ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2011 р. Справа № 2а/0270/3293/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,
при секретарі судового засідання: Медяній Наталі Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю
відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю
третя особа: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Дочірнього підприємства "Самтранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвітло плюс"
до: Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі начальника Ратовського А.С., третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Миколаївській області.
про: скасування постанови про застосування фінансових санкцій
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Дочірнього підприємства «Самтранс» товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвітло Плюс» до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області в особі начальника Ратовського А.С. про скасування постанови №133548 від 20.06.2011 року про застосування фінансових санкцій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається, зокрема, на те, що у зв’язку із відсутністю індивідуальної контрольної книжки водія застосовано у відповідності до ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» штраф у розмірі 1700 грн. Однак, такого розміру штрафу позивач не визнає, зазначає що за таке порушення можливо було застосувати у відповідності до абз.10 ч.3 ст.60 зазначеного Закону штраф у розмірі 680 грн. Враховуючи зазначене просить скасувати постанову про застосування фінансових санкцій.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та окремо зазначив, що на автомобілі, який перевірявся встановлений тахограф, а тому така індивідуальна контрольна книжка не потрібна водію. У зв’язку із тим, що на період перевірки тахограф був вимкнений, то відповідачем мав би застосуватися абз.7 ч.3 ст.60 або абз.10 ч.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, мотивуючи, зокрема, тим, що по даному порушенню складено акт проведення перевірки. З даним актом водій ознайомлений, в поясненнях написав: «Не знав, що потрібна індивідуально контрольна книжка водія». Частиною 1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено відповідальність за надання послуг з перевезення вантажів без оформлених документів, перелік яких визначений ст.48 цього закону (в даному випадку відсутня індивідуально контрольна книжка водія). Відповідно до п. 6.3 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 340, водій, що керує ТЗ, який необладнаний тахографом, веде індивідуально контрольну книжку. Тому, постанова про застосування фінансових санкцій є законною та скасуванню не підлягає.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.07.2011 року залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Миколаївській області, оскільки нею складено акт перевірки.
27.07.2011 року від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без їхньої участі.
Суд вислухав пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, повно, об’єктивно та всебічно дослідив надані у справу докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності й надав їм юридичну оцінку.
Зокрема, судом встановлено, що 30.05.2011 року, державними інспекторами Головавтотрансінспекції у Миколаївській області проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт суб'єктами господарювання.
Під час проведення перевірки складено акт №235805 від 30.05.2011 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Актом встановлено порушення, що автотранспортним засобом марки Scania 114 G 380; МАЗ 9758 номерний знак НОМЕР_1, НОМЕР_2, що належить ДП «Самтранс» ТОВ «Агросвітло плюс» здійснювалось перевезення вантажу (видаткова накладна № 528002 від 28.05.2011р., відправник: ДП УГК «Nemiroff», одержувач: ТОВ «ВК Сатера», вантаж: горілчані вироби) без оформлених документів перелік яких визначено ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме без індивідуально контрольної книжки водія.
З даним актом водій ознайомлений, в поясненнях зазначив, що не знав, що потрібна індивідуально контрольна книжка водія.
В подальшому, ТУ ГДІАТ у Вінницькій області направило позивачу повідомлення з пропозицією з’явитись 20.06.2011 року з 11-ї до 17-ї години в приміщення ТУ ГДІАТ у Вінницькій області для участі в розгляді справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Представником відповідача зазначено, що 20.06.2011 року на розгляд справи прибула представник ДП «Самтранс» ТОВ «Агросвітло плюс» ОСОБА_4 (а.с.36,37), яка про наявність тахографа у автомобілі не зазначала.
20.06.2011 року начальником ТУ ГДІАТ у Вінницькій області прийнято постанову про застосування до ДП «Самтранс» ТОВ «Агросвітло плюс» фінансових санкцій в сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена частиною 1 абзацом 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень.
Урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, відповідно до пункту 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція), що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедура здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень врегульована Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 №1567 (далі - Порядок).
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку. Під час проведення рейдової перевірки, зокрема, перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт.
Відповідно до підпункту 1.3 пункту 1 «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», затвердженого наказом Мінтрансзв'язку України від 07.06.2010 р. №340, його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Підпунктом 6.3 пункту 6 Положення визначено, що водій, який керує колісним транспортним засобом, не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.
Частина 1 абз.3 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» передбачає відповідальність за надання послуг з перевезення вантажів без оформлених документів, перелік яких визначений ст.48 цього Закону.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» необхідними документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника – ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Отже, враховуючи «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» затвердженого наказом Мінтрансзв'язку України від 07.06.2010 року №340, у разі відсутності тахографа на автомобілі, водій має вести індивідуальну контрольну книжку.
Представником позивача зазначено, що такої книжки у водія немає бути, оскільки таку функцію виконує тахограф, який стаціонарно встановлений на автомобіль, що підтверджується довідкою СТО Сканія (а.с.75).
Враховуючи дану обставину судом витребувано у позивача протокол щодо проходження повірки та придатності до використання тахографа.
Представником позивача повідомлено суд, що такий протокол та повірка тахографа у позивача відсутні.
Відповідно до п.2.6 «Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті» затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року №385 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
20 жовтня 2010 року за №946/18241, пункт сервісу тахографів виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.
Тому, в наявності у позивача має бути протокол щодо перевірки та адаптації тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР.
Оскільки позивачем до суду не надано такого протоколу, суд приходить до висновку про відсутність такого тахографа на автомобілі.
Отже, суд повторно звертає увагу позивача, що враховуючи «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», затвердженого наказом Мінтрансзв'язку України від 07.06.2010 року №340, у водія мала бути в наявності індивідуальна контрольна книжка.
Оскільки представником позивача визнаний факт про її відсутність, суд приходить до висновку про правомірність винесення постанови про застосування фінансових санкцій №133548 від 20.06.2011 року на підставі ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В силу частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати позивачу не повертаються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
в задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович
11.08.2011