ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
12 вересня 2011 р. Справа № 2а/0270/4137/11
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Томчук Андрій Валерійович розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"
до: Вишенського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області
про: зняття арешту з майна
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Вишенського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області про зняття арешту з майна.
Розглянувши подані матеріали, суд доходить висновку про відмову у відкритті провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Публічно-правові відносини - це відносини між органами влади і їх посадовими чи службовими особами, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень і фізичними та юридичними особами.
Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначена статтею 17 КАС України.
У пункті 1 частини першої цієї статті установлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, 06.11.2006р. між ПАТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту та договір іпотеки у забезпечення виконання кредитних зобов'язань. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира по проспекту Космонавтів, 24/2, м. Вінниця.
06.11.2006р. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу накладено заборону на відчуження зазначеної в договорі іпотеки квартири в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
В той же час, в порядку виконання виконавчого листа №2-6576 від 17.12.2010р., виданого Ленінським районним судом м.Вінниці про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Індустріально-експортний банк" заборгованості за кредитним договором, винесено постанову, якою накладено арешт на все нерухоме майно боржника, зокрема, вказану вище квартиру.
Не погодившись з такими обставинами, ПАТ “УкрСббанк” звернулися до суду за захистом свого порушеного права та інтересу як іпотекодержателя.
При цьому слід зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України “Іпотеку”, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Порядок та підстави звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України “Про виконавче провадження" від 21 квітня 1991 року №606-ХІV, відповідно до частини першої якої, стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Згідно з частиною першою статті 60 цього Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Таким чином, предметом спору у цій справі є оспорюване право на майно на яке накладено арешт під час виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м.Вінниці. По своїй суті, доведення позивачем помилковості включення в акт опису й арешту майна є спором про доведення права на таке майно. При цьому, у даному випадку, позивач намагається довести, що майно не може передаватись і відчужуватись будь-кому іншому. Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позовні вимоги є наслідком визнання прав на майно.
Тобто, має місце спір приватноправового характеру, що в свою чергу виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а тому Вишенський відділ ДВС Вінницького РУЮ в цих відносинах не може виступати як суб’єкт владних повноважень в розумінні наведеного пункту 1 частини першої статті 17 КАС України.
Тобто, арешт державним виконавцем зазначеного майна, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий, оскільки як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є право застави майна.
За правилами, встановленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються лише на праві власності на описане майно або на праві володіння ним і при вирішенні питання про належність такого майна, крім іншого, застосуванню підлягає Закон України “Про власність”від 07 лютого 1991 року №697-ХІІ.
Згідно з частиною другою статті 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно із статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 1 Господарсько-процесуального кодексу України передбачається, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, аналізуючи вищевикладені норми законодавства та враховуючи, що у даній ситуації спір виник поза межами правовідносин по оскарженню рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби (в порядку статті 181 КАС України), тобто, хоч і за наявності такого суб’єкта відносин, однак не з приводу здійснення ним владних управлінських рішень, а фактично з приводу права на заставлене майно, то даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 КАС України, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, то суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.
При цьому, суд вважає за можливе зазначити, що позивач має право звернутися до господарського суду Вінницької області із позовною заявою, якщо вважає, що порушено його права, свободи чи інтереси як іпотекодержателя.
Керуючись ст.ст. 109, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Вишенського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області про зняття арешту з майна.
2. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя < підпис > Томчук Андрій Валерійович
< копія вірна >