Єдиний унікальний номер 317/5508/24

Провадження № 2/317/187/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року                                                        м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді                                                        Качана А.В.

       за участі:

секретаря судового засідання                                        Герман В.В.

позивача                                                                 ОСОБА_1

представника позивача                                                Тивоненко Д.Р.

представник третьої особи                                                Курочкіна А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні у режимі відеоконференції з позивачем та його представником цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Виконавчий комітет Веселівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області як орган опіки та піклування, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Виконавчий комітет Веселівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області як орган опіки та піклування, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивовано тим, що 31.08.2018 року позивач та відповідач зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 342.

За час стосунків у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 31.05.2016 року, актовий запис - 508.

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 30.08.2021 р. у справі № 334/4100/21 шлюб між сторонами розірвано.

На момент народження дитини, відповідач проживав в місті Запоріжжя. На початку 2021 року стосунки між сторонами різко погіршилися, відповідач погрожував позивачці, наніс їй тілесні ушкодження. 09.07.2021 позивачка звернулася із заявою до ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області про те, що 26.05.2021 р. за адресою АДРЕСА_1 у неї з відповідачем стався конфлікт, у ході якого, останній спричинив їй тілесні ушкодження. На підставі заяви позивачки про вчинення кримінального правопорушення були внесені відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 125 КК України, що підтверджується відповідним витягом з ЄРДР. Після цього позивачка разом із дитиною стали проживати окремо від відповідача. Відповідач жодного разу не допомагав фінансово позивачці утримувати спільну доньку. Окрім того, останні 3 роки відповідач не цікавиться життям спільної малолітньої доньки сторін, не сплачує аліменти позивачці на утримання спільної дитини. Наразі невідоме точне місце проживання відповідача.

Із самого малку та до дня звернення до суду, відповідач ніяким чином не піклується про доньку, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами доньки, її станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, 11 навчанням, зокрема не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; взагалі не спілкується з дитиною, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Усі питання щодо виховання вирішуються самостійно позивачкою без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивачки.

Позивач зазначає, що влаштувала своє життя та життя доньки, дитина проживає в любові та злагоді.

27.01.2024 р. між позивачкою та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис № 44.

Позивачка зазначає, що батько дитини ОСОБА_2 під час освітнього процесу у період з 01.09.2022 по 09.10.2024 навчальний рік контакту із учителями гімназії та класним керівником не підтримував, успішністю дитини не цікавився, з вчителем не спілкувався, зв`язок з класним керівником не підтримував, загально-шкільні та батьківські збори не відвідував. Спілкування з приводу навчання дитини відбувалося лише із матір`ю - ОСОБА_1 .

Зазначені факти позивач розцінює як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

За вказаних обставин позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 .

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 25.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 12.12.2024 клопотання позивача про витребування доказів задоволено, зобов`язано районну адміністрацію Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої доньки – ОСОБА_3 .

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 09.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовну заяву підтримали з підстав викладених у позовній заяві, просили задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечували.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому ЦПК України порядку, відзив на позов не надав, із заявою про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався.

Представник третьої особи – Виконавчого комітету Веселівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області як орган опіки та піклування в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому ЦПК України порядку.

Представник третьої особи - районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, зазначила, що вважає за доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 . Також представник третьої особи повідомила суду, що за результатами спілкування з малолітньою ОСОБА_3 , встановлено, що дитина має негативні спогади про свого батька ОСОБА_2 , який участі у вихованні не приймає.

За таких обставин суд ухвалив на підставі ст. 280 ЦПК України розглядати справу у заочному порядку за наявними в ній матеріалами та доказами, поданими позивачем.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 21 грудня 1995 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Позбавлення батьківських прав - це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є мати  ОСОБА_1 та батько  ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії   НОМЕР_2 від 31.05.2016, актовий запис № 508 (а.с.15).

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 30.08.2021 р. у справі № 334/4100/21 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.

Судовим наказом Веселівськкого районного суду Запорізької області від 26.08.2021 по справі № 313/1110/21 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 (а.с.21-25).

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13.01.2025 по справі № 317/332/22 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до листа відділу примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.07.2023 № 31501-1-26.1 на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 71007904 з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , заборгованість за вказаним виконавчим провадженням з дня подання заяви про видачу судового наказу, а саме з 25.08.2021 становить 57778,78 грн. Станом на 20.07.2023 кошти до Відділу на виконання виконавчого провадження не надходили. (а.с.35-36).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів залишок боргу станом на 12.05.2023 становить 57778,78 грн. Також з зазначеного розрахунку вбачається, що з серпня 2021 по травень 2023 відповідачем жодного разу не здійснювалася сплата боргу по аліментам (а.с.37).

Судом встановлено, що позивач 09.07.2021 зверталася до начальника ВП № 1 ГУ НП в Запорізькій області з заявою про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України, а саме за фактом нанесення її легкого тілесного ушкодження відповідачем, які були нанесені в результаті побиття(а.с.28-30).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою позивача відкрито кримінальне провадження № 12021087060000673 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення – ч. 1 ст. 125 КК України (а.с.32).

Судом встановлено, що відповідно листа про надання інформації КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» до 2020 року, дитину ОСОБА_3 на прийом до лікаря педіатра супроводжували, як мати так і батько. З 2020 року батько ОСОБА_2 не відвідував амбулаторію з дитиною, не звертався з заявами письмово чи за телефоном про стан здоров`я доньки до лікаря чи адміністрації закладу (а.с. 41).

Відповідно до довідки виданої директором Запорізької гімназії № 25 гуманітарного профілю від 09.10.2024 № 02.08/188 ОСОБА_2 навчається у зазначеному закладі з першого класу (з 01.09.2022), її батько ОСОБА_2 під час освітнього процесу з 01.09.2022 по 09.10.2024 контакту із учителями гімназії та класним керівником не підтримував, успішністю дитини не цікавився, з вчителями не спілкувався, зв`язок з класним керівником не підтримував загально-шкільні та батьківські збори не відвідував, спілкування з приводу дитини відбувається лише з матір`ю (а.с.42).

Відповідно до наявного в матеріалах справи Висновку щодо розв`язання спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 № 3269/01-37/19.02 від 06.01.2025 районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того у Висновку зазначено: «відповідно до акту обстеження умов проживання дитини від 19.11.2024р., складеним спеціалістами відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, умови проживання добрі. Родина проживає в орендованій квартирі, зроблений сучасний ремонт. В помешканні чисто, газо-водо-електропостачання в наявності, санітарно-повітряний режим дотримується. Дитина проживає разом з матір`ю, вітчимом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та бабусею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_6 має окрему кімнату, в якій створені умови для навчання та розвитку. Дівчинка забезпечена іграшками, взуттям та одягом за віком та сезоном, канцелярським приладдям, продуктами харчування. Під час спілкування з дитиною було встановлено, що ОСОБА_6 багато часу проводить з відчитом і саме його вважає своїм батьком. Про біологічного батька згадувати не хоче, бо він кричав, бив маму і їй було страшно. Також дівчинка повідомила, що дуже хоче, щоб у неї було прізвище як у вітчима і для неї це дуже важливо».

За приписами ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із частинами другою та четвертою ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до ст.165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків передбачає систематичне невиконання обов`язку турбуватись про дитину, в чому воно б не виражалося.

Під час судового розгляду встановлено, що відповідач  ОСОБА_2  ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, не цікавиться її життям та навчанням, станом її здоров`я, не надає матеріальну допомогу, не бажає виконувати свої батьківські обов`язки, заперечень щодо позбавлення його батьківських прав до суду не надав.

Орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення відповідача батьківських прав.

З огляду на встановлені обставини, виходячи із якнайкращого забезпечення інтересів дитини, та за відсутністю відповідних клопотань учасників справи, суд вирішив не проводити допит неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , з метою збереження психо-емоційної рівноваги дитини.

Тому суд, приймаючи до уваги встановлені сукупністю доказів обставини у ході повного, всебічного й об`єктивного їх з`ясування, характер ставлення відповідача до дитини, усвідомлюючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов`язки, діючи в інтересах дитини, вважає за необхідне позбавити відповідача батьківських прав відносно його малолітньої доньки – ОСОБА_3 .

Разом із тим, суд вважає за доцільне роз`яснити відповідачу, що він не позбавлений у подальшому права вирішувати питання про поновлення його у батьківських правах відносно дитини в порядку, передбаченому ст. 169 СК України.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 968 грн. 96 коп.

Вирішуючи питання про відшкодування на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частина 4 ст. 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як встановлено судом, у межах розгляду даної цивільної справи позивачу надавалась професійна правнича допомога адвокатом Тивоненко Д.Р. на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 07.06.2021, який наявний в матеріалах справи (а.с.47-49).

У додатку до договору № 1 зазначено перелік та вартість послуг (а.с.45).

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 05.10.2024, адвокат надав позивачу юридичні послуги на загальну суму 10000,00 грн. (а.с.43).

Згідно ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 зазначено, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від відповідача не надходило. З урахуванням вищенаведеного, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 150, 164, 165 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 141, 161, 211, 258-259, 263-265, 280-284, 289, 352, 354-355, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Виконавчий комітет Веселівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області як орган опіки та піклування, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Представник позивача : адвокат Тивоненко Данило Русланович, РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Виконавчий комітет Веселівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області як орган опіки та піклування, ЄДРПОУ 25677264, 69107, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд.164

Третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, ЄДРПОУ 37573541, 69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 32.

Суддя                                                                                А.В. Качан