ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0270/4246/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,
при секретарі судового засідання: Медяній Наталі Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1- представник за довіреністю;
відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: публічного акціонерного товариства "Козятинський м'ясокомбінат"
до: Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ :
16.09.2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви публічного акціонерного товариства "Козятинський м'ясокомбінат" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2011 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 23 травня 2011 року Козятинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000372301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 25774,00 грн., в тому числі 20619,00 грн. за основним платежем та 5155,00 грн. штрафних санкцій.
Дане рішення податковим органом прийняте на підставі акту про результати позапланової невиїзної перевірки від 10.05.2011 року №38/23/0443111, яким встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість з серпня 2010 року по січень 2011 року на загальну суму 20619,00 грн.
Висновки перевірки ґрунтувались на тому, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту вартість товару придбаного в ДП "Ітера Трейд", так як фактичне придбання товару не відбулось та документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій містять неправдиві відомості.
Посилаючись на те, що зроблені відповідачем висновки не відповідають фактичним обставинам та чинному податковому законодавству, так як у позивача є належним чином оформлені податкові накладні та акти прийому-подачі та реалізації газу, тобто, наявні всі передбачені законом і необхідні документи для підтвердження формування сум податкового кредиту, позивач просить визнати протиправним й скасувати податкове повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ від 23 травня 2011 року №0000372301.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та надані письмові докази.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на письмові заперечення (а.с.103-104).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат" зареєстровано 06.04.2000 року виконавчим комітетом Козятинської міської ради Вінницької області, свідоцтво про державну реєстрацію від 06.04.2000 року №11761200000000163, код за ЄДРПОУ: 00443111. Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.12.1994р. за № 34.
Відповідно до витягу з ЄДР, ДП "Ітера Трейд" з 18.12.2003р. зареєстроване як юридична особа. ДП "Ітера Трейд" має ліцензію НКРЕ на постачання природного газу за нерегульованим тарифом (а.с.40-41) та є зареєстрованим платником податків, відповідно до свідоцтва №37642568 від 29.12.2003р. (а.с.42).
Відповідно до договору на виконання послуг по забезпеченню постачання природного газу №001-11-102 від 15 листопада 2010 року (а.с.27-34) та №001-11-103 від 15.11.2010 року (а.с.35-37) між ДП "Ітера Трейд" та ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат": ДП "Ітера Трейд" здійснювало поставку природного газу ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат". Факт поставки природного газу підтверджується актами подачі-прийому та реалізації газу, актами надання послуг, актами прийому-передачі обсягу природного газу згідно договору поставки, відповідними платіжними дорученнями та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.
Як видно з акту перевірки, на підставі наказу від 30.03.2011 №224 та повідомлення виданого Козятинською ОДПІ, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Козятинською ОДПІ Мельник А.І., проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення господарських операцій з ДП "Ітера Трейд", правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з вищевказаним контрагентом за серпень, вересень, листопад 2010 року, січень 2011 року.
За результатами даної перевірки складено акт від 10.05.2011 року №38/23/0443111, в якому зазначено ряд порушень позивачем вимог податкового законодавства, зокрема порушення п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.5.1, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Внаслідок даного порушення, відповідач зазначає, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту вартість товару придбаного в ДП "Ітера Трейд" та завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість з серпня 2010 року по січень 2011 року на загальну суму 20619,00 грн.
На підставі висновків, викладених у вищезгаданому акті, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000372301 від 23 травня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 25774,00 грн., в тому числі 20619,00 грн. за основним платежем та 5155,00 грн. штрафних санкцій.
Судом встановлено, що в даному випадку спірні правовідносини регулюються наступним.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. – бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. – сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Враховуючи похідний характер бюджетного відшкодування від правомірності формування платником податків податкового кредиту при перевірці правильності його визначення слід враховувати вимоги пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р. відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р. – не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, позивач включав до податкового кредиту витрати понесені у зв'язку з виконанням вищезгаданих договорів про постачання природного газу, що підтверджується відповідною первинною документацією серед якої є і податкові накладні.
Не беруться до уваги суду посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між товариством та контрагентами, з огляду на наступне.
Відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків.
Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків сум податкового кредиту. За змістом вказаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов’язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.
Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов’язань, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв’язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.
Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Не є обов’язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов’язань або зменшення бюджетного відшкодування визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про безпідставність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000372301 від 23 травня 2011 року.
Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Також, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак, позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у зв’язку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції від 23.05.2011р. №0000372301.
Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Козятинський м'ясокомбінат" 3,40 грн. (три грн. 40 коп.) судового збору сплаченого відповідно до квитанції №3031\з140 від 15.09.2011р., яка міститься в матеріалах адміністративної справи №2а/0270/4246/11.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович
19.10.2011