Іванівського району Одеської області 23.09.2002р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 727, між ними 01.08.2004р. було укладено у письмовій формі договір купівлі-продажу присадибної ділянки, відповідно до якого позивачка сплатила відповідачці 6000 грн., але ОСОБА_2 почала ухилятися від його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ч.1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст угоди не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; угода повинна бути укладена у формі, встановленій законом, волевиявлення має бути
3
вільним і відповідати його внутрішній волі, угода повинна бути спрямована на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів.
У ч.1 ст.334 ЦК України зазначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст. 334 ЦК України право власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Згідно з ч.3 ст.334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, суд прийшов до висновку, що між сторонами дійсно було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,150 га в межах згідно з планом (схемою), зображеною в Державному акті на право приватної власності на землю НОМЕР_1, в тому числі:
-0,077 га сільськогосподарських угідь, з них -0,040 га-ріллі, 0,037 га-багаторічних насаджень,
-0,073 га під будівлями, лісами та іншими угіддями.
Враховуючи зазначене, за позивачкою необхідно визнати право власності на вказане нерухоме майно.
Право власності набуте позивачкою правомірно, але однобічне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
Таким чином, визнання відповідачкою пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст.ст. 16, ч.2 ст.220, ст.203, ч.1 ст.209, ч.1 ст.328, ч.1-4 ст.334, ч.1 ст.655 ЦК України, ст.ст. 14,57,60, ч.4 ст. 130, ч.4 ст. 174,212,213 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити .
Визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, який був укладений 01.08.2004р., між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила земельну ділянку, належну ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого Іванівською селищною радою Іванівського району Одеської області 23.09.2002р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 727, передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), розташовану на території АДРЕСА_1, площею 0,150 га в межах згідно з планом (схемою), зображеним в Державному акті на право приватної власності на землю НОМЕР_1, в тому числі:
-0,077 га сільськогосподарських угідь, з них -0,040 га-ріллі, 0,037 га-багаторічних насаджень,
-0,073 га під будівлями, лісами та іншими угіддями.
4
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, розташовану на території АДРЕСА_1, площею 0,150 га в межах згідно з планом (схемою), зображеним в Державному акті на право приватної власності на землю НОМЕР_1, в тому числі:
-0,077 га сільськогосподарських угідь, з них -0,040 га-ріллі, 0,037 га-багаторічних насаджень,
-0,073 га під будівлями, лісами та іншими угіддями.
Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна ділянка).
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги.