ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0270/4242/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,
при секретарі судового засідання: Медяній Наталі Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю;
відповідача : ОСОБА_3, ОСОБА_4 - представники за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: державного підприємства "Підприємство Крижопільського виправного центру №113"
до: Вінницької митниці
про: скасування податкового повідомлення №29 від 18.08.2011р.
ВСТАНОВИВ :
Державне підприємство "Підприємство Крижопільського виправного центру №113" звернулось до суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці про скасування акту №000/11/4010000008679630 від 28.07.2011р. та податкового повідомлення №29 від 18.08.2011р.
Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначає, що на підставі акта невиїзної документальної перевірки №000/11/4010000008679630 від 28.07.2011р. Вінницькою митницею винесено податкове повідомлення форми "Р" від 18.08.2011р. №29 за порушення ст.204 МКУ, недотримання положень Конвенції про тимчасове ввезення, учиненої в м.Стамбул 26.06.1990 року додаток В.3 (додаток щодо контейнерів, піддонів, упаковки, зразків та інших товарів, що ввозяться в рамках торгової операції), у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 41096,68 гривень. Позивач зазначає, що ним направлялись заперечення на вищезазначений акт, а податкове повідомлення є протиправним та таким, що винесено на підставі грубих порушень при складанні акту. Позивач стверджує, що відповідачем трактовано статтю 206 Митного Кодексу України у сукупності з положеннями додатку В.3 Конвенції про тимчасове ввезення. Так, митному органу при проведенні перевірки слід було керуватись насамперед статтею 206 Митного кодексу України, яка дозволяє тимчасове ввезення на митну територію України під зобов'язання про зворотне вивезення контейнерів, піддонів, упаковки, а також інших товарів, що ввозяться (вивозяться) у зв'язку з якою-небудь комерційною операцією, але ввезення яких саме по собі не є комерційною операцією. Позивач наголошує, що в даному випадку застосовуватись має саме 206 стаття Митного Кодексу України, яка на відміну від додатку В.3 Конвенції про тимчасове ввезення не містить умови щодо придатності упаковки до повторного використання та стаття 56.21 Податкового Кодексу України, яка передбачає винесення рішення на користь платника податків у разі множинного трактування прав та обов'язків платника податків. Крім того, позивач посилався на те, що лист Держмитслужби України від 22.06.2011р. №11.1/2-12.2/9256-ЕП взятий до уваги Вінницькою митницею, в якому викладено позицію ДМС України щодо дотримання умов надання умовного повного звільнення від оподаткування товарів "мішки паперові для пакування деревного вугілля, які використовуються у побуті (гриль, камін, барбекю, тощо") (код згідно УКТ ЗЕД 481940) не відповідає чинному законодавству. За таких умов позивач просить скасувати акт №000/11/4010000008679630 від 28.07.2011р. та податкове повідомлення №29 від 18.08.2011р.
Ухвалою суду від 20.09.2011р. відмовлено у відкритті провадження в частині щодо скасування акту №000/11/4010000008679630 від 28.07.2011р., в подальшому суд розглядає позовні вимоги державного підприємства "Підприємство Крижопільського виправного центру №113" щодо скасування податкового повідомлення №29 від 18.08.2011р.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви. Позовні вимоги просив задовольнити повністю. Додатково звернув увагу суду на те, що паперові мішки, призначені для пакування деревного вугілля, підлягають поверненню покупцю на умовах зовнішньоекономічного контракту від 23.12.2010р., укладеного з фірмою "GREEN HOLDING N.V." (Бельгія), тобто вважає що вищезгадані мішки є упаковкою, ввезеною порожньою з метою реекспорту наповненою товаром, які служать для упаковування, захисту, розміщення і кріплення та розділення товарів. Крім того, ввезення цих мішків на митну територію України згідно укладених зовнішньоекономічних контрактів саме по собі не є комерційною операцією, тобто на підставі ст.206 МКУ позивач ДП "Підприємство Крижопільського виправного центру №113" мало право тимчасово ввозити дані паперові мішки на митну територію України під зобов'язання про зворотне вивезення. А митним органом необґрунтовано зроблено висновок про відсутність наміру позивача вивозити товар у незмінному стані, та недотримання ним умови Додатку В3 Конвенції про тимчасове вивезення та статті 204 Митного Кодексу України.
Представники відповідача заперечили проти заявленого позову з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.29-35) та просили суд відмовити у його задоволенні. Зокрема пояснили, що посадовими особами Вінницької митниці на підставі абзацу 1 пункту 3 порядку проведення митними органами виїзних документальних перевірок, затвердженого Постановою КМУ від 02.02.2011р. №71, згідно наказу Вінницької митниці від 19.07.2011р. №488, проведена невиїзна документальна перевірка ДП "Підприємство Крижопільського виправного центру №113" по дотриманню законодавства України з питань митної справи. На підставі висновків акта перевірки встановлено порушення ст.204 МКУ, Додатку В.3 Конвенції про тимчасове ввезення, що призвело до несплати податку на додану вартість на суму 41096,68 грн. Представники відповідача на основі листа позивача від 05.07.2011р. №6/1713 встановили, що технологічний процес пакування вугілля в паперові мішки передбачає їх прошиття, що є зміною його первинного стану, це в свою чергу призвело до невірного трактування позивачем положень національного законодавства та Додатку В.3 Конвенції про тимчасове ввезення.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні даного адміністративного позову з наступних підстав.
Посадовими особами Вінницької митниці на підставі абзацу 1 пункту 3 порядку проведення митними органами виїзних документальних перевірок, затвердженого Постановою КМУ від 02.02.2011р. №71, згідно наказу Вінницької митниці від 19.07.2011р. №488, проведена невиїзна документальна перевірка ДП "Підприємство Крижопільського виправного центру №113" по дотриманню законодавства України з питань митної справи під час здійснення митного оформлення товару "мішки паперові" за період з 20.07.2008р. по 20.01.2011р., результати знайшли своє відображення у акті №000/11/401000000/0008679630 від 28.07.2011 року (а.с.11-13).
Вказаною перевіркою встановлено, що митне оформлення позивачем задекларованого товару "паперові мішки, двошарові, порожні, з нанесенням кольорового (червоного, жовтого, чорного) малюнку, розміром 18х42х12см, для пакування деревного вугілля, яке використовується в побуті (гриль, камін, барбекю, тощо) розраховані на вагу 1,5кг, об'ємом 7,5л., в кількості 208000 шт., здійснено із застосуванням пільг в оподаткуванні (умовне повне звільнення від оподаткування по ПДВ на суму 41096,68 грн. (преференція 098 - тимчасове ввезення майна). За інформацією наданою підприємством технологічний процес пакування вугілля в паперові мішки передбачає їх прошиття, що є зміною його первинного стану. При цьому такі мішки не призначені для повторного використання. Таким чином, до товару "мішки паперові для пакування деревного вугілля" не може застосовуватись умовне повне звільнення від оподаткування, оскільки дана категорія упаковки підпадає під виключення Додатку В.3 Конвенції про тимчасове ввезення.
У висновку акту, зазначено, що державне підприємство "Підприємство Крижопільського виправного центру №113" неправомірно використало умовне повне звільнення від оподаткування при розміщенні у режимі ІМ31 товару "мішки паперові", чим порушило вимоги Додатку В.3 Конвенції про тимчасове ввезення, статтю 204 Митного Кодексу України, що призвело до несплати податків на суму 41096,68 грн. (в тому числі: податку на додану вартість - 41096,68 грн.), яка підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.
09.08.2011р. Державним підприємством "Підприємство Крижопільського виправного центру №113" на адресу Вінницької митниці направлено заперечення №16/2089 на акт №000/11/4010000008679630 від 28.07.2011р. (а.с.14-17).
17.08.2011р. за результатами розгляду заперечення позивача Вінницькою митницею прийнято відповідний висновок №14/1-4495, яким повідомлено відповідачу, що дії Вінницької митниці по проведенню невиїзної документальної перевірки по дотриманню положень законодавства з питань митної справи ДП "Підприємство Крижопільського виправного центру №113" є правомірними та не суперечать вимогам діючого законодавства України (а.с.18-19).
На підставі висновків зазначеного вище акту перевірки, за порушення Конвенції про тимчасове ввезення, Вінницькою митницею прийнято податкове повідомлення форми "Р" від 18.08.2011р. №29 (а.с.21) та визначено позивачу податкове зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість з товарів ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 41097,68 грн., з яких: 41096,68 грн. - основний платіж; 1 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
Суд, оцінюючи спірні правовідносини, врахував наступні норми чинного законодавства та обставини справи.
Відповідно до положень підпункту 41.1.2. пункту 41.1 статті 41.1. Податкового кодексу України, контролюючими органами є митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.
Згідно зі статтею 41 Митного кодексу України, однією з форм митного контролю є перевірка митними органами системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.
Відповідно до статті 69 Митного кодексу України, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Порядок проведення митними органами невиїзних документальних перевірок визначений постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.11 р. №71. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів “Про затвердження Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок" від 02.02.11 р. №71 передбачено, що перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення податкового законодавства за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з Інтернету, наукової літератури, висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів тощо.
На виконання статей 41, 60, 69 Митного кодексу України, підпункту 41.1.2. пункту 41.1 статі 41 Податкового кодексу України, Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.11 р. №71) відповідачем в межах наданих йому повноважень видано наказ від 19.07.2011р. №488, на підставі якого проведена перевірка ДП "Підприємство Крижопільського виправного центру №113" та опрацьовано вантажну митну декларацію (далі - ВМД) №401030001/2011/000037 від 19.01.2011р. та товаросупровідні документи до неї.
Таким чином, Вінницькою митницею в межах своєї компетенції та у відповідності до норм чинного податкового законодавства та з питань митної справи проведено невиїзну документальну перевірку ДП "Підприємство Крижопільського виправного центру №113". Висновки, викладені в акті перевірки не спростовують викладених в ньому обставин та не є підставою для скасування спірного податкового повідомлення -рішення.
Так, судом встановлено, що 23.12.2010р. між ДП "Підприємство Крижопільського виправного центру №113" та "GREEN HOLDING N.V." (Бельгія) укладено контракт №16/10, згідно якого паперові мішки ввозились на митну територію України порожніми для наповнення деревним вугіллям та подальшого вивезення.
На виконання умов контракту позивачем за ВМД №1401030001/2011/000037 від 19.01.2011р. задекларовано товар "паперові мішки, двошарові, порожні, з нанесенням кольорового (червоного, жовтого, чорного) малюнку, розміром 18х42х12см, для пакування деревного вугілля, яке використовується в побуті (гриль, камін, барбекю, тощо) розраховані на вагу 1,5кг, об'ємом 7,5л., в кількості 208000 шт. та містять наступну інформацію: штрих код, сфера застосування, об'єм мішка, торговельна марка, найменування товару (вугілля деревного) - Houtskool, заходи безпеки використання деревного вугілля. Виробник Forini International Italia S.R.L". Декларування здійснено із застосуванням пільг в оподаткуванні (умовне повне звільнення від оподаткування по ПДВ на суму 41096,68 грн. (преференція 098 - тимчасове ввезення майна).
Тобто, товар за вищевказаною ВМД був задекларований як такий, на який нараховується ставка ввізного мита у розмірі 0% з умовним повним звільненням від оподаткування на підставі статті 206 Митного кодексу України.
За інформацією наявною в мережі Інтернет на сайті виробників паперових мішків (http://kmn.ua./ua/products/ та інші), мішки відкритого типу після їх наповнення вимагається зашивати, заклеювати або заварювати, що приводить до зміни первинного стану товару. При цьому такі мішки не призначені для повторного використання.
Крім того, судом досліджено лист-відповідь ДП "Підприємство Крижопільського виправного центру №113" №6/1713 від 05.07.2011р., адресований начальнику Вінницької митниці, в якому позивачем зазначалось, що технологічний процес пакування вугілля в паперові мішки передбачає їх прошиття.
З наведеного вбачається, що ввезені паперові мішки піддаються змінам, оскільки завозяться на митну територію пустими і відкритими, а вивозяться внаслідок наповнення деревним вугіллям прошитими, що не дає їх можливості повторного використання, як зворотної тари, упаковки, тощо.
Чинні міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства та застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Пунктом а) статті 1 “Конвенції про тимчасове ввезення”, термін “тимчасове ввезення" означає: митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари (у тому числі транспортні засоби), умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари (у тому числі транспортні засоби), мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.
Відповідно до положень статті 204 Митного кодексу України тимчасове ввезення – це митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України з обов’язковим наступним поверненням цих товарів без будь - яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.
Також, статтею 206 Митного кодексу України та Додатками В.1. –В.9, С і D “Конвенції про тимчасове ввезення" від 26.06.90р., визначені товари, щодо яких може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування та умови надання такого дозволу.
У розділі 1 “Тимчасовий ввіз" спеціального додатка G Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (далі –Кіотська конвенція), укладеної 18 травня 1973 року у місті Кіото (набрала чинності 25 вересня 1974 року) визначено, що дозвіл на тимчасовий ввіз з повним умовним звільненням від мита та податків повинен надаватися стосовно товарів, перерахованими у додатках до “Конвенції про тимчасове ввезення"( стамбульська Конвенція) від 26 червня 1990 року, в тому числі: “3) "Контейнери, піддони, упаковки, зразки та інші товари, що ввозяться в рамках торгової операції", згадані в додатку B.3”. При цьому, у коментарях Всесвітньої митної організації до Кіотської конвенції в Рекомендаціях до Спеціального додатку G “Тимчасовий ввіз" зазначено, що положення Додатку В.3 до “Конвенції про тимчасове ввезення" застосовується до упаковки, яка придатна для повторного використання. Тобто, як випливає з коментарів Світової митної організації до цього додатка, поняття «упакування» застосовується лише до тих упакувань, які придатні для повторного використання. Таким чином, ті паперові мішки, які не придатні для повторного використання, не підпадають під визначення «упакування» у значенні, наведеному в Додатку В.3 до Конвенції. А отже, не можуть ввозитися у режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування.
Право митних органів на використання інформації що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, з мережі Інтернет передбачено Порядком проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.11 р. №71 ( пункти 3 та 6).
Пунктом 2 Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 02.10.01р. №224, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 2001 року за № 866/6057, визначено терміни:
- упаковка - технічний засіб чи комплекс засобів з розміщеним у ньому товаром, який забезпечує захист товару від пошкоджень та втрат у процесі транспортування, зберігання та продажу, а довкілля - від забруднень;
- тара - основний елемент упаковки, що є виробом для розміщення товару;
- використана тара (упаковка) - тара (упаковка), яка була застосована для пакування, транспортування продукції, що повністю або частково втратила свої первісні якості і не підлягає подальшому використанню за своїм прямим призначенням;
- зворотна тара - тара багаторазового використання, що належить до вторинних матеріальних ресурсів і підлягає повторному використанню.
Паперові мішки для деревного вугілля, призначеного для використання в якості палива, не можуть бути віднесені до зворотної тари, оскільки не є тарою багаторазового використання і не підлягають повторному використанню, що підтверджується технічними документами, що регламентують виробництво вугілля деревного, упаковку, маркування, транспортування та зберігання продуктів лісохімічних, мішків паперових, призначених для сипучої та штучної продукції, а саме:
- ГОСТ 7657-84 “Вугілля деревне. Технічні умови”, розділ 5 “Пакування, маркування, транспортування та зберігання" відповідно до ГОСТ 28670, пунктом 5.1 передбачено, що вугілля деревне поставляється в упакованому вигляді або насипом, упаковується у паперові мішки по ГОСТ 2226, які зашиваються або зав’язуються;
- ГОСТ 28670-90 “Продукти лісохімічні. Пакування, маркування, транспортування і зберігання”, пунктом 1.1 якого передбачено, що для пакування лісохімічних продуктів застосовують споживчу і транспортну тару, та пунктом 1.11 передбачено, що при пакуванні у паперові мішки відкритий кінець мішка має бути зашитий машинним способом.
- ГОСТ 2226-88 “Мішки паперові. Технічні умови”, пунктом 5.2.4 якого передбачено, що заповнені відкриті мішки повинні зашиватися на швейних машинах класу 38-А або інших аналогічних спеціально пристосованих для цього машинах.
Враховуючи вищевикладене та оскільки статтею 685 Цивільного кодексу України “Тара та упаковка за договором купівлі-продажу”передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання, товар повинен бути переданий у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності - способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування, якщо договором купівлі-продажу не встановлено вимог щодо тари та (або) упаковки, та продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, які відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства, та зовнішньоекономічним договором передбачено поставку товару - вугілля деревного в упаковці наданій покупцем, мішки паперові для пакування вугілля деревного не є тарою зворотною у розумінні тари багаторазового використання, а є умовою пакування товару на експорт згідно зовнішньоекономічного договору.
Таким чином, в ході перевірки позивача правомірно встановлено безпідставне застосування пільг в оподаткуванні товару “мішки паперові, призначені для пакування деревного вугілля”, що призвело до несплати митних платежів при митному оформленні товару.
Крім того, посилання позивача на противність застосування митним органом Додатку В.3 Конвенції про тимчасове ввезення під час виявлення порушень митного законодавства, суд вважає безпідставними та таким, що суперечать статті 9 Конституції України, згідно якої чинні міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою є частиною національного законодавства та застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Частиною 2 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" визначено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
В судовому засіданні судом досліджено лист Державної митної служби України №11.1/2-12.2/9256-ЕП від 22.06.2011р., на який неодноразово посилався представник позивача, зазначаючи його як підставу для винесення податкового повідомлення №29 від 18.08.2011р. Проте, суд звертає увагу позивача на відсутність імперативних норм даного листа, тобто цей документ лише звертає увагу митниць на нормативно-правові акти та дотримання їх вимог під час здійснення митного контролю та оформлення і спонукає до здійснення перевірок дотримання цих вимог, та жодним чином не може слугувати як підстава для винесення податкових повідомлень.
Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Кодексу у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов’язання на підставах, визначених підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, зазначене тягне за собою накладання на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання.
Відповідно до п.7 підрозділу 10 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
У зв’язку з вищезазначеним, відповідач правомірно виніс спірне податкове повідомлення - рішення про визначення грошового зобов’язання для державного підприємства "Підприємство Крижопільського виправного центру №113" по сплаті податку на додану вартість.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Мотивація та докази, надані позивачем, не дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи відповідача, та встановлені у справі обставини підтверджують позицію відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович