ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ЩОДО ПОВЕРНЕННЯ ЗАЯВИ ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

20 березня 2025 рокуСправа №  280/2070/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )  до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , адреса для листування: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1  (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів, в якій заявник просить суд:

постановити ухвалу про забезпечення позову, якою:

зупинити дію наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194;

заборонити відповідачу вчиняти певні дії - робити повідомлення до правоохоронних органів відносно підполковника ОСОБА_2 , щодо наявності в діях підполковника ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, а також пред`являти до підполковника ОСОБА_2 позови, що стосуються матеріальних вимог, пов`язаних із висновками службового розслідування затвердженими наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194;

заборонити військовій частині НОМЕР_4 виконувати п.п. 12.1. наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194;

визнати протиправним та скасувати п. 2.10, 7.3, п. 9, п.п. 12.1. наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.03.2025 № 194, в частині, що стосується підполковника ОСОБА_2 ;

визнати протиправним та скасувати п 10 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.03.2025 №267.

Разом із позовною заявою позивачем надано до суду окрему заяву про забезпечення позову в якій останній простить суд:

постановити ухвалу про забезпечення позову, якою:

зупинити дію наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194;

заборонити відповідачу вчиняти певні дії - робити повідомлення до правоохоронних органів відносно підполковника ОСОБА_2 , щодо наявності в діях підполковника ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, а також пред`являти до підполковника ОСОБА_2 позови, що стосуються матеріальних вимог, пов`язаних із висновками службового розслідування, затвердженими наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194;

заборонити військовій частині НОМЕР_4 виконувати п.п. 12.1. наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194.

В обґрунтування заяви заявник вказує, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194 затверджені результати поведеного службового розслідування зокрема в ході службового розслідування встановлено, що внаслідок протиправної поведінки підполковника ОСОБА_2 на підставі поданого вище вказаного рапорту вбачається: замах на надлишкову виплату додаткової винагороди військовослужбовцям зазначених в пункті 3.3 цього акту службового розслідування сукупно становить 394332,77 грн, але правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, що могло привести до завдання прямої дійсної шкоди державі; та спричинення надлишкової витати додаткової винагороди військовослужбовцям зазначених в пункті 3.3 даного акту службового розслідування сукупно становить 42466,66 грн, оскільки частково рапорт було реалізовано, що привело до завдання прямої дійсної шкоди державі, що підтверджується зібраними матеріалами в ході службового розслідування. Виходячи з матеріалів службового розслідування вина в завданні прямої дійсної шкоди підполковника ОСОБА_2 , начальника групи логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_4 , виражається у формі службової недбалості. Своїми діями підполковник ОСОБА_2 , начальник групи логістики - заступник командира військової частини НОМЕР_4 , порушив вимоги: ст. 1, 2, ст. 3, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.           Також вбачаються ознаки кримінального правопорушення визначеного ч. 1, 2 ст. 15, ч. 1 ст. 28, ч.2 ст. 367 Кримінального Кодексу України. Причинами та умовами, що сприяли правопорушенню є неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що могло завдати тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам державним у наслідок можливої недостатньої обізнаності з правових норм при визначенні підстав з нарахування додаткової винагороди. З огляду на те, що питання нарахування та виплати грошової винагороди, було предметом адміністративного спору у вищезазначених адміністративних справах, та вирішено на користь позивачів у справах із висновками про виплату додаткової винагороди у збільшеному до 100000 гривень розмірі, виконання п.12.1. Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194 призведе до порушення військовою частиною НОМЕР_4 та військовою частиною НОМЕР_2 вимог ст. 37р КАС України в частині виконання зазначених рішень суду. Отже, викладені в акті від 24.02.2025 №7738 та затверджені наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194 мають очевидні ознаки протиправності (такі висновки суперечать правовим висновкам, викладеним у Рішеннях Запорізького окружного адміністративного суду у справах.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 20..03.2025 позовну заяву та заяву про забезпечення позову передано судді Артоуз О.О.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Положеннями ст. 152 КАС України встановлено вимоги до змісту та оформлення заяви про забезпечення позову. Так, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також відомі заявнику: реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Розмір та порядок сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" за заяву про забезпечення позову сплачується судовий збір у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено на 2025 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в місячному розмірі з 01.01.2025 – 3 028,00 грн.

Таким чином, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову підлягає до сплати у розмірі 908,40 грн.

Проте, заявником до заяви про забезпечення позову не надано документу про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Позивач у заяві про забезпечення позову посилається на те, що у відповідності до п. 1, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він є особою, яка звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі; 13) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

З матеріалів позову судом встановлено, що  предмет спору не стосується  стягнення заробітної плати позивача  та/або поновлення  його на роботі.

Також, суд зазначає, що статус, права, пільги учасників бойових дій встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до частини другої статті 22 вказаного закону ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Аналіз п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору в усіх спорах.

Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17, постанові Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 240/934/20, від 18.04.2022 у справі № 910/6441/21 та від 18.07.2022 у справі № 161/18983/20.

Разом з тим, в ухвалі від 11.09.2024 у справі № 567/79/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що із часу прийняття нею 09.10.2019 постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості. Отже, Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.

Спірні відносини стосуються оскарження позивачем результатів службового розслідування за фактом безпідставного нарахування додаткової грошової винагороди у військових частинах НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , оформленого наказом  командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.03.2025 № 194.

Таким чином, спір у даній справі не пов`язаний із соціальним захистом позивача як учасника бойових дій або Героя України, а тому позивач не звільнений від сплати судового збору на підставі положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Отже, судовий збір мав бути сплачений позивачем на загальних підставах.

Згідно з частиною сьомою ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,  адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )  до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , адреса для листування: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними та скасування наказів, повернути заявнику  без розгляду.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала виготовлена та підписана 20 березня 2025 року.

Суддя                                                                                                    О.О. Артоуз