ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2011 р. Справа № 2а/0270/3391/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,
при секретарі судового засідання: Медяній Наталі Анатоліївні
за участю представників сторін:
прокурора: не з'явився;
позивача : ОСОБА_1- представник за довіреністю;
відповідача : не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: прокурора Крижопільського району в інтересах держави - Державної податкової адміністрації України в особі Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції
до: споживчого товариства "Крижопільське районне споживче товариство"
про: стягнення заборгованості по платі за землю
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся прокурор Крижопільського району в інтересах держави - Державної податкової адміністрації України в особі Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Крижопільська МДПІ) з позовом до споживчого товариства "Крижопільське районне споживче товариство" (далі СТ "Крижопільське районне споживче товариство"; Товариство) про стягнення заборгованості по платі за землю з юридичних осіб в сумі 29987,30 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що станом на 06.06.2011р. за відповідачем рахується заборгованість зі сплати земельного податку у сумі 29987,30 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також на письмові докази у справі.
Представник прокуратури та відповідач в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.108-109, 113-114).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи з участю його представника та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, а тому дійшов висновку за можливе розглянути справу за даної явки сторін відповідно до положень ст. 128 КАС України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Крижопільське районне споживче товариство зареєстроване Крижопільською районною державною адміністрацією 17.10.2002р., про що свідчить відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (а.с.12).
Згідно з довідкою Головного управління статистики у Вінницькій області № 29 від 16.05.2007 року Крижопільське районне споживче товариство є юридичною особою та включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код - 01740779, місцезнаходження: Вінницька область, Крижопільський район, смт. Крижопіль, вул. Комсомольська, 17 (а.с.13).
Як платник податків товариство взято на облік у Крижопільській МДПІ (а.с.11).
На підставі поданих позивачем доказів, а саме: карток особових рахунків плати за землю (а.с.39-97), витягу з облікової картки платника податків станом на 06.06.2011р. (а.с.15-38), судом встановлено, що у Крижопільського районного споживчого товариства існує заборгованість по сплаті земельного податку в сумі 29987,30 грн.
Судом також встановлено, що на виконання вимог Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивачем 09.01.2009р. винесено відносно відповідача першу податкову вимогу за №1/1 (а.с.100) та 11.02.2009р. другу податкову вимогу за №2/18 (а.с.99). Вказані податкові вимоги були отримані відповідачем відповідно 10.01.2009 р. та 12.02.2009р., однак, залишились без виконання. Заходи, спрямовані на погашення податкової заборгованості, не призвели до добровільного погашення недоїмки відповідачем.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів суд виходить з наступного.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до частини першої статті 14 цього Закону до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів), зокрема, включено плату за землю (земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності).
Згідно з визначенням, даним у пункті 1.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий борг - це податкове зобов’язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
В свою чергу податкове зобов’язання - це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законом (п. 1.2 ст. 1 Закон №2181).
Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону встановлено, що узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до статті 4 Закону №2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Платники податків подають податкові декларації з податку за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181), відтак, податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (п. 5.1 ст. 5 Закон №2181).
Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього ж Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як встановлено з матеріалів адміністративної справи у СТ ""Крижопільське районне споживче товариство" існує наступна заборгованість по земельному податку з юридичних осіб в загальній сумі 29987,30 грн. (сума складається з самостійно задекларованих Товариством сум нарахованих на підставі поданих підприємством розрахунків).
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України “Про плату за землю” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов’язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов’язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (ч. 1 ст. 17 Закону №2535).
Крім того, відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно із пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов’язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обов’язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказана в позовній заяві сума заборгованості підтверджується належними доказами у справі, суд дійшов висновку, що позивач діяв в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
При винесенні рішення суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів в спростування позовних вимог.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з споживчого товариства "Крижопільське районне споживче товариство" (вул. Комсомольська, 17, смт. Крижопіль, Вінницька область, 24600, ідент.код 01740779, р/р 26007055312932 в Вінницька філія Приватбанку, МФО 302689) заборгованість з плати за землю з юридичних осіб в сумі 29987,30 грн. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім грн. 30 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович
03.08.2011