ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2011 р. Справа № 2а/0270/3869/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,
при секретарі судового засідання: Медяній Наталі Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : не з'явився;
відповідача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому
до: Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони
про: стягнення податкового боргу
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України про стягнення податкового боргу в сумі 7648,85 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно даних ДПІ у м. Хмельницькому за Подільським УКБ Міноборони України рахується заборгованість перед бюджетом в сумі 7648,85 грн. по земельному податку. Податковий борг виник відповідно до податкової декларації з плати за землю № 62357 від 29.03.2011 року. Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг – сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.
Оскільки, податковий борг по податку на додану вартість виник внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов’язання відповідно до податкової декларації з плати за землю № 62357 від 29.03.2011 року, то така сума має бути сплачена відповідачем до бюджету.
Враховуючи вищевикладене позивач просить задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не з’явився, належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, проте подав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, подавши письмові заперечення (а.с.19).
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Подільське управління капітального будівництва Міністерства Оборони України зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 17.06.2003 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.28).
Відповідно до державних актів на підставі рішень сесій Хмельницької міської ради надано право постійного користування земельними ділянками Подільському управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України (а.с.29-34).
Податковий борг виник відповідно до податкової декларації з плати за землю №62357 від 29.03.2011 року (а.с.9-10) та підтверджується розрахунком позовних вимог (а.с.5-6).
05.05.2011 року позивачем надіслано до відповідача податкову вимогу №849.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг – сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.
Згідно з п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник подків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже відповідач мав би сплатити самостійно суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.
Однак, відповідно до п.1 Положення про Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України «Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України є державною госпрозрахунковою організацією Міністерства оборони України та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей, об’єктів військового призначення для потреб Збройних Сил України з метою підтримання їх у стані бойової та мобілізаційної готовності» (а.с.39).
Враховуючи дане положення відповідач є організацією Збройних Сил України.
Відповідно до ст.77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ військово–навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань утворених відповідно до законів України.
Статтею 4 Закону України «Про використання земель оборони» визначено вичерпний перелік використання земель оборони. Частиною другою статті 4 зазначеного Закону передбачено, що землі оборони можуть використовуватися для будівництва об’єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.
Відповідно до рішення Міністерства оборони України від 15.11.2004 року - надано право замовнику капітального будівництва Міністерства оборони України на проектування та забудову територій військових містечок Міністерства оборони України та реконструкцію фондів під житло у Житомирській, Хмельницькій, Вінницькій та Рівненській областях.
Отже, як судом встановлено, цільове використання земельних ділянок призначене під будівництво багатоповерхових житлових будинків. Категорія земель: землі житлової та громадської забудови.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від усіх видів податків.
Відповідно до п.п.282.1.3 п.282.1 ст.282 Податкового кодексу України, від сплати земельного податку звільняються органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства, чітко вбачається, що відповідач звільнений від сплати земельного податку, а подання ним податкової декларації з плати за землю не спричиняє реального настання сплати ним такого податку.
Податкові пільги сприяють синхронізації інтересів суспільства й платників - юридичних осіб, виконують роль своєрідного «компенсатора» формальної рівності суб'єктів податкових відносин. Визначальним при наданні права на пільгу є специфіка діяльності конкретних груп платників, її важливість для суспільного життя (незалежно від розміру земельної ділянки, необхідної для виконання платником статутних завдань).
Оскільки встановлено, що на підставі п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України відповідач зобов'язаний сплатити суму податкового боргу, оскільки самостійно подав декларацію з плати за землю (земельний податок), а п.п.282.1.3 п.282.1 ст.281 Податкового кодексу України вказує про звільнення від сплати земельного податку Збройних Сил України (відповідач є в складі Збройних Сил України), то суд вважає за необхідне застосувати приписи п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). З огляду на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович
09.09.2011