Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-15995/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Кавун Т,В.
99 Доповідач Авраменко Т. М.
УХВАЛА
Іменем України
14.11.2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді –Авраменко Т.М.
суддів –Кіселика С.А., Суровицької Л.В.
розглянула в порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі на постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі про визнання неправомірними дій та зобов’язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
29 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом про зобов’язання вчинити дії по нарахуванню та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги.
Зазначала, що має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії не нараховувалося та не виплачувалося, просила зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за період з 01 січня 2006 року по теперішній час.
Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2010 року позов задоволено частково. Суд дійшов висновку, що порушене право підлягає захисту, поновив строк звернення з позовом в суд, зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 жовтня 2009 року з урахуванням здійснених виплат. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову, ухвалену з порушенням норм права. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено, проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано і правові підстави для проведення такого перерахунку відсутні, суд безпідставно поновив строк звернення до суду та не врахував, що позивачу виплачувалася надбавка згідно з постановою Кабінету Міністрів.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо відсутності норми закону, яка б встановлювала мінімальний розмір пенсії за віком є безпідставними, оскільки на час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
До спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом.
Доводи щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У справі «Кечко проти України»Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Разом з тим обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.1 ст.99 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом). Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії»рішення від 22.10.1996 р., «Девеер проти Бельгії»рішення від 27.02.1980 р.).
Відповідач в суді першої інтанції наполягав на відмові в позові за пропуском строку звернення до суду (а.с.12). Позивач не просив поновити строк звернення до суду з позовом, причини його пропуску не зазначав. Порушення прав позивача відбувалося періодично, кожного місяця, починаючи з 09 липня 2007 року, а тому у нього було достатньо можливостей для своєчасного звернення до суду.
Відповідно до положень частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. На час розгляду справи апеляційним судом адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом , залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи,яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (ст.100 КАС України).
З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправними дії відповідача та зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити позивачу пенсію з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 28 жовтня 2008 року –скасувати, а позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.
Позивач звернувся до суду 29 жовтня 2009 року, а тому, враховуючи річний строк звернення до суду, права підлягають захисту в межах заявлених позовних вимог з 29 жовтня 2008 року по 31 жовтня 2009 року. В цій частині постанова суду є правильною. Позивач постанову суду не оскаржував.
На підставі викладеного, керуючись п.4 ч.1 ст.198, ст.ст.203,205,206 КАС України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі задовольнити частково.
Постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2010 року в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 28 жовтня 2008 року –скасувати, а позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча суддя:
судді: