справа № 631/233/25

провадження № 3/631/167/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2025 року                                                селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко С. В., розглянувши у приміщенні суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця села Дягівка Харківської області, громадянина України

(паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 09.08.2003 року Московським РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області), неодруженого, який не працює,

має ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_2 ,

зареєстрований за адресом:

АДРЕСА_1 ;

та проживає за адресом:

АДРЕСА_2 ;

за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

25.02.2025 року інспектором ВРПП Берестинського РВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Котовим Я. А., керуючись положеннями статей 254 - 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями), складено протокол про адміністративне правопорушення (серії ВАБ № 152783), що надійшов до Нововодолазького районного суду Харківської області 13.03.2025 року за вхідним № 1319/25-вх, зареєстрований під єдиним унікальним № 631/233/25 (провадження № 3/631/167/25) й згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичною карткою справи та Контрольним журналом судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, переданий на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. лише 17.03.2025 року у зв`язку із її перебуванням в період часу з 26 лютого 2025 року по 14 березня 2025 року включно в нарадчій кімнаті як члена колегії по справі з єдиним унікальним № 624/165/22 (провадження № 1-кп/631/22/25) за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 січня 2022 року під № 12022221090000028, щодо обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 125 та частиною 2 статті 15 і пунктом 13 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України.

Зі змісту зазначеного протоколу убачається, що інспектор ВРПП Берестинського РВП ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції Котов Я. А. склав протокол про адміністративне правопорушення (серії ВАБ № 152783) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який 25.02.2025 року близько 08 годині 30 хвилин по АДРЕСА_2 , почав вчиняти домашнє насильство психологічного характеру відносно свого діда ОСОБА_3 , а саме кричав на останнього та висловлювався брутальною лайкою, дітей на місці події не було, тобто вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 1).

На доведення факту наявності підстав задля притягнення правопорушника до відповідальності інспектором ВРПП Берестинського РВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Котовим Я. А. як докази факту вчинення адміністративного діяння додано:

- рапорт помічника чергового Красноградського РВП ГУНП в Харківській області Шаповала М. С., зареєстрований 25.02.2025 року під № 1929 в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (Журнал єдиного обліку), яким останній доповів начальникові відділення полковнику поліції Грязєву Андрію про те, що 25.02.2025 року о 08 годині 22 хвилини зі служби 102 надійшло повідомлення ОСОБА_3 , який проживає за адресом: АДРЕСА_2 ,- про те, що онук ображає та не дає жити та вчиняє психологічне насильство (а. с. 2);

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 25.02.2025 року, в яких він вказує, що проживає за адресом: АДРЕСА_2 ,- та в цей день близько 08 години 30 хвилин, перебуваючи за вищевказаним адресом, його онук ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою в його бік, тим самим вчинив психологічне домашнє насильство. Дані дії відбуваються регулярно, тому просить притягнути внука до відповідальності (а. с. 4);

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, складений 25.02.2025 року інспектором ВРПП Берестинського РВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Бондаренком В. В., в якому ОСОБА_3 попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину згідно зі статтею 383 Кримінального кодексу України, зробив заяву, в якій просив вжити заходів до онука ОСОБА_1 , який 25.02.2025 близько 08 години 30 хвилин вчинив конфлікт, в результаті якого ОСОБА_1 виражався в бік ОСОБА_3 нецензурною лайкою (а. с. 6);

- постанову судді Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновської Т. М., винесену 22.11.2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного проступку, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до відповідальності у виді штрафу в розмірі 10 мінімумів доходів громадян, що дорівнює 170,00 гривень (а. с. 5 – 8).

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 до судді не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи сповіщений своєчасно та належним чином, про причини своє неявки не повідомив, заяви про відкладання розгляду справи не надавав.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року (заява № 28249/95), в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому частина 6 статті 38 вищевказаного нормативно-правового акту визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить один рік з дня вчинення правопорушення.

Таким чином, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Тим більше, що стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Натомість під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до розгляду та вирішуючи питання, перелічені у статті 278 вказаного кодифікованого закону України, суддею встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення (серії ВАБ № 152783), складений 25.02.2025 року інспектором ВРПП Берестинського РВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Котовим Я. А., разом із усіма доданими до нього документами слід повернути особі, яка його склала, для належного оформлення з наступних підстав.

Так, процедура оформлення уповноваженими особами протоколів про адміністративне правопорушення визначена Кодексом України про адміністративні правопорушення, а особами, які є працівниками відповідних органів Національної поліції України - ще й Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ № 1376 від 06.11.2015 року (із змінами та доповненнями).

При цьому зазначений наказ прийнятий, як чітко обумовлено його преамбулою, саме з метою дотримання законності при здійсненні провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також приведення нормативно-правових актів у відповідність до законодавства, яке регулює діяльність Національної поліції.

Отже, частина 1 та 2 статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення обумовлює, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності, що, у разі його оформлення, робиться не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього кодексу, про що робиться відмітка у протоколі (стаття 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Аналогічні за своїм змістом норми щодо порядку складення уповноваженою особою протоколу про адміністративне правопорушення, містяться й в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.

Зокрема, пункти 5 - 8 розділу ІІ цієї Інструкції обумовлюють, що протокол про адміністративне правопорушення складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом згідно з технічним описом бланка протоколу про адміністративне правопорушення, на якому проставлено відповідні серію та номер. Усі реквізити протоколу про адміністративне правопорушення заповнюються чорнилом чорного або синього кольору, розбірливим почерком, державною мовою. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 15 розділу ІІ Інструкції до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Проте наведений підзаконний нормативно-правовий акт, який є обов`язковим для виконання під час оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, інспектором ВРПП Берестинського РВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Котовим Я. А.не урахований й складений ним протокол про адміністративні правопорушення (серії ВАБ № 152783) містить неточності та інші процесуальні недоліки.

Ретельно вивчаючи протокол та додані до нього документи й матеріали, що містять інформацію про правопорушення, встановлено, що:

- до протоколу не додано жодного доказу на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 за однією адресою, а також їх родинного зв`язку як онука та діда;

- також до протоколу не надано жодного доказу на підтвердження факту, що внаслідок вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно діда ОСОБА_3 останньому дійсно завдано шкоди здоров`ю.

Відтак, зазначені вище недоліки унеможливлюють розгляд адміністративного протоколу по суті, оскільки перешкоджають судді зробити законний та обґрунтований висновок про дотримання процедури документування вчинення правопорушником інкримінованого йому проступку та наявність в діях особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, який розглядається суддею, дійсно наявний склад адміністративного проступку, обумовленого частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до приписів статті 19 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (Закон України № 254к/96-ВР), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, державні органи наділені лише тими повноваженнями і компетенцією, які визначені законом і не можуть на свій розсуд привласнювати повноваження інших державних органів.

Згідно зі змістом статті 129 Основного Закону нашої Держави, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Із приписів абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що саме до повноважень органів внутрішніх справ (Національної поліції) належить складення протоколів про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Нормою права, яка міститься у статті 1 зазначеного кодифікованого акту, передбачено, що його завданням є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

При цьому, частини 1 і 2 статті 7 цього кодифікованого закону України регламентують, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Для забезпечення однакового і правильного застосування судами загальної юрисдикції положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм закону в судовій практиці та запобігання помилкам при розгляді справ про адміністративні правопорушення, суди вищих інстанцій неодноразово звертали увагу суддів першої інстанції на те, що при розгляді справ цієї категорії суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтями 247 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Аналізуючи у цьому аспекті діюче законодавство щодо проступку, передбаченого частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя переконується, що положення чинного законодавства України з цього приводу повністю відповідають вимогам «якості закону» в розумінні Європейського суду з прав людини, а тому підлягають застосуванню.

Також, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції частини 1 і 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення слід зазначати конкретно, в чому саме полягало психологічне насильство (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право) тощо, а також яка саме шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого завдана цими діяннями.

Доходячи такого висновку, суддя враховує приписи статей 68 та 57 Конституції України, як норм прямої дії, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України . Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Отже, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закон України «Про Національну поліцію» та Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції були доведені до відома громадян України шляхом публікації в офіціальних джерелах масової інформації, а також на офіційному веб-порталі Верховної Ради України – веб-сайті «Законодавство України».

З`ясовуючи обставини, передбачені статтями 247 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя враховує, що стаття 9 цього кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визначає протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Одночасно із цим, статті 10 та 11 цього ж кодифікованого закону роз`яснюють, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків, а вчиненим з необережності - коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відтак, вирішуючи питання чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності, чи містить її діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення, чи належить вона до суб`єктів цього правопорушення та чи є особа винною у його вчиненні, суддя не в змозі прийди до однозначних висновків внаслідок допущених повноважною особою Національної поліції наведених вище недоліків, які є змістовно та суто процесуальними.

Перевіряючи, чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд керується приписами частини 2 цієї норми права, яка мовить про те, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Ураховуючи вимоги частини 2 - 6 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо термінів накладення адміністративного стягнення, а також приписи частини 2 статті 254 вказаного кодексу, які мовлять про те, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, а у разі відмови тої від такого отримання про це зазначається у протоколі, то суддя доходить обґрунтованого висновку про те, що уповноважена особа під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, що розглядається, цих вимог законодавства повністю дотрималась.

Відтак, виявлені суддею порушення є процесуальними, мають важливе значення і перешкоджають розгляду справи про адміністративне правопорушення, в тому числі у зв`язку із тим, що протокол, складений із порушенням процесуального закону, не може бути предметом розгляду й підлягає поверненню особі, яка його склала.

У рішеннях Європейського суду прав людини від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/(7) та від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/0/), серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 своєї Постанови № 14 від 23 грудня 2005 року визнав правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статі 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

На такій же правовій позиції стоїть й Верховний суд України, який у пункту 2 своєї Постанови Пленуму № 13 від 25.05.1998 року (із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Пленуму № 5 від 03.03.2000 року) зазначає, що у випадках складення протоколу не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статі 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неприєднання до нього документів, що підтверджують особу, яка притягається до відповідальності, повноважень на виконання функцій держави, чи копії постанови (при повторному притягненні особи до відповідальності на підставі Закону) суддя зобов`язаний своєю постановою повернути протокол відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

Слід зауважити, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, неправомірних дій, та фіксує закінчення діяльності компетентних осіб щодо збирання, оцінки та перевірки доказів. Тобто протокол є, начебто й скоріше за все, з огляду на практику Європейського суду з прав людини, звинувачувальним документом, якому завжди передує момент виявлення відповідного проступку.

Крім того, уповноваженому на складення протоколу про адміністративне правопорушення суб`єкту також слід пам`ятати про приписи статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, констатує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Однак, необхідно зазначити, що усі докази, які повноважна особа Національної поліції долучає до протоколу про адміністративне правопорушення, слід засвідчувати з урахуванням приписів ДСТУ 4163-2020 (Вимоги до оформлювання документів), прийнятого й затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» № 144 від 01.07.2020 року, який, як вказано у пункті 1.1 цього документа, поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності.

Так, пункт 5.26 цього нормативно-правового документу зазначає, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, а також дати засвідчення копії.

Аналогічне за своїм змістом правило міститься й у пункті 8 глави 10 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 року (із змінами та доповненнями), які з огляду на зміст пункту 1 розділу І «Загальні положення» встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності , та є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами.

Також, вказаний пункт 8 глави 10 розділу ІІ цих Правил визначає, що копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій». У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія» (абзац 6 пункту 5 глави 4 розділу ХІІ Правил).

Відтак, керуючись законом і правосвідомістю, ураховуючи, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об`єктивного дослідження доказів по справі та беручи до уваги той факт, що обов`язок по їх збиранню покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, а не на суддю, вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення (серії ВАБ № 152783), складений інспектором ВРПП Берестинського РВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Котовим Я. А. та додані до нього документи, слід повернути повноважній особі, яка їх склала, для належного оформлення.

Приймаючи постанову, суддя також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд – у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді судді належного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, підписаної Високими Договірними Сторонами й ратифікованої Україною 17.07.1997 року; статтями 19, 57, 68, 125 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІV (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; рішеннями Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справ «Щокін проти України», від 30.05.2013 року «Малофєєва проти Росії» та від 20.09.2016 року у справі «Карелін проти Росії»; Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом Міністерства Внутрішніх Справ № 1376 від 06.11.2015 року (із змінами та доповненнями); прийнятого й затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» № 144 від 01.07.2020 року; Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 року (із змінами та доповненнями), Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією» № 13 від 25.05.1998 року (із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Пленуму № 5 від 03.03.2000 року), а також статтями 1, 7, 9 – 11, 173-2, 245, 246, 247, 249 - 252, частинами 1 і 2 статті 254, частиною 1 статті 255, статтею 256, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 278, 280, 283 – 285, частиною 2 статті 287, статтями 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями),-

п о с т а н о в и в:

Протокол про адміністративне правопорушення (серії ВАБ № 152783), складений 25.02.2025 року інспектором ВРПП Берестинського РВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Котовим Ярославом Анатолійовичемвідносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення проступку, передбаченого частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також додані до нього документи, повернути особі, яка його склала, а саме: інспектору ВРПП Берестинського РВП ГУНП в Харківській області старшому лейтенанту поліції Котову Ярославу Анатолійовичу,- для належного оформлення.

Постанова оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанову прийнято, оформлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.

Суддя                                                                        С. В. Мащенко