ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0270/4279/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,
при секретарі судового засідання: Медяній Наталі Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : не з'явився;
відповідача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "Будмаш"
до: управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці
про: визнання незаконною та скасування вимоги
ВСТАНОВИВ :
Приватне акціонерне товариство "Вінницький завод "Будмаш" (далі - ПАТ "Вінницький завод "Будмаш") звернулось до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці про визнання незаконною та скасування вимоги №Ю75 від 07.09.2011р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що протиправність вимоги №Ю75 від 07.09.2011р. полягає у тому, що станом на 01.09.2011р. заборгованості зі сплати єдиного внеску у позивача не існувало, а вказана вимога винесена на неіснуючу заборгованість підприємства, крім того в порушення вимог чинного законодавства відповідачем разом з вимогою не були надіслані розрахунки сум єдиного внеску, та не зазначено за який саме період нарахована заборгованість.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, додатково зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача заперечила проти задоволення позову в повному обсязі посилаючись на письмові заперечення, що містяться в матеріалах справи (а.с.28-30).
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Згідно статті 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"( далі - Закон) страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно законодавства, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Судом встановлено, що приватне акціонерне товариство Вінницький завод “Будмаш” зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Начальником Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці на адресу позивача надіслано вимогу про сплату боргу № Ю 75 від 07.09.2011р. (а.с.4).
Не погоджуючись з цим Приватне акціонерне товариство "Вінницький завод “Будмаш” подало адміністративний позов до суду, стверджуючи, що на момент винесення вимоги про сплату боргу № Ю 75 від 07.09.2011р., в силі залишилась вимога Пенсійного фонду від 11.05.2011р. на суму 109754,77 грн. та існує небезпека подвійного стягнення суми заборгованості.
Визначаючись щодо відмови в задоволенні адміністративного позову суд виходив з наступного.
Згідно пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
Згідно пункту 6.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за № 994/18289 (далі - Інструкція), сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Згідно пункту 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Пунктом 6.4 постанови Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 від 27.09.2011р. (з подальшими змінами) “Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010р. за N 994/18289 (надалі - інструкція) передбачено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Пунктом 6.3 Інструкції визначено, що органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або актів звірок з органами податкової служби сум доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;
б) якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску;
в) якщо платник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку "а" вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску, або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до Пенсійного фонду та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.
У випадку "б" та/або "в" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно пункту 6.8. Інструкції якщо платник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені, не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання.
До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.
У зазначених випадках орган Пенсійного фонду України також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду України з позовом про стягнення недоїмки до суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, зокрема наданою ним карткою особового рахунку платника єдиного внеску ПАТ "Вінницький завод "Будмаш" (а.с.31-34), повністю спростовано твердження позивача про відсутність заборгованості останнього перед Пенсійним фондом.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на п.6.9. Інструкції, згідно якого, якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу.
Так, аналіз викладених норм дозволяє зробити висновок, що органами Пенсійного фонду формується вимога на підставі даних особових рахунків повністю на всю суму боргу, а після завершення процедури оскарження такої вимоги (чи до вищестоящого органу чи до суду), до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу.
З урахуванням наведеного, пенсійним органом правомірно скерована позивачу 07.09.2011р. (під одним порядковим номером з іншими вимогами про сплату боргу) вимога про сплату боргу.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити про підставність направлення відповідачем (після завершення процедури узгодження та оскарження) до органу державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу лише на суму зростання боргу за відповідний базовий період, а платнику страхових внесків –на всю суму боргу.
Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суми боргу, зазначені у вимозі, що подана до органу державної виконавчої служби, то орган Пенсійного фонду подає до відповідного підрозділу повідомлення про сплату боргу за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції.
Отже, враховуючи положення Інструкції та чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем повністю спростовано позовні вимоги позивача та виключено можливість подвійного стягнення заборгованості, на якій наголошував представник позивача.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії при винесенні оскаржуваної вимоги відповідачем дотримані, а власне вимога винесена з урахуванням положень законодавства України.
Відповідно до статей 71, 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що мотивація та докази, надані відповідачем у власних запереченнях, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи позивача, а встановлені у справі обставини підтверджують обґрунтованість позиції відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович