ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

22 вересня 2011 р.           Справа № 2а/0270/3976/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,

при секретарі судового засідання:   Медяній Наталі Анатоліївні  

за участю представників сторін:

позивача      :   ОСОБА_1- представник за довіреністю;

відповідача :   ОСОБА_2- представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного акціонерного товариства "Калинівський машинобудівний завод"   

до:   Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції  

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов приватного акціонерного товариства «Калинівський машинобудівний завод» до Козятинської державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2011 року № 0000132301/0.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу про неможливість транспортування товарно-матеріальних цінностей, що являлись предметом договору укладеного з ТОВ «Будтехнолюкс». Позивач зазначає, що не може бути доказом посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів (переміщення товарів, наявності транспортних накладних тощо), оскільки згідно укладеного контракту, перехід права власності на товар відбувався на умовах складу покупця, разом із передачею відповідних накладних.

Також, безпідставними висновками податкового органу є не взяття до уваги вантажно-митних декларацій, що підтверджують факт сплати податку на додану вартість, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Серед іншого, податковий орган зазначив про віднесення сум до податкового кредиту по податковим накладним, які виникли в інших періодах, однак, усі отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, вантажні митні декларації, інші подібні документи згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» записуються (реєструються) у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних датою отримання відповідного документа. Ці податкові накладні, відображені в рядку 16 Декларації податку на додану вартість, який формується на підставі додатку №1 (Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з подану на додану вартість). Відповідні декларації та додатки за листопад та грудень 2010 року подані підприємством до Козятинської ОДПІ відповідно до чинного законодавства.

Крім того, податковий орган зазначає, що оскільки за підприємством рахувалась частина залишку від’ємного значення попереднього податкового періоду, а оплата проводилась в жовтні-листопаді місяці, то такі суми підлягають зарахуванню в рахунок погашення кредиторської заборгованості попередніх податкових періодів, тому не підлягає включенню до бюджетного відшкодування суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Алянс» та ЗАТ «Камоці Пневматик». Однак позивач, з такими висновками не погоджується, оскільки залишок кредиторської заборгованості від операцій попередніх періодів відсутній, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631.

Правочини, укладені між ПАТ "Калинівський машинобудівний завод" та контрагентами відповідають вимогам чинного законодавства України, при їх укладанні досягнуто згоди з усіх суттєвих умов та правочини було виконано. Крім того, всі операції та віднесення суми до бюджетного відшкодування підтверджується первинно-бухгалтерською документацією. В зв’язку з цим, позивач вважає неправомірними висновки податкового органу про порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", просить позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

В судовому засідання представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, окремо суду пояснивши, що в ході проведення перевірки податковим органом не встановлено факту передачі товару позивачу від ТОВ «Будтехнолюкс» , у зв’язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування товару від постачальника до покупця. У зв’язку з чим, операції з придбання позивачем товарів у контрагента не визнаються як операції у межах господарської діяльності, а документи отримані від вказаного контрагента на товар не є підтверджуючими документами, що є порушенням п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 143503,00 грн. Крім того, підприємством порушено вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» з урахуванням п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, в результаті чого підприємство завищило податковий кредит по податковим накладним, які виписані в інших податкових періодах. Підприємством на порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту на порушення абз. «а» п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування, як частину від’ємного значення яку не можливо підтвердити фактичною сплатою сум ПДВ постачальникам товарів (послуг) у попередніх періодах. На порушення вимог п.п.7.7.2 а п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємство зайво включило до бюджетного відшкодування суми ПДВ, які згідно даних бухгалтерського обліку не оплачена, так як у підприємства рахується кредиторська заборгованість. На порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» товариством завищено різницю між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 151603,00 грн., та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 51287,00 грн. Враховуючи викладене просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Козятинської ОДПІ ОСОБА_2 з 31.01.2011 року по 18.02.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку закритого акціонерного товариства "Калинівський машинобудівний завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за листопад-грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в серпні-листопаді 2010 року.

Перевіркою встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на загальну суму 570225,00 грн. податку на додану вартість та складено акт перевірки №20/23/25494693 від 25.02.2011 року (далі – акт перевірки) (т.1, а.с.76-105).

На підставі акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 25.03.2011 року №0000132301/0 в якому вказується про завищення суми бюджетного відшкодування всього на суму 570225,00 грн. (т.1, а.с.130).

Станом на день судового розгляду справи закрите акціонерне товариство "Калинівський машинобудівний завод" реорганізовано у приватне акціонерне товариство "Калинівський машинобудівний завод", яке є його правонаступником (т.1, а.с.209-215).

Надаючи правову оцінку діям та рішенням відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В розділі 3.1.4 акту перевірки зазначено, що ЗАТ «Калинівський машинобудівний завод» при оформленні ВМД по імпорту перераховано кошти на розподільчий рахунок Вінницької митниці за митні послуги. Згідно платіжних доручень виписаних в адресу Вінницької митниці не можливо визначити якою датою та яка сума ПДВ зарахована в погашення ПДВ по імпортованим товарам.

Згідно підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (діючого на момент виникнення правовідносин) контролюючими органами є митні органи – стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов’язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов’язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Наказом Державної митної служби України №821 від 27.09.2006 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2006 року за № 1128/13002 затверджено Порядок справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України.

Пункт 3 регулює порядок сплати ПДВ. Відповідно до підпункту 3.1 сплата коштів у рахунок погашення податкових зобов’язань з ПДВ здійснюється одночасно зі сплатою мита, акцизного та митних зборів до/або під час оформлення ВМД відповідно до Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України, митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.01.2006 №25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за №64/11938.

Відповідно до пункту 3.1 глави 3 вказаного Порядку сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім’я митних органів в ГУДК України у місті Києві.

Пунктом 3.3 визначено, що кошти, що надійшли на депозитні рахунки 3734 митних органів згідно з цим Порядком, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій, як зарахування до відповідних бюджетів України. Розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно з цим Порядком, здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформлені митними органами в установленому порядку.

Згідно статті 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Відповідно до статті 189 Митного кодексу України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України.

Згідно пункту 2.1 розділу 2 Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України №109/188 від 16.03.2001 року, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов’язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України здійснюється митними органами.

Згідно підпункту 14.4.3 пункту 14.4 статті 14 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розстрочення, відстрочення не можуть надаватися чи встановлюватися щодо податкових зобов'язань із ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість при ввезенні товарів (робіт, послуг) на митну територію України, внесків до Пенсійного фонду України чи інших внесків у межах державного або обов'язкового соціального страхування, якщо інше не встановлено законами з цих податків, зборів (обов'язкових платежів) або цим Законом.

Тобто, враховуючи вищевикладене, при ввезені товару на митну територію України, сплачується податок на додану вартість у повному обсязі, який неодмінно перераховується до Державного бюджету України через органи митної служби.

Відповідно до п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (діючого а момент виникнення правовідносин), у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Судом встановлено, що позивачем ввезено на митну територію України товари, що підтверджується вантажно-митними деклараціями (т.1, а.с.133-138). Передоплата за митне оформлення підтверджується платіжними дорученнями та копіями виписок з банку (т.1, а.с.140-145), що в цілому підтверджує сплату податку на додану вартість.

Крім того, надходження коштів (понад заявлену суму відшкодування ПДВ за вантажно-митними деклараціями) на відповідний рахунок підтверджується актом звірки залишків сум коштів передоплати на відповідному рахунку митного органу (т.1, а.с.139).

Отже, враховуючи п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач має право на отримання такого податкового кредиту на підставі вантажно-митних декларації. Твердження відповідача, що у платіжних дорученнях не зазначено суму податку на додану вартість, не беруться судом до уваги, оскільки такі платіжні доручення свідчать лише про передоплату такого податку.

В розділі 3.1.2 акту перевірки зазначено, що на порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки позивачем укладено нікчемний правочин з ТОВ «Будтехнолюкс». З такою позицією суд не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Зокрема, відповідно до положень ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вбачається, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Абзацом 2 вказаного пункту вказано, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Відповідач вважає, що укладений контракт є нікчемними, а позивач категорично заперечує таке твердження, у зв’язку з чим виникає спір.

Проаналізувавши вказані норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

В ході перевірки податкова інспекція надала правову оцінку господарським операціям які відбувались між позивачем та ТОВ "Будтехнолюкс. При цьому податкова інспекція, без належного обґрунтування, дійшла висновку про недійсність всіх господарських операцій позивача із вказаними контрагентом в перевіряємий період.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ «Калинівський машинобудівний завод» укладено договір від 01.04.2010 року (т.1, а.с.146-147) з TOB «Будтехнолюкс» про поставку металопрокату згідно специфікації (т.1, а.с.148-151) та відповідним додаткам до договору (т.1, а.с.152-153).

На підтвердження факту одержання товару за вказаними правочинами позивачем надано видаткові та податкові накладні, платіжні доручення та банківські виписки, що були також предметом дослідження податковим органом під час перевірки (т.1 а.с. 154-162).

Загальну суму витрат за вказаними правочинами позивачем включено до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість по операціях з контрагентом віднесено до складу податкового кредиту.

В той же час, в акті перевірки зазначено, що при здійсненні операції щодо придбання металопрокатної продукції необхідно мати товарно-транспортні накладні (далі - ТТН), які не були надані для перевірки.

Проте, відсутність такої ТТН лише свідчить про відсутність права віднесення на валові витрати, вартість витрат які пов’язані з доставкою товару.

Крім того, відсутність документів, що засвідчують транспортування товару від контрагента до позивача дає підстави лише вважати про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Так, згідно з наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ТОВ «Будтехнолюкс» передавав призначений для позивача товар будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, являлись вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п. 7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

З наведеного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники ПДВ, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Правочин ЗАТ «Калинівський машинобудівний завод» з контрагентом підтверджений податковими накладними, які містять всі реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». ТОВ «Будтехнолюкс» на момент здійснення господарських операцій знаходився на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарських операцій не було анульоване, правочини з цим суб’єктом господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 цього ж Закону, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню.

На підставі наведеного, суд вважає неправомірним виключення податковим органом у позивача зі складу податкового кредиту суми від здійснення господарських операцій з ТОВ «Будтехнолюкс».

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року "Проблемні застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" у справах вказаної категорії для встановлення факту здійснення господарської операції суди повинні досліджувати усі первинні документи, що можуть підтвердити або спростувати вказаний факт, встановлювати правосуб’єктність учасників господарської операції, встановлювати зв’язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, встановлювати дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум операції, тощо.

Як вбачається з умов договору укладеного з ТОВ "Будтехнолюкс" постачання металопрокату здійснювалось на умовах склад "Покупця". Із залучених до матеріалів справи карток складського обліку матеріалів (т.2, а.с.3-80) вбачається належність оприбуткування поставленого металопрокату вищевказаним контрагентом, зокрема містяться записи про вид товару, його кількість дати поставки, номери документів.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, який здійснював перевірку, одержаних відомостей про відсутність товарно-транспортних накладних було достатньо для висновку про фіктивність господарських операцій позивача.

З такою позицією суд не погоджується, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних встановлено не матеріалами перевірки, а як пояснено представником відповідача з відповідної службової записки.

Крім того, представником відповідача зазначено, що в ТОВ «Будтехнолюкс» відсутні офісні приміщення, трудові ресурсі складські приміщення. В результаті порушених кримінальних справ податковою міліцією вилучено печатки вказаного підприємства, прокуратурою Заводського району м. Дніпродзержинська порушено кримінальну справу, триває досудове слідство.

Згідно п. 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, що діяв до набрання чинності наказом Державної податкової адміністрації № 984 від 22.12.2010 року, вбачається, що акти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п. 2.3.4. Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання (наприклад, "приховування об’єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка", тощо).

Як вбачається з виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 1 а.с. 204-207) ТОВ «Будтехнолюкс» у перевіряємому періоді було зареєстроване у встановленому законом порядку, був платником ПДВ, а тому мало право на момент вчинення господарської операції виписувати податкові накладні.

Твердження податкового інспектора про вилучення печаток та порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб «Будтехнолюкс» спростовується на підставі відповіді прокуратури Заводського району м. Дніпродзержинська (т.1, а.с.208), в якій зазначено про відсутність кримінальної справи відносно посадових осіб TOB "Будтехнолюкс", а також те, що не вилучалися печатка, реєстраційні документи та документи первинного обліку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Роблячи висновки про фіктивність господарської діяльності та приймаючи оскаржуване рішення, податковий орган повинен дотримуватись принципу обґрунтованості рішення, який вимагає від суб’єкта владних повноважень враховувати обставини, на обов’язковість урахування яких прямо вказує закон, так інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього податкова інспекція має ретельно зібрати та дослідити всі необхідні матеріали, що мають доказове значення у справі, документи, пояснення осіб, тощо, чого не було зроблено під час перевірки позивача.

Всупереч викладеному, зазначені обставини у акті перевірки містять припущення та не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у сторін на створення правових наслідків, щодо безтоварності господарських операцій, щодо невиконання позивачем та контрагентом взятих на себе зобов’язань.

Таким чином, правочини між позивачем та ТОВ «Будтехнолюкс» відповідає вимогам чинного законодавства України, при їх укладенні сторонами досягнуто згоди з усіх суттєвих умов, предметом правочинів є товари, що не обмежені в цивільному обороті України, правочини реально сторонами було виконано, товар передано, грошові кошти сплачено, сторонами не заперечується що вид товару (металопрокат) характерний для здійснення господарській діяльності позивача. За вказаних обставин, висновки Козятинської ОДПІ, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Будтехнолюкс» не спричинили реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, спростовується вищевикладеним.

В розділі 3.1.4 акту перевірки зазначено, що за підприємством рахувалась частина залишку від’ємного значення попереднього податкового періоду, а оплата проводилась в жовтні-листопаді місяці, то такі суми підлягають зарахуванню в рахунок погашення кредиторської заборгованості попередніх податкових періодів, тому не підлягають включенню до бюджетного відшкодування суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Алянс» та ЗАТ «Камоці Пневматик».

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах.

Згідно наданих пояснень сторін та акту перевірки вбачається, що станом на 01.10.2010 року по даних журналу-ордеру рахунок 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» кредиторська заборгованість ЗАТ «Калинівський машинобудівний завод» перед ТОВ «Альянс» становила 898842,00 грн., в т.ч. ПДВ – 149807,00 грн., оплата в жовтні 2010 року здійснена в розмірі 800000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 133333,00 грн. До бюджетного відшкодування листопада місяця 2010 року підприємство включило суму ПДВ – 133333,00 грн. Оскільки по взаємовідносинах з вищезазначеним постачальником оплата проведена в жовтні місяці 2010 року, то оплачена сума в жовтні 2010 року в розмірі 800000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 133333,00 грн. підлягає зарахуванню в рахунок погашення кредиторської заборгованості попередніх податкових періодів, та підлягає включенню до бюджетного відшкодування в повному розмірі ПДВ – 133333,00 грн. В розрізі по місяцях за серпень 2010 року – загальний обсяг проплати 460095,35 грн. в т.ч. ПДВ 76682,00 грн., вересень 2010 року - 339904,65 грн. в т. ч. ПДВ 56651,00 грн. Дана обставина підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за жовтень 2010 року (т.1, а.с.163). Станом на 01.10.2010 року по даних журналу-ордеру рахунок 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» кредиторська заборгованість ЗАТ «Калинівський машинобудівний завод» перед ЗАТ «Камоці Пневматик» становила 50280,00 грн., в т.ч. ПДВ – 8380,00 грн., оплата в жовтні 2010 року здійснена в розмірі 24072,00 грн., в т.ч. ПДВ – 4012,00 грн. Оскільки по взаємовідносинах з вищезазначеним постачальником оплата проведена в жовтні місяці 2010 року підлягає зарахуванню в рахунок погашення кредиторської заборгованості попередніх податкових періодів за серпень та вересень 2010 року, загальний обсяг 24073,89, в т.ч. ПДВ – 4012,31 грн. Дана обставина підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за жовтень 2010 року (т.1, а.с.164-166).

В розділі 3.1.2 акту перевірки зазначається, що підприємством на порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» з урахуванням п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону, завищено податковий кредит по податковим накладним, які виписані в інших податкових періодах.

Відповідно до положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивачем нарахований податковий кредит з ПДВ, складені контрагентами у період з травня 2010 року по листопад 2010 року.

Фактично податкові накладні були отримані позивачем у листопаді та грудні 2010 року, що підтверджується відповідними записами у книзі реєстрації отриманих податкових накладних (т.1, а.с.179-203).

За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідно до положень п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо періоду формування податкового кредиту та про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Згідно до положень абзаців 1,2 п.п.7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отри6мувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Представником відповідача зазначено, що такої скарги від позивача не надходило.

Враховуючи це, суд вважає за необхідне вказати, що абзацом 2 вказаної норми встановлено право особи на подачу такої скарги, що неможливо розуміти як обов’язок.

Акт перевірки не містить більш жодного обґрунтування порушення позивачем п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ № 0000132301/0 від 25.03.2011 року.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції №0000132301/0 від 25.03.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Калинівський машинобудівний завод" (р/р 260053014325 в БВ №12 Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниця", МФО 302571, код ЄДПОУ 25494693) судовий збір в розмірі 3,40 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №2780 від 23.08.2011р., що міститься в матеріалах адміністративної справи №2а/0270/3976/11.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя          Томчук Андрій Валерійович

22.09.2011