ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

12 серпня 2011 р.           Справа № 2а/0270/3657/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,

при секретарі судового засідання:   Медяній Наталі Анатоліївні  

за участю представників сторін:

позивача      :   ОСОБА_1 

відповідача :   ОСОБА_2 - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1   

до:   підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області  

про: визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.07.2011р. головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, згідно із якою відмовлено у прийнятті до виконавчого провадження виконавчого листа № 2-а-1/2011 від 09.02.2011р. (про стягнення з виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за 1 місяць в сумі 4642 грн.60 коп. за час вимушеного прогулу), у зв`язку з тим, що у виконавчому документі строк пред’явлення до виконання не відповідає вимогам п.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження». Даний пункт передбачає, що виконавчі листи по такій категорії справ можуть бути пред’явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Між тим, Закон України №2677-VI від 04.11.2010 року в новій редакції вперше опублікований 08.12.2010 року і згідно розділу «Прикінцеві та перехідні положення» даного закону набирає чинності через 90 днів з дня його опублікування, тобто з відповідної дати березня 2011 року. Постанова Чернівецького районного суду винесена 09.02.2011 року, тобто при дії старої редакції Закону України «Про виконавче провадження», якою було передбачено, що виконавчі документи в таких випадках можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох років.

В судовому засіданні позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та зазначив, що у виконавчому листі зазначено строк пред’явлення виконавчого листа до виконання до 09.02.2014 року в порушення вимог п.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи дану обставину було відмовлено у відкритті виконавчого провадження, а також враховуючи викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ВП №27630918 від 11.07.2011 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-1/2011 виданого 15.06.2011 року Чернівецьким районним судом Вінницької області.

Як підставу для відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження, державним виконавцем в оскаржуваній постанові визначено наявність обставин, які виключають здійснення виконавчого провадження, а сааме відповідно до статті 22 Закону, виконавчі листи можуть бути пред’явлені до виконання протягом року, а в виконавчому листі, пред’явленому на виконання зазначено строк пред’явлення 3 роки, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

          При цьому, приймаючи оскаржувану постанову, державний виконавець керувався пунктом 8 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Не погоджуючись з таким рішенням суб’єкта владних повноважень, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявленого позову суд керується та виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" (далі –Закон).

Відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 26 Закону чітко визначені підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Так, пунктом 8 вказаної норми визначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Визначаючись щодо строку пред’явлення виконавчого листа до виконання про який йдеться в оскаржуваному рішенні, то суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження", в новій редакції, строк пред'явлення до виконання судових рішень обчислюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Аналізуючи наведену норму, можна зробити висновок, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання обчислюється з дня набрання чинності постанови суду, а відтак, й визначається з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній на день набрання рішення законної сили.

Як вбачається, постанова суду по справі № 2-а-1/2011 набрала законної сили 09.02.2011 року.

Пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній до 08.03.2011р., передбачено, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання - протягом трьох років.

Крім того, ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній до 08.03.2011р., передбачено, що у виконавчому документі повинно бути зазначено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

З аналізу положень даного Закону вбачається, що саме обов'язок визначення такого строку покладено на органи, що видають виконавчий лист і таке визначення не належить до компетенції та повноважень державної виконавчої служби.

          В даному випадку органи виконавчої служби наділенні повноваженням лише перевіряти наявність та зазначення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, а не правомірність його обрахунку.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

В супереч наведеним критеріям, відповідач як суб'єкт владних повноважень прийняв необґрунтоване рішення та без дотримання всіх вимог, передбачених статями 18, 26 Закону України “Про виконавче провадження”.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти до виконання виконавчий документ, слід роз'яснити, що суд не вправі підміняти орган державної влади, та нав'язувати власну позицію та зобов’язувати державний орган однозначно вирішувати конкретне питання, в даному випадку щодо відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з тим, що це належить до виключної компетенції органів державної виконавчої служби.

Так, вирішуючи даний спір суд виходить з того, що в главі 3 Закону України “Про виконавче провадження”та пункті 3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 15.12.99 р. № 74/5, чітко передбачено загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження.

Зокрема, виключно до компетенції державного виконавця віднесено прийняття за результатом розгляду поданих стягувачем заяви та виконавчого документа відповідного рішення, а саме, про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом або відмову у відкритті виконавчого провадження.

За таких обставин, суд не може підміняти державний орган та давати вказівки, які б свідчили про вирішення судом питань, які належать до виключної компетенції суб’єкта владних повноважень, а в даному випадку, зобов’язувати приймати наперед визначене рішення.

А тому, за сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо зобов’язання відповідача прийняти до виконання виконавчий документ не підлягає задоволенню.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 11 КАС України, якою визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, суд дійшов до висновку про доцільність виходу за межі позовних вимог, та необхідність зобов'язати підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області повторно вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Чернівецького районного суду Вінницької області по справі №2-а-1/2011 від 15.06.2011 року.

Положення частини 2 статті 19 Конституції України зобов'язують органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до положень, закріплених статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статей 71, 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови ВП №27630918 від 11.07.2011 року, слід задовольнити.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд

-

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП№27630918 від 11.07.2011 року.

Зобов`язати підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області повторно вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Чернівецького районного суду Вінницької області по справі № 2-а-1/2011 від 15.06.2011 року.

Повернути позивачу з Державного бюджету судовий збір у розмірі 1(одна) грн. 70 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя          Томчук Андрій Валерійович

12.08.2011