ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2006                                                                                                        Справа № 17/126  

  

           Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Стуковенковій Н.В.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 05.10.2006 року:

позивача: Ярмак Г.М.- предст., дов.№117 від 10.05.2006 року

відповідача: Ботнаренко І.Ю.- предст., дов.№1 від 04.09.2006 року

                                                                                     

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного банку “Брокбізнесбанк” (м. Київ) на рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.08.2006 року по справі №17/126

                за позовом: акціонерного банку “Брокбізнесбанк” (м. Київ)

до: відкритого акціонерного товариства “Фундукліївське хлібоприймальне підприємство” (смт. Олександрівка Кіровоградської області)                   

                про: стягнення 103995,36 грн. майнової шкоди і 39518,24 грн. упущеної вигоди

ВСТАНОВИВ:

         Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17 серпня 2006 року (підписано 21.08.2006р.) по справі №17/126 (суддя Таран С.В.) було відмовлено у позовних вимогах акціонерного банку “Брокбізнесбанк” (м. Київ) до відкритого акціонерного товариства “Фундукліївське хлібоприймальне підприємство” (смт. Олександрівка Кіровоградської області) про стягнення 103995,36 грн. майнової шкоди і 39518,24 грн. упущеної вигоди.

Позивач –акціонерний банк “Брокбізнесбанк” (м. Київ), не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій  просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2006 року по справі №17/126 і прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. У апеляційній скарзі заявник посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Зокрема, судом порушено ч. 2 ст. 35 ГПК України. За висновками господарського суду власником зібраного врожаю було ТОВ “Чапаєвське”, що суперечить ухвалі апеляційного суду по кримінальній справі, яка набрала законної сили (власником зерна кукурудзи визнаний підсудний Усатенко Є.Ю.). Господарським судом необґрунтовано зроблено висновок щодо відсутності доказів того, що спірне зерно кукурудзи в кількості 186,244 тони могло бути реалізованим по ціні 560 грн. за тону на загальну суму 103995,36 грн. Позивач пояснив, що факт реалізації кукурудзи в липні 2004р. за ціною 560 грн. за тону з прилюдних торгів підтверджений листом СПД “Укрспецюст” №1198 від 26.07.2004р. та платіжним дорученням про перерахування вказаним підприємством грошових коштів позивачу №У734542 від 15.07.2004р. Сторона вважає, що висновок суду про відсутність протиправної поведінки та вини відповідача в заподіянні шкоди і причинно-наслідкового зв’язку між шкодою та протиправною поведінкою не підтверджується матеріалами справи. Протиправна поведінка відповідача підтверджується тим, що він дізнався про факт безпідставного збирання врожаю та накладання арешту на зерно кукурудзи, що було завезено відповідачу ТОВ “Чапаєвське” з одержаних ним 08.10.2003р. і 15.10.2003р. постанов прокуратури Олександрівського району від 08.10.2003р. і 15.10.2003р. про призначення його відповідальним зберігачем арештованого майна, та всупереч діючому арешту здійснив відчуження арештованого майна на користь не власника зерна –ТОВ “Чапаєвське”. Позивач вважає також, що арештоване майно було втрачено з вини зберігача –відповідача, що є підставою для застосування правил, встановлених ст. 1166 ЦК України. У позивача відсутня можливість звернути на таке майно стягнення в порядку, встановленому законом та одержати борг.

У відзиву на апеляційну скаргу і у судовому засіданні відповідач –відкрите акціонерне товариство “Фундукліївське хлібоприймальне підприємство” (смт. Олександрівка Кіровоградської області) – зазначив, що рішення господарського суду є правомірним. Відповідач вважає, що в його діях відсутні вина, протиправність поведінки та причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою, оскільки зерно кукурудзи було видане зі зберігання відповідачем ТОВ “Чапаєвське” на вимогу останнього в період чинності постанови Олександрівського районного суду від 30.12.2003р. та на виконання договірних зобов’язань перед ТОВ “Чапаєвське”. Згідно протоколу від 02.10.2003р. арешт на зерно кукурудзи був накладений лише на майбутній врожай, що належить на праві власності ДП “Джерело-Агро”. На вимогу ст. 33 ГПК України позивачем не доказано, що в липні 2004р. спірне зерно кукурудзи в кількості 186244 тон могло бути реалізовано по ціні 560 грн. за тону на загальну суму 103995,36 грн. До того ж позивачем не надано доказів того, що він за рахунок коштів в сумі 103995,36 грн., одержаних від реалізації зерна, надав би кредит юридичним або/та фізичним особам в гривнях зі сплатою 24% річних на строк 19 місяців, а отже, отримав би доходи в розмірі 39518,24 грн.

04.10.2006 року від директора Дніпропетровської філії акціонерного банку „Брокбізнесбанк” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання не задоволено, оскільки позивачем у справі є акціонерний банк „Брокбізнесбанк” (м. Київ), представник якого брав участь у судовому засіданні.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 15.00 12 жовтня 2006 року.

Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 29.08.2003 року прокурором Олександрівського району Кіровоградської області була порушена кримінальна справа відносно Усатенка Євгена Юрійовича за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.222, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України. В забезпечення цивільного кодексу по кримінальній справі 01.10.2003 року прокуратурою була винесена постанова про накладення арешту на майно ДП „Джерело-Агро” –майбутній врожай кукурудзи і соняшнику, що знаходився на полях №№1-7 в адміністративних межах села Розумівка. На підставі постанови 02.10.2003 року був складений протокол опису майна – майбутнього врожаю соняшнику і кукурудзи, які знаходяться на полях (а.с.16).

08.10.2003 року помічником прокурора Олександрівського району була винесена постанова про призначення зберігача арештованого майна, відповідно до якої відповідальним за зберігання зібраного врожаю кукурудзи, яку зібрано ТОВ „Агроальянс” та доставлено на зберігання до ВАТ „Фундукліївське ХПП” до вирішення справи по суті призначено директора ВАТ „Фундукліївське ХПП” Зеленько В.П. Відповідальний за зберігання був ознайомлений з зазначеною постановою 08.10.2003 року, про що свідчить особистий підпис на постанові (а.с.18).

15.10.2003 року помічником прокурора Олександрівського району була винесена постанова про призначення зберігача арештованого майна, відповідно до якої відповідальним за зберігання зібраного врожаю кукурудзи, яку зібрано та буде ТОВ „Агроальянс” та ТОВ „Чапаєвське” на полях ДП „Джерело-Агро” в с. Розумівка та доставлено на зберігання до ВАТ „Фундукліївське ХПП” до вирішення справи по суті призначено директора ВАТ „Фундукліївське ХПП” Зеленько В.П. (а.с.19).

У той же час, 01.10.2003 року, тобто до складення протоколу опису майна і винесення постанов про призначення зберігача арештованого майна, між позивачем (Зберігач) і ТОВ „Чапаєвське” (Власник) було укладено угоду про надання послуг №120, за умовами якої власник поставляє, а зберігач зобов’язується прийняти на відповідальне зберігання зернові та олійні культури, зокрема зерно кукурудзи в кількості 1000 тон, який, як правильно визначено місцевим господарським судом, є договором зберігання. Сторонами за договором були узгоджені вимоги щодо якості зерна, що передається на зберігання, умови приймання-передачі продукції, строк зберігання, а також порядок і форму здійснення плати за зберігання. На виконання зазначеного договору відповідачу було передано на зберігання зерно кукурудзи у кількості 186244 кг.

Постановою Олександрівського місцевого районного суду Кіровоградської області від 30.12.2003 року постанова помічника прокурора Олександрівського району від 15.10.2003 року про призначення зберігача арештованого майна директора ВАТ „Фундукліївське ХПП” Зеленька В.П. була скасована. У постанові суду зазначено, що прийнята судом постанова не оскаржується (а.с.20).

За період з 02 по 19 квітня 2004 року зерно кукурудзи було повернуто відповідачем поклажодавцю за довіреностями від 02.04.2004 року серії ЯЗФ №821932, від 05.04.2004 року серії ЯЗФ №631435, від 09.04.2004 року серії ЯЗФ №821945. В силу ст.936 Цивільного кодексу України (який слід застосовувати до правовідносин по зберіганню відповідно до п.4 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. З аналізу глави 66 ЦК України вбачається, що поклажодавець не завжди є власником майна і зберігач не повинен вимагати у останнього підтвердження права власності на передане на зберігання майно. Таким чином, висновок суду першої інстанції, що відповідач повернув із зберігання зерно на підставі договору і без порушення вимог чинного законодавства є правомірним.

Разом з тим, ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2005 року постанова Олександрівського районного суду від 30 грудня 2003 року про скасування постанови помічника прокурора Олександрівського району від 15.10.2003 року про призначення зберігачем арештованого майна директора ВАТ „Фундукліївське ХПП” Зеленька В.П. було скасовано.

Відповідно до ст.402 Кримінально-процесуального кодексу України ухвала і постанова суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирають законної сили і виконуються після закінчення строку на подачу апеляцій, а ухвала і постанова апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги, внесення касаційного подання. Якщо на ці рішення були подані апеляції, касаційні скарги чи внесено касаційне подання і, якщо їх не було скасовано, то вони набирають законної сили і виконуються після розгляду їх апеляційним чи касаційним судом, за винятками, встановленими цим Кодексом.  

Статтею 347 Кримінально-процесуального кодексу України встановлений перелік судових рішень, на які може бути подана апеляція, а саме:

1) на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами;

2) на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами.

3) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування;

4) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом;

5) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, апеляція на постанову суду про скасування постанови Олександрівського районного суду від 30 грудня 2003 року про призначення зберігачем арештованого майна директора ВАТ „Фундукліївське ХПП” Зеленька В.П. не могла бути подана за нормами Кримінально-процесуального кодексу України, тобто постанова Олександрівського районного суду від 30 грудня 2003 року про скасування постанови помічника прокурора Олександрівського району від 15.10.2003 року про призначення зберігачем арештованого майна директора ВАТ „Фундукліївське ХПП” Зеленька В.П. набула законної сили з моменту її винесення.

Позивач у якості підстав позову зазначив ст.1166 ЦК України –просив стягнути позадоговірну шкоду, яка складається із реальної майнової шкоди і упущеної вигоди.

Підставою відповідальності за заподіяну позадоговірну шкоду є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди, тобто суд повинен при розгляді даних справ встановити наявність складових елементів, які є підставою для відшкодування шкоди: протиправну поведінку завдавача шкоди, наявність шкоди, причинний зв’язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою та вину завдавача шкоди.

Оскільки постанова помічника прокурора Олександрівського району від 15.10.2003 року про призначення зберігачем арештованого майна директора ВАТ „Фундукліївське ХПП” Зеленька В.П. була скасована постановою Олександрівського районного суду від 30 грудня 2003 року; в силу норм Кримінально-процесуального кодексу України постанова місцевого загального суду з таких питань не підлягає оскарженню; між відповідачем і ТОВ „Чапаєвське” існував і діяв договір про надання послуг №120 від 01.10.2003 року, який за своєю суттю є договором зберігання; передача майна, переданого на зберігання, відбулася на підставі цивільно-правової угоди, в діях відповідача була відсутня протиправна поведінка і вина, що унеможливлює відповідальністю юридичної особи у порядку ст.1166 ЦК України. Крім того, Дніпропетровський апеляційний господарський суд враховує, що вироком Олександрівського районного суду від 12.03.2004 року було стягнуто з Усатенко Євгена Юрійовича на користь АБ „Брокбізнесбанк” 447987 грн. 16 коп. шкоди і вирок у цій частині залишений без зміни.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам чинного законодавства і повинно бути залишено без зміни.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування судового рішення в силу вищезазначеного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу акціонерного банку „Брокбізнесбанк” (м. Київ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 17 серпня 2006 року у справі №17/126 залишити без зміни.

Головуючий:                                                                                    О.С.Євстигнеєв

Судді:                                                                                                 Л.О.Лотоцька

                                                                                                            Р.М.Бахмат

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                              М.В. Юрченко

               12.10.2006р.