Справа № 304/632/20

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2025 року                                 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

Головуючого – судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження № 11-кп/4806/72/25, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20.01.2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

       Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20.01.2025 року задоволено клопотання прокурора та застосовано відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів – до 18 березня 2025 року включно. Визначено розмір застави - 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840? (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп.

       У разі внесення застави, на ОСОБА_6 покладено наступні обов`язки: прибувати до суду на першу вимогу; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із потерпілими, свідками та особами, які мають причетність до даного кримінального провадження, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв`язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.  

       В ухвалі суду вказується на те, що в провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження №304/632/20, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020070130000126 від 15.03.2020 року та №12024071170000396 від 31.05.2024 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 – ч. 2 ст. 185 та ч. 4 ст. 186 КК України. У судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке він підтримав та вказав, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до категорії тяжких злочинів, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, може переховуватися від суду, впливати на свідків та потерпілу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому жоден більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.

       Ухвалою суду встановлено, що судом раніше застосовувався відносно ОСОБА_6 запобіжний захід, який неодноразово продовжувався, та було визначено відповідний розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, який у відповідності до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Беручи до уваги тяжкість покарання за ч. 4 ст. 186 КК України, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вказаному злочині те, що докази, передбачені ст. 84 КПК України, із сторони обвинувачення та сторони захисту судом не досліджено, та з урахуванням наведених даних, суд вважає доведеними під час розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає, що застосування альтернативних запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією ОСОБА_6 від суспільства, буде недостатнім для попередження вищевказаних ризиків.

       Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу. Вказує, що повідомлення про підозру, яке вручене ОСОБА_6 не містить чітких вказівок, які саме дії ОСОБА_6 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Зазначає, що під час розгляду клопотання, свідки та потерпілі не допитувалися, суддя не досліджував фактичні дані, які викладені у протоколах допиту цих осіб. Також констатує, що судом не обґрунтовано висновки щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

       Апеляційна скарга розглядається за відсутності учасників кримінального провадження, неявка яких, з огляду на положення ст. 405, 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності учасників судового процесу апеляційний суд бере до уваги, що: вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги; заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавали.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, колегія суддів прийшла до висновків, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з таких підстав.

За приписами ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен з`ясувати ризики та обставини, що передбачені ст. 177, 178 КПК України, у їх зі співставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками кримінального провадження.

Висновок суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах кримінального провадження доказами та обставинами справи.

Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що обставини, які були підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є переконливими, а наведені ризики вагомими.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 обґрунтовано взято до уваги вагомість доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (позбавлення волі на строк від 07 до 10 років); дані про особу обвинуваченого; вік та стан здоров`я обвинуваченого, репутацію обвинуваченого, ризик продовження протиправної поведінки.

Водночас, інші, більш м`які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 під час судового провадження та запобігання вищевказаних ризиків, при цьому стороною захисту, в свою чергу, не спростована наявність таких.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною захисту не надано жодних доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченого, які би давали обґрунтовані підстави уважати, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі не ухилятиметься від суду, не впливатиме на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста, іншого підозрюваного, не вчинятиме інших кримінальних правопорушень, і що до нього може бути застосовано більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Колегія суддів вважає, що обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що застосований щодо ОСОБА_6 запобіжний захід з урахуванням його тривалості та у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку й кореспондується з характером суспільного інтересу, у зв`язку з чим, з урахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування обвинуваченого під вартою, даних про особу обвинуваченого, у силу характеру інкримінованих йому діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з чим погоджується й колегія суддів, уважаючи, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також дієвості кримінального провадження.

При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні й стороною захисту не надано докази про наявність у обвинуваченого будь-яких захворювань, які б свідчили про неможливість тримання його під вартою в умовах ізоляції від суспільства.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших учасників кримінального провадження, однак, обставини, за яких вчинено інкриміновані йому кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини, а також вищенаведені дані про його особу, дають обґрунтовані підстави уважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість застосування щодо обвинуваченого інших більш м`яких запобіжних заходів.

Крім того, постановляючи ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги і положення ст. 182, 183 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, негативні наслідки для суспільства та держави від кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , дані про особу обвинуваченого, його майновий стан, і обґрунтовано визначив розмір застави у межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України, який на переконання колегії суддів, у разі його внесення, буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Погоджуючись з указаним висновком, апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, обставини його вчинення, розмір заподіяної матеріальної шкоди, дані про особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, - апеляційний суд вважає, що даний випадок є виключним і встановлений судом обвинуваченому розмір застави 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на даному етапі судового провадження є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Разом з тим, апеляційним судом не встановлено підстав уважати такий розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого і такий обумовлений також високим ступенем суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 .

Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання сторони обвинувачення.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, навіть з урахуванням вказаних захисником характеризуючих даних обвинуваченого, немає, а тому ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без змін.

       Керуючись статтею 177, 183, 199, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, -

        ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуадвоката ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 , – залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20.01.2025 року, якою задоволено клопотання прокурора та застосовано відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів – до 18 березня 2025 року включно, і визначено розмір застави - 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840? (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: