ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2011 р. Справа № 2а/0270/4609/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Комара Павла Анатолійовича,
при секретарі судового засідання: Шаргало Валентині Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : Щура А.А
відповідача : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Барської міжрайонної державної податкової інспекції
до: споживчого товариства "Мурованокуриловецький консервний завод"
про: припинення юридичної особи
ВСТАНОВИВ :
Барська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до споживчого товариства "Мурованокуриловецький консервний завод" про припинення юридичної особи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відсутній за вказаним в Єдиному державному реєстрі місцезнаходженням, що у відповідності із нормами абзацу пункту 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, яке не пов’язано з банкрутством юридичної особи.
14.11.2011 року представник позивача подав до суду додаткові обґрунтування до позовної заяви, в яких зазначив. що відповідач, починаючи з 01.05.2007 року, не виконує вимог чинного законодавства щодо подання до органів державної податкової служби документів фінансової звітності, що у відповідності до статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням додаткових обґрунтувань, підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином, шляхом надсилання рекомендованих листів, які були отримані відповідачем, про що свідчать відповідні написи на повідомленнях про вручення поштового відправлення.
Судом вжито всіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, однак відповідач в судове засідання повторно не з'явився та не надав суду пояснення з приводу причин неявки.
Відповідно ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Однак, внаслідок порушення відповідачем вимог ч. 2 ст. 49 КАС України щодо зобов'язання осіб добросовісно користуватися належними їм правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, неможливо провести розгляд даної справи в межах строків передбачених ст.122 КАС України.
Враховуючи дані обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з наступних підстав.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців СТ "Мурованокуриловецький консервний завод" зареєстроване як юридична особа Барською районною державною адміністрацією Вінницької області від 28.02.2002 року, ідентифікаційний код - 31599211, за адресою вул.Кірова, буд.3, смт. Муровані Курилівці, Мурованокуриловецький район, Вінницька область.
СТ "Мурованокуриловецький консервний завод" з 20.03.2002 року перебуває на обліку в Барській міжрайонній державній податковій інспекції за №20/33, що підтверджується довідкою Барської МДПІ №246 від 26.12.2007 року.
Судом встановлено, що СТ "Мурованокуриловецький консервний завод" останній раз подавало податкову звітність за квітень 2007 року, тобто починаючи з 01.05.2007 року податкова звітність не подавалась, що підтверджується довідкою Барської міжрайонної державної податкової інспекції №2137 від 10.11.2011 року. Таким чином, СТ "Мурованокуриловецький консервний завод" більше одного року не подає податкову звітність до відповідних органів ДПІ.
Судом встановлено, що в даному випадку спірні правовідносини регулюються наступним.
Відповідно до п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділенні на окремий баланс, зобов’язанні вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які проводять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
У відповідності до підпункту 16.1.3. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до пункту 4.14. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), починаючи з 01.04.2001 р., податкові декларації подавалися за базовий податковий (звітний ) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків) ,- протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) ,- протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом „г" підпункту 4.14. цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
В силу статті 34 Податкового кодексу України податковим періодом може бути: календарний рік; календарний квартал; календарний місяць; календарний день.
Відповідно до статті 49, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним;
календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним;
календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
В порушення наведених вимог законодавства підприємством, звітність за результатами господарської діяльності не подавалася більше ніж один рік, що підтверджується довідкою Барської міжрайонної державної податкової інспекції №2137 від 10.11.2011 року.
Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи є, зокрема, неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Крім того, згідно із нормами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ", Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
В абзаці 6 частини 1 статті 1 названого Закону надано визначення місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - є засвідченням факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Частина 3 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачає, що у бланку свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи зазначаються: найменування юридичної особи; ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України; місцезнаходження юридичної особи; місце проведення державної реєстрації; дата проведення державної реєстрації та номер запису в Єдиному державному реєстрі; прізвище та ініціали державного реєстратора; підстава, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про заміну свідоцтва про державну реєстрацію.
Відповідно до абз.7 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців " в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Частина 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов’язана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов’язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. В разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.
З аналізу вищенаведених норм закону вбачається, що відомості про місцезнаходження юридичної особи, є обов’язковою інформацією, що має міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і обов’язок внесення відомостей щодо зміни місцезнаходження юридичної особи покладений безпосередньо на цю юридичну особу.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 ст. 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГК України у разі здійснення суб’єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб’єкта та його ліквідації.
Водночас, із системного аналізу норм законодавства України вбачається, що скасування державної реєстрації та припинення юридичної особи мають одне і те ж правове значення, оскільки утворюють один правовий інститут - скасування держаної реєстрації суб’єкта господарювання, який знайшов своє правове втілення у формі припинення юридичної особи в Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Відповідно до ч.2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до п.п.20.1.12. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби, у випадках, встановлених законом, мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Отже, враховуючи те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявний запис щодо відсутності споживчого товариства "Мурованокуриловецький консервний завод" за вказаним місцезнаходженням (будь-яких подальших записів не внесено) та наявність достатніх даних, що підтверджують неподання відповідачем більше одного року податкової звітності, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, у зв’язку з чим є всі підстави для припинення юридичної особи.
Окрім наведеного, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 105 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. А абзацом другим частини другої цієї статті передбачено, що виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
Згідно з частиною 5 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк її роботи. Державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) не пізніше наступного робочого дня з дати надходження відповідного рішення.
Приписами частини 7 цієї статті передбачено, що державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису, в якому керівник органу управління або засновник (учасник) юридичної особи вказаний як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи зобов'язаний надіслати такому керівнику органу управління або засновнику (учаснику) юридичної особи, а також суду, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією, відповідне повідомлення.
Відповідно до частини четвертої статті 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії або уповноважена ним особа після закінчення процедури ліквідації, яка передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору документи, передбачені цією частиною та частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 10 статті 38, частини 8 статті 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців", за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.
Згідно з частиною 9 статті 36 цього ж Закону строк державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.
Проаналізувавши законодавство, пов'язане з припиненням підприємницької діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за рішенням суду, що не пов'язане з банкрутством, можна дійти висновку, що склад комісії з припинення та порядок її роботи в даній категорії справ законодавством прямо не передбачені. Разом з тим, частина 7 статті 9 КАС України передбачає можливість застосування аналогії закону (закону, що регулює подібні правовідносини) та аналогії права (суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права).
Як вбачається із довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, споживче товариство "Мурованокуриловецький консервний завод" має керівника, який відповідно до ч.7 ст.56 КАС України є законним представником даного підприємства.
В зв'язку із наведеним, суд вважає за необхідне покласти на керівника споживчого товариства "Мурованокуриловецький консервний завод" функції ліквідатора юридичної особи.
Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені обставини справи та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Припинити юридичну особу - споживчого товариства "Мурованокуриловецький консервний завод".
Покласти на керівника споживчого товариства "Мурованокуриловецький консервний завод" виконання функцій ліквідатора юридичної особи споживчого товариства "Мурованокуриловецький консервний завод".
Після набрання даною постановою законної сили повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, про те, що споживче товариство "Мурованокуриловецький консервний завод" перебуває у процесі припинення.
Зобов'язати ліквідатора не пізніше 10 днів з дня набрання даною постановою законної сили помістити в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення споживчого товариства "Мурованокуриловецький консервний завод", та не пізніше двох місяців з дати публікації зазначеного повідомлення подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору документи, передбачені частинами 1, 2 статті 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Встановити строк роботи ліквідатора споживчого товариства "Мурованокуриловецький консервний завод" 70 днів з дня набрання даною постановою законної сили.
Копію даної постанови направити державному реєстратору для виконання вимог статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович
15.11.2011