ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2011 р. Справа № 2а/0270/4710/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,
за участю секретаря судового засідання: Котюжанського Володимира Олександровича,
та представників сторін:
позивача : Чугу А.М. - директор підприємства; ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники за довіреностями;
відповідача : ОСОБА_4 - представник за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: приватного підприємства "Капітан"
до: Державної податкової інспекції у м.Вінниці
про: скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ :
Приватне підприємство "Капітан" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення №0002542330 від 07.07.2011р.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів Актом №2579/23/20090554 від 15.06.2011р. мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, а саме: висновки акту перевірки №2579/23/20090554 від 15.06.2011р. базуються висновках акту №4436/23/20090554 від 28.12.2010р. і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України за причини скасування судом податкового повідомлення рішення №0001082310 від 29.03.2011р. прийнятого на основі акту №4436/23/20090554 від 28.12.2010р., що в свою чергу є підставою для його скасування.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складання акту перевірки фахівці податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті зафіксовані порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", за що у відповідності до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення. Крім того, представник відповідача, наголосив на тому, що податковому органу не було відомо про набрання законної сили судовим рішенням у справі по скасуванню податкового повідомлення-рішення №0001082310 від 29.03.2011р., прийнятого на основі акту №4436/23/20090554 від 28.12.2010р.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку щодо задоволення адміністративного позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Вінниці згідно наказу ДПІ у м. Вінниці від 30.05.2011р. №2770/23 9 (а.с.24) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Капітан" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року. Висновки перевірки знайшли своє відображення у акті №2579/23/20090554 від 15.06.2011р. (а.с.9-15), яким встановлено:
- в порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та на порушення п.5.10 розділу 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 у редакції Наказу ДПА України від 17.03.2008р. №159, ПП "Капітан" занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до бюджету (рядок 27 податкової декларації з ПДВ) за травень 2010 року (вх. від 18.06.2010р. №104614) на 755265 грн.
З зазначеним актом ПП "Капітан" не погодилось та подало до ДПІ у місті Вінниці письмові заперечення від 23.06.2011р. на акт №2579/23/20090554 від 15.06.2011р. (а.с.28-29).
За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011р. № 0002542330 (а.с.16), згідно з яким позивачу було збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 944081 грн., 755265 грн. - за основним платежем, 188816 - за штрафними (фінансовими санкціями).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів, факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.
За матеріалами справи вбачається, що підставою для встановлення податковим органом вищевказаного порушення стало наступне.
Так, в акті перевірки, на сторінці 4 (а.с.12) зазначено, що відповідно до акту №4436/23/20090554 від 28.12.2010р. встановлено завищення суми податкового кредиту за квітень 2010р. на 755265 грн. А саме: ПП "Капітан" відображено у рядку 16.1 "коригування податкового кредиту: самостійно виправлені помилки, що міститься в раніше поданій декларації" суму 3776326 грн. (кол.А) та 755265 грн. (кол. Б), а за даними перевірки значення рядка 16.1 "Коригування податкового кредиту: самостійно виправлені помилки, що містяться в раніше поданій декларації" - 0 грн.
На сторінці 6 Акту (а.с.14) зазначено, що розбіжність по зазначеним рядкам в сумі 755265 грн. виникла внаслідок порушень, встановлених перевіркою від 28.12.2010р. акт № 4436/23/20090554. Дані порушення не були враховані підприємством наступних звітних періодах у податкових деклараціях з ПДВ та відповідно не виправлялись шляхом подачі уточнюючих розрахунків. На підставі вищевикладеного ревізор-інспектор стверджує, що ПП "Капітан" занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2010 року на 755265 грн.
Суд звертає увагу, що відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Задовольняючи даний адміністративний позов, дослідивши Акт перевірки №2579/23/20090554 від 15.06.2011р., суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на наступне.
Згідно з п.п. 56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
На момент проведення перевірки та складання Акту №2579/23/20090554 від 15.06.2011р. податкове повідомлення-рішення №0001082310 від 29.03.2011р., відносно зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 7552265 грн. за квітень 2010 року, винесеного на підставі Акта перевірки №4436/23/20090554 від 28.12.2010р., не набуло законної сили, так як знаходилось на стадії судового оскарження, тобто було неузгодженим.
Так, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002542330 від 07.07.2011р., винесене на підставі акту №2579/23/20090554 від 15.06.2011р. за травень 2010р., який базується на Акті позапланової невиїзної перевірки №4436/23/20090554 від 28.12.2010р. за квітень 2010р., що не набув законної сили.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, згідно доказів наданих позивачем, ПП "Капітан" оскаржувало податкове повідомлення-рішення №0001082310 від 29.03.2011р., яке прийняте за висновками Акту перевірки №4436/23/20090554 від 28.12.2010р., спочатку в адміністративному порядку (рішенням ДПА України від 30.05.2011р. відмовлено; отримано позивачем 01.06.2011р.), а потім у судовому порядку.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
У разі коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення Державної податкової адміністрації України або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи (пункт 56.17.3 статті 56 Податкового кодексу України).
Отже процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0001082310 від 29.03.2011р. у ПП "Капітан" закінчилась 01.06.2011р. (а.с.105, а.с.100).
09.06.2011р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення №0001082310 від 29.03.2011р. (а.с.88).
09.06.2011р. ПП "Капітан" подано до ДПІ у м. Вінниці лист №56 в якому повідомлено про оскарження у судовому порядку податкового повідомлення-рішення №0001082310 від 29.03.2011р. (а.с.89).
14.06.2011р. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за позовом ПП "Капітан" до ДПІ у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення та призначено справу до судового розгляду (а.с.89).
Копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками отримано ДПІ у м. Вінниці 15.06.2011р., що підтверджується відповідною розпискою (а.с.91).
Таким чином, судом встановлено, що податковому органу на момент проведення перевірки та під час складання акту від №2579/23/20090554 від 15.06.2011р. було достовірно відомо про факт неузгодження податкового повідомлення рішення №0001082310 від 29.03.2011р., винесеного на підставі Акту №4436/23/20090554 від 28.12.2010р.
З цього приводу суд відзначає, що згідно з п.6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом – Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
А відтак, висновки Акту перевірки №2579/23/20090554 від 15.06.2011р. не можуть вважатись достовірними та такими, що відповідають реальним правовідносинам, так як ґрунтувались на висновках Акту №4436/23/20090554 від 28.12.2010р., а податкове повідомлення-рішення №0001082310 від 29.03.2011р. станом на 15.06.2011р. (на час складання Акту від 15.06.2011р.) було неузгодженим.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, та не спростовано представником ДПІ у м. Вінниці, що податкове повідомлення-рішення №0001082310 від 29.03.2011р., скасоване постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.07.2011р., яку залишено в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011р.
Куруючись частиною 1 статті 72 КАС України, суд зазначає обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин, суд відзначає, з огляду на приписи ч.3 ст.70 КАС України висновки перелічених вище актів перевірок не можуть бути визнані належними та допустимими доказами по справі.
Таким чином, суд не може погодитись з обґрунтуваннями податкової інспекції, викладеними як в акті перевірки, так і усних поясненнях представника в судових засіданнях, що позивачем у періоді, що перевірявся, порушено п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Враховуючи те, що судове рішення, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001082310 від 29.03.2011р., винесене на підставі Акту №4436/23/20090554 від 28.12.2010р., набрало законної сили, а Акт перевірки №2579/23/20090554 від 15.06.2011р., на підставі якого винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ґрунтується на висновках Акту №4436/23/20090554 від 28.12.2010р., то суд приходить до висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №0002542330 від 07.07.2011р.
Суд дійшов висновку про правомірність проведення позивачем розрахунку суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за підсумками травня 2010 року. Таким чином, висновки акту від 15.06.2011р. є не обґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення прийняте на його основі є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Також, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, відтак, позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у зв’язку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці №0002542330 від 07.07.2011р.
Стягнути з Державного бюджету на користь приватного підприємства "Капітан" судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.), сплачений відповідно до квитанції №36 від 18.10.2011р., що міститься в матеріалах адміністративної справи №2а/0270/4710/11.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович
14.11.2011