ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

21 березня 2025 рокуСправа №  280/1848/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі   ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу в частині,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1  (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1  (далі – відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та. скасувати п. 8, абз. 4 п. 9 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.03.2025 № 194, в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 17.03.2025 заяву ОСОБА_1   про вжиття заходів забезпечення позову, викладеної у абзаці третьому прохальної частини позовної заяви  повернуто без розгляду.

Ухвалою суду від 19.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні),  протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження.

20.03.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1  про забезпечення позову, в якій заявник  просить суд:

зупинити дію наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194;

заборонити відповідачу вчиняти певні, дії - робиш повідомлення до правоохоронних органів відносно ОСОБА_1 , щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, а також пред`являти до ОСОБА_1 позови, що стосуються матеріальних вимог, пов`язаних із висновками службового розслідування, затвердженими наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194;

заборонити військовій частині НОМЕР_3 виконувати п. 12 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194;

В обґрунтування заяви вказує на те, що Військова частина НОМЕР_1 , станом на дату звернення до суду з даним адміністративним позовом, в супереч вимогам розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та. деяким іншим особам», п. 1-1, п.1-2  та п. 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в редакції станом на виникнення спірних правовідносин), ч 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, не виконує вищезазначені судові рішення та намагається нівелювати зроблені судом висновки через висновки службового розслідування. Висновки зроблені за результатами проведеного службового розслідування, щодо ознак в діях (бездіяльності) ОСОБА_2 складу кримінального злочину, мають явно протиправний характер та є такими що не ґрунтуються на діючому законодавстві без врахування висновків суду у справах №280/6876/24, №280/6892/24, №280/6946/24, №280/6895/24, №280/6893/24, №280/6923/24, №280/6894/24, №280/6949/24, №280/6926/24, №280/6882/24, №280/6939/24, №280/6883/24, №280/6932/24, №280/6937/24, №280/6928/24, №280/6953/24, №280/6952/24, №280/6886 24, №280/6885/24, №280/6950/24, №280/6938/24, №280/6945/24, №280/6944/24, №280/694824, №280/6896/24, №280/6951/24, №280/6947/24, №280/6941/24, №280/6936/24. Повідомлення до правоохоронних органів, зроблене на виконання п. 9 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194, матиме ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 383 Кримінального кодексу України та може призвести до нанесення шкоди ОСОБА_1 діловій репутації. Отже, викладені в акті від 24.02.2025 №7738 та затверджені, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194 мають очевидні ознаки протиправності, а тому у позивача по даній справі  існує необхідність у забезпеченні позову.

Відповідно до ч.1 ст.154  Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Визначаючись щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2ст. 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При цьому, процесуальним законом передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.1ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За змістом ч.2ст.151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Приписами п. 10 ч.3 статті 151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Оцінюючи доводи заявника слід відзначити, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

З системного аналізу наведених вище норм слідує, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд також враховує, що відповідно до ч.6 ст.154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням:

1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі;

2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Суд зауважує, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який було продовжено відповідними указами та який станом на час розгляду заяви про забезпечення позову триває.

Законом України №2359 від 08.07.2022 «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці», внесено зміни до частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Так, позивач у заяві про забезпечення позову просить зупинити дію наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194; заборонити відповідачу вчиняти певні, дії - робити повідомлення до правоохоронних органів відносно ОСОБА_1 , щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, а також пред`являти до ОСОБА_1 позови, що стосуються матеріальних вимог, пов`язаних із висновками службового розслідування, затвердженими наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194; заборонити військовій частині НОМЕР_3 виконувати п. 12 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194.

Тобто, позивач просить зупинити дію наказу, що прямо заборонено п. 10 ч.3 статті 151 КАС України.  Щодо заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії, то враховуючи, що повідомлення до правоохоронних органів відбувається на виконання п. 9 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194, то у разі забезпечення позову суд фактично зупинить дію наказу або розпорядження командира військової частини, що також прямо заборонено КАС України.

Окрім того, суд враховує, що загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548 (далі - Закон №548).

За приписами статті 28 Закону №548 єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:

- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;

- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;

- забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Статтею 30 Закону №548 передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Відтак забезпечення позову шляхом покладення на відповідача обов`язку, який полягає у забороні командиру військової частини вчиняти будь-які дії, не відповідає вимогам КАС України, адже такі дії (накази/розпорядження) віддані в умовах воєнного стану.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому наявні підстави для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1  про забезпечення позову, -  відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                                                А.В. Сіпака