ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/2524/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,
при секретарі судового засідання: Медяній Наталі Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1;
відповідача : не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Пенсійного Фонду України у Гайсинському районні
про: визнання протиправною та скасування Вимоги про сплату боргу від 27 квітня 2011 року №504 та від 27 квітня 2011 року №505 управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі про визнання протиправною та скасування вимог про сплату недоїмки зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що перебування позивача як фізичної особи -підприємця на спрощеній системі оподаткування, згідно Указу Президента України № 727 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», позбавляє обов’язку щодо сплати страхових внесків.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Крім того, пояснила, що з жовтня 2010 року захворіла і в подальшому не займалася підприємницькою діяльністю. В січні місяці 2011 року здала патент. Зазначила, що суму 1777 грн. 80 коп. не в змозі сплатити, оскільки відсутні такі кошти, тай такі кошти необхідні на лікування.
Відповідач у судове засідання не зявився, уповноваженого представника не направив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, з огляду на наступне.
ОСОБА_1, відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 від 15.11.2004 року, зареєстрована фізичною особою - підприємцем.
Управлінням Пенсійного фонду України у Гайсинському районі 27.04.2011 року ОСОБА_1 виставлено вимоги про сплату недоїмки зі страхових внесків № 504 в сумі 876,96 грн. та № 505 в сумі 900,84 грн., які одночасно є предметом оскарження у даній справі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Стаття 11 цього ж Закону визначає осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема ними є фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Стаття 15 вказаного Закону передбачає, що платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно до статті 20 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частина 6 цієї ж статті передбачає, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно п. 5 ст. 14 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", цей Закон набирає чинності з 1.01.2011 року, крім підпункту 8 частини першої статті 1, підпунктів 7 та 8 (в частині пред’явлення посвідчення застрахованої особи), 9 частини другої статті 6, абзацу другого підпункту 1 частини третьої статті 20, статті 22 цього Закону, які набирають чинності з 1.01.2014 року.
З дня набрання чинності цим Законом суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва", розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.
З дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов’язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Частина 2 цієї ж статті передбачає, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. А частиною 4 даної статті передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Аналогічні вимоги були передбачені ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", частини 1-9 якої виключені на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" з 01.01.2011 року.
Таким чином позивач є платником страхових внесків відповідно до Законів України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", а вимоги № 504 та № 505 від 27.04.2011 року управління Пенсійного фонду у Гайсинському районі відповідають вимогам законодавства.
Посилання позивача на те, що згідно Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" вона не є страхувальником, застрахованою особою, не зверталась із заявою про набуття статусу платника страхових внесків до Пенсійного фонду, не укладала договір добровільної участі у системі загальнообов’язкового, судом до уваги не беруться з огляду на ст. 15 вказаного Закону.
Згідно із ч. 3 даної статті, страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників, зазначених у статті 14 цього Закону, здійснюється у такому порядку: для юридичних осіб, незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців, зазначених у пунктах 1-4 статті 14 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей територіальними органами Пенсійного фонду;
Частиною 5 статті передбачено, що повідомлення про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків надсилається страхувальнику наступного робочого дня з дня взяття на облік.
Таким чином, як вбачається з викладених норм ст. 15 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників, в даному випадку фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які є страхувальниками відповідно до п. 1 ст. 14 Закону, здійснюється самостійно територіальними органами Пенсійного фонду на підставі відповідних відомостей. При цьому необхідність подання заяви поширюється на осіб, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", а укладення договору - на осіб, які виявили бажання добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
Щодо посилання позивача на важке матеріальне становище, та те що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з жовтня 2010 року та не здійснювала підприємницьку діяльність і тому був відсутній дохід, судом не може взятися до уваги, оскільки відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Норми Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" не містять пільг щодо осіб в яких скрутне матеріальне становище.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Згідно із ст. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович
29.06.2011