ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0270/4416/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,
при секретарі судового засідання: Медяній Наталі Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1 - представник за дорученням;
відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до: сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінниччина"
про: стягнення коштів
ВСТАНОВИВ :
Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінниччина" (далі - СВАТ "Вінниччина") про стягнення коштів в сумі 51261,14 грн., з них 48857,16 грн. - адміністративно-господарських санкцій та 2404,24 грн. пені за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році.
Позов мотивовано наступним.
Відповідач, в порушення статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в кількості 4 осіб та не розрахував самостійно у звіті суму адміністративно-господарських санкцій, в зв’язку з чим зобов’язаний сплатити санкції та пеню.
Представник відповідача, посилаючись на письмові заперечення (а.с. 22-25) просив відмовити в задоволенні позову. Додатково наголосив, що СВАТ "Вінниччина" вжило всіх належних заходів щодо створення робочих місць для прийняття на роботу інвалідів. Так, підприємством систематично (починаючи з липня 2010р.) подавались звіти до Барського РЦЗ, а робочі місця для інвалідів на підприємстві залишились вакантними за причини не направлення інвалідів для працевлаштування.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариства "Вінниччина" зареєстровано в Барському районному центрі зайнятості як платник страхових внесків з 14.08.1997р. (а.с.42).
Відповідно до звіту СВАТ "Вінниччина" про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік, середньомісячна кількість штатних працівників облікового складу за рік становить 105 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”- 4; фонд оплати праці штатних працівників становив 1282,5 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 1221,00 грн. (а.с.4).
Статтею 19 Закону України від 21.03.1991 р. "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.1995р. № 314 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до п. 14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.95 № 314 підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою КМ України від 03.05.1995 р. N 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1). Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3).
Згідно з п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Виходячи з даних положень Закону, на підприємстві відповідача повинно бути створене чотири робочих місця для працевлаштування інвалідів. Як вбачається зі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік (а.с. 4), середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві за 2010 рік становила 1282,5 грн.
При подачі звіту відповідачем не виконаного вимог Закону та не розраховано самостійно розмір адміністративно-господарських санкцій, який дорівнює 48857,16 грн. (розмір середньорічної заробітної плати* 4 (робочих місця для працевлаштування інвалідів).
Відповідно до абз. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці № 223 від 15.05.2007р., порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Таким чином, відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 4 робочих місця, самостійно не розрахував адміністративно-господарські санкції та не сплатив адміністративно-господарські санкції, що зумовило нарахування пені в розмірі 2404,24 грн.
Листом від 13.04.2011р. № 04-06/973 Барський районний центр зайнятості повідомив відділення Фонду про те, що відповідач у 2010 році подавав до центру зайнятості звіти про наявність вакансій (форма №3-ПН) для працевлаштування інвалідів починаючи з липня 2010р. по грудень 2010р., працевлаштування інвалідів з числа безробітних Барського РЦЗ на зазначені у звіті вакантні місця - не мало місця (а.с.8)
Відповідно до абз. 2, 3, 4 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Задовольняючи вказаний позов суд виходить із того, що відповідачем звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій до центру зайнятості в 2010 році подавались лише з починаючи з липня 2010р.
Таким чином, відсутність поданих відповідачем звітів з січня 2010р. по червень 2010р. не спричинила обов'язку у цього суб’єкта владних повноважень направляти інвалідів. Так, на думку суду, неподача вказаних звітів є суттєвим фактором, що впливає на загальну кількість інвалідів, які могли бути працевлаштовані за умови саме щомісячної подачі звітності СВАТ "Вінниччина" до центру зайнятості .
В судовому засіданні представником відповідача не спростовувалась та обставина, що у 2010 році відповідні звіти до центру зайнятості ним подавались саме з липня 2010р. Проте як наголошував представник відповідача, підприємство вжило всіх достатніх заходів для працевлаштування інвалідів. Згідно наказу №109 по СВАТ "Вінниччина" корпорації "Вінницясадвинпром" від 28.12.2009р. на підприємстві з 01.01.2010р. створено робочі місця для працевлаштування інвалідів в кількості не менше 4-ох. (а.с.43).
Проте, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано представником відповідача, підприємство не виконало обов'язку щодо повідомлення центру зайнятості про створені робочі місця для інвалідів з моменту їх створення, та як наслідок останні не мали змоги бути працевлаштовані до першої подачі звітності у червні 2010р.
Частиною 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем вжито не всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 4 робочих місць у 2010 році.
Таким чином, із матеріалів справи вбачається бездіяльність відповідача, а також його вина у не працевлаштуванні інвалідів внаслідок неподачі щомісячної звітності до центру зайнятості у 2010 році, що є складовими господарського правопорушення. Підприємством не здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення, а тому є правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Крім того, з вищенаведених правових норм вбачається обов’язок роботодавця самостійно розраховувати та сплатити штрафні санкції, а судовий процес стягнення є вимушеною процедурою у випадку не сплати штрафних санкцій добровільно.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач не забезпечив виконання у 2010 році абз. 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та не вжив всіх залежних від нього заходів по недопущенню порушення.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи та вищезазначені положення чинного Законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Вінниччина" (с. Шипинки, Барський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 00414150, р/р 2600479325001 у АБ "Київська Русь", МФО 319092) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Барського району, р/р 31216230700011, код 34701146, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м.Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу:" платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2010 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 48857,16 грн. (сорок вісім тисяч вісімсот п'ятдесят сім грн. 16 коп.) та пеню у розмірі 2404,24 грн. (дві тисячі чотири грн. 24 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович