ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2011 р. Справа № 2а/0270/4553/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Комара Павла Анатолійовича,
розглянувши в порядку пиьмового провадження матеріали адміністративної справи
за позовом: Державної податкової інспекції у м.Вінниці
до: приватного підприємства "АГЗА ЛІС"
про: погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків
ВСТАНОВИВ :
05 жовтня 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Державної податкової інспекції у м. Вінниці до приватного підприємства "АГЗА ЛІС" про стягнення податкового боргу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що станом на дату звернення до суду відповідач має заборгованість перед бюджетом по орендній платі з юридичних осіб в сумі 16726,89 грн. Дана заборгованість виникла у зв'язку із частковою сплатою відповідачем грошових зобов'язань визначених у податковій декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №16313 від 11.02.2011 року та несплати штрафної санкцій, визначеної у податковому повідомленні-рішенні №0011801503 від 05.09.2011 року, в розмірі 120,94 грн.
Вищезазначену заборгованість відповідач в добровільному порядку не сплачує, а тому позивач звернувся до суду за її примусовим стягненням.
14.11.2011 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження. Також представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення.
В силу ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Суд вважає, що вжив всіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Згідно із ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача відповідно до положень ст. 128 КАС України, в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд встановив наступне.
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців приватне підприємство "АГЗА ЛІС" зареєстроване Літинською РДА Вінницької області, ідентифікаційний код 32263070.
Відповідно до договору оренди землі №40600100307 від 18.09.2006 року Вінницька міська рада надала відповідачеві в оренду для виробничих потреб земельну ділянку площею 0,2934 га, нормативна грошова оцінка одиниці площі земельної ділянки з коефіцієнтом індексації становить 28662,64 грн.
Відповідно до податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №16313 від 11.02.2011 року відповідач самостійно визначив грошове зобов'язання зі сплати орендної плати за землю на 2011 рік в сумі 28662,83 грн.
Судом встановлено, що відповідач лише частково сплачував орендну плату з юридичних осіб, а тому допустив заборгованість в сумі 16605,95 грн.
26.08.2011 року заступником начальника відділу адміністрування платежів за землекористування, місцевих податків та зборів, ресурсних (рентних) і неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м.Вінниці Кривонос О.Ф. проведена невиїзна документальна перевірка по платі за землю.
За результатами даної перевірки складено акт №741/1503/32263070 від 26.08.2011 року. В акті було встановлено порушення відповідачем вимог п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, внаслідок чого допущено несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання по орендній платі за земельну ділянку.
Згідно із висновками акту №741/1503/32263070 від 26.08.2011 року, було прийняте податкове повідомлення-рішення №0011801503 від 05 вересня 2011 року, відповідно до якого до відповідача застосовані штрафні санкції в розмірі 120,94 грн.
Згідно з обліковою карткою платника, станом на 13.09.2011 року, приватне підприємство "АГЗА ЛІС" має недоїмку по сплаті орендної плати за земельну ділянку на загальну суму 16726,89 грн. Дана заборгованість виникла в результаті часткової сплати орендної плати за земельну ділянку та несплати штрафної санкції, відповідно до вищезазначеного податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що в даному випадку спірні правовідносини регулюються наступним.
Відповідно до ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Відповідно до ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Судом встановлено, що відповідач самостійно визначив розмір орендної плати та зазначив його у відповідній податковій декларації згідно вимог Податкового кодексу України та договору оренди землі №40600100307 від 18.09.2006 року.
Відповідно до п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Відповідно до п.285.1 ст.285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Відповідно до п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно із п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп.14.1.175. ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Так позивачем було сформовано податкову вимогу №657/1 від 01.04.2011 року, в якій зафіксовано податковий борг в сумі 4663,10 грн. Відповідно до облікової картки платника податків, відповідач не погасив даної заборгованості і в подальшому частково сплачував орендну плату за земельну ділянку, а тому сума податкового боргу продовжувала зростати і, на момент звернення позивача до суду, склала 16605,95 грн.
Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до пп.14.1.265 ст.265 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Як вбачається із акту №741/1503/32263070 від 26.08.2011 року, відповідач несвоєчасно сплатив податкове зобов'язання по орендній платі за земельну ділянку, при цьому затримка склала 9 днів, а тому позивачем застосована штрафна санкція до відповідача в розмірі 120,94 грн.
Відповідно до п.58.1.ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що на виконання вищенаведених норм Податкового кодексу України та у відповідності із актом №741/1503/32263070 від 26.08.2011 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0011801503 від 05 вересня 2011 року.
Відповідно до п. 54.5.ст.54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Судом встановлено, що податкове-повідомлення рішення та податкова вимога Державної податкової інспекції у м. Вінниці є законними та обґрунтованими, сума позовних вимог підтверджується матеріалами справи, а відповідач не здійснював жодних процедур адміністративного чи судового оскарження вищезгаданого донарахування.
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу у відповідністю із ст. 88 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.88.2 Податкового кодексу України право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Відповідно до п. 89.1. ст.89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: 1) несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; 2) несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п. 95.3 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Судом встановлено, що у відповідача відсутні розрахункові рахунки, які можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу, а тому для забезпечення погашення заборгованості необхідно здійснити продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Таким чином, вимоги позивача щодо надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі є законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем повністю переконують у обґрунтованості позовних вимог, а відповідач не надав жодних доказів для спростування доводів позивача.
В силу ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Вінниці підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Надати дозвіл на погашення податкового боргу приватного підприємства "АГЗА ЛІС" в сумі 16726,89 грн. за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя/підпис/ Комар Павло Анатолійович
Копія вірна:
Суддя:
Секретар:
14.11.2011