Дата документу 25.11.2011

Справа № 2-45 /11

РІШЕННЯ

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

14 листопада 2011 року                                         Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі головуючого судді Федчишина С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача відділ у справах дітей Вінницької міської ради, про визнання недійсною третейської угоди та скасування рішення третейського суду, суд -,

В с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсною третейської угоди від 23.05.2008 року та скасування рішення третейського суду від 23.05.2008 року. Свої вимоги мотивувала тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 травня 2008 року ОСОБА_3 є власницею будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1, який раніше належав її матері ОСОБА_6 В даному будинку позивачка народилася і постійно проживала разом зі своєю донькою ОСОБА_7, 1997 року народження. В 2007 році познайомилася з відповідачем ОСОБА_4, він часто бував у неї в будинку, пригощав її спиртними напоями. Вона довіряла йому. Навесні 2008 року він запропонував ОСОБА_3 допомогти оформити спадщину на будинок після смерті матері, вона погодилася і надала йому оригінали необхідних документів, в тому числі паспорт та домову книгу. Невдовзі ОСОБА_4 повідомив позивачці, що документи майже готові і скоро вона стане повноцінним власником свого будинку, потім запропонував відмітити такий чудовий привід випивкою, вона погодилася. Що сталося потім, ОСОБА_3 не пам’ятає, отямилась я в якійсь хаті, як потім з’ясувалося у селі Липовецького району, без будь-яких документів, грошей, засобів для існування, в тому числі паспорта громадянина України. Пішки добралася до м. Вінниці, до свого будинку, де побачила ОСОБА_4 Він різко змінив своє ставлення до неї. З його слів позивачка дізналася, що ніби вона продала йому власний будинок і тепер він його новий власник. ОСОБА_3 сперечалася з ним, але відповідач силоміць вигнав її з будинку, пригрозив фізичною розправою. Позивачка зверталася за допомогою в міліцію, але її ніхто не хотів слухати, адже у неї не було навіть паспорту. Таким чином, позивачка залишилася без житла, доки її випадково не підібрали люди з центру соціальної реабілітації. В червні 2009 року ОСОБА_3 пройшла курс реабілітації і отримала новий паспорт і змогла почати захищати свої права, звернулася до суду. До 2009 року ОСОБА_3 зловживала алкоголем, в зв’язку з чим у неї були розлади поведінки та психіки. Позивачка не пам’ятає багатьох подій свого життя, які сталися за період часу з 2006 року по березень 2009 року. В 2010 році, на запит Ленінського райсуду м. Вінниці було витребувано рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька»від 23 травня 2008 року, яким було визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22.05.2008 року, житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1. Вданому рішенні зазначено також про укладення між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 третейської угоди від 23 травня 2008 року. Позивачка зазначає, що ніколи не мала наміру укладати ніяких третейських угод і відчужувати в будь-який спосіб своє єдине житло - будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1. Вона взагалі не пам’ятає, що укладала третейську угоду від 23 травня 2008 року з ОСОБА_4 В момент укладення даної угоди ОСОБА_3 знаходилася на диспансерному наркологічному обліку в КП Вінницького обласного наркологічного диспансеру «Соціотерапія» з 31.03.2006 року з діагнозом розлади поведінки та психіки внаслідок вживання алкоголю і в зв’язку з цим, вважає не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

В ході судового розгляду, суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Службу у справах дітей Вінницької міської ради та третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Постійно діючий третейський суд при Товарній біржі «Південнобузька».

          Позивач та її представник, адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримали, аргументуючи його мотивами викладеними в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4, його представник адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнали, просили суд відмовити в його задоволенні, посилалися в своїх запереченнях на те, що оскаржувані позивачкою третейська угода та рішення третейського суду були укладені у відповідності до вимог закону. ОСОБА_4 набув право власності на будинок АДРЕСА_1 на законних підставах.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Вінницької міської ради в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Постійно діючий третейський суд при Товарній біржі «Південнобузька»- ОСОБА_11 при вирішенні даного спору покладається на думку суду.

В судовому засіданні 29.11.2010 року судом було оглянуто матеріали третейської справи № 1-197/08 від 23.05.2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, медичну картку ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 196-201).

По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

          Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 травня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-1068 ОСОБА_3 успадкувала цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1.

Згідно акту квартального комітету «Пятничани»ОСОБА_3 постійно проживала разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_7, 1997 року народження в будинку АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 212).

Згідно довідки КП Вінницького обласного наркологічного диспансеру «Соціотерапія»від 31.12.2009 року за № 1727 ОСОБА_3 перебувала на диспансерному наркологічному обліку з 31.03.2006 року з діагнозом розлади поведінки та психіки внаслідок вживання алкоголю, знята з д/о 13.04.2009 року в зв’язку з вибуттям з Вінниці.

Згідно довідки Центру соціально-духовної реабілітації «Отчий дім»від 01.04.2009 року, ОСОБА_3 з 12 березня 2009 року дійсно проходить курс реабілітації у Вінницькому обласному центрі духовної та соціально-психологічної реабілітації «Отчий дім».

          Відповідно до рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька»від 23 травня 2008 року, (місце розгляду справи –м. Вінниця. вул. Архітектора Артинова, 41 кімн. 5) було визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22.05.2008 року, а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3. Також згідно даного рішення визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 за ОСОБА_4. Згідно рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька»від 23 травня 2008 року також зазначено, що судом була розглянута третейська угода від 23 травня 2008 року укладена між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, згідно з якою постійно діючий третейський суд при Товарній біржі «Південнобузька»компетентний розглядати спори, що виникають із цивільних правовідносин між фізичними особами за процедурою визначеною Регламентом Третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька».

          Згідно акту          № 269 стаціонарної судово-психіатричної експертизи, проведеної експертами Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. ак. О.І. Ющенка          на момент укладення третейської угоди від 23.05.2008 року ОСОБА_3 виявляла розлади психіки та поведінки внаслідок зловживання алкоголем. На момент укладення третейської угоди від 23.05.2008 року ОСОБА_3 не могла повною мірю усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

          Згідно акту          № 111 повторної амбулаторної судово-психіатричної експертизи, проведеної експертами Хмельницького           на момент укладення третейської угоди від 23.05.2008 року ОСОБА_3 не могла повною мірю усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

          Допитані в ході судового засідання свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15 пояснили, що давно знайомі з ОСОБА_3 і повідомили суду, що позивачка тривалий період часу зловживала спиртними напоями, не займалася вихованням своєї доньки, в будинковолодінні по АДРЕСА_1 часто вживали спиртні напої. ОСОБА_3 іноді поводилася неадекватно, про продаж будинку вона їм не розповідала.

          Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що працює ріелтером в агентстві «Подільський дім», в 2008 році до неї звернулася ОСОБА_3 з проханням допомогти в продажу її будинку в м. Вінниці і підшукати для придбання інший будинок в селі, що і зробила свідок. При підписанні документів в третейському суді свідок особисто присутня не була. Кошти отримані після продажу будинку ОСОБА_3 в м. Вінниці знаходилися у свідка ОСОБА_16 в сейфі за особистим проханням ОСОБА_3, потім частину цих коштів пішло на придбання будинку в с. Соболівка, який було придбано у ОСОБА_17, а залишок позивачка забрала. Свідок також повідомила, що приїздила до позивачки ОСОБА_3 в с Соболівку, після придбання будинку і бачила її в нетверезому стані.

          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що займається купівлею-продажем нерухомості і знайома з позивачкою ОСОБА_3, в зв’язку з тим, що остання купувала у неї будинок в АДРЕСА_2, за якою адресою свідок не пам’ятає. Пояснила суду, що ОСОБА_3 особисто була присутня при оформленні документів щодо продажу даного будинку в третейському суді і підписувала без примусу усі документи.

          На підставі сукупності досліджених по справі доказів, а саме акту №111 повторної амбулаторної судово-психіатричної експертизи; медичної картки ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 196-201); довідки КП Вінницького обласного наркологічного диспансеру «Соціотерапія»від 31.12.2009 року за № 1727 ОСОБА_3, показів свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 суд приходить до висновку, що в момент укладення третейської угоди від 23.05.2008 року ОСОБА_3 не могла повною мірю усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

          Третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину, тому вона має відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством.          

          Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг

цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може

суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи

непрацездатних дітей.

          Відповідно до ст. 225 ч. 1 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті –за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

          Згідно ст. 216 ч. 1. 2 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Судом було встановлено, що під час постановлення рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька»від 23 травня 2008 року згода органу опіки та піклування не надавалася, що суперечить вимогам ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства.

Одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки та піклування, відповідно до ст. 177 СК України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування житловим приміщенням. Адже відповідно до частини другої та третьої ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства»діти члена сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаними приміщеннями нарівні з власником або наймачем. Згідно ст. 71 ч. 3 п. 3 право на житлове приміщення зберігається за дітьми поміщеними на виховання в державний дитячий заклад. Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні житлових приміщень та купівлі нового житла. Наведені положення узгоджуються із вимогами частини другої ст. 64 та ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди»від 11.05.2004 року рішення третейського суду може бути скасовано в разі:

- якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча йому відповідно до закону;

- третейську угоду визнано недійсною компетентним судом.

Згідно ст. 6 зазначеного вище Закону третейським судам не підвідомчі справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судам загальної юрисдикції.

Відповідно до ч.1 ст.17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з п.7 ст.6 Закону України «Про третейські суди»третейські суди в порядку передбаченому Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про судоустрій»правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При цьому ч. 2 ст. 1 Закону України «Про судоустрій»регламентовано що судова влада реалізовується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

З п.1 ст.2 Закону України «Про третейські суди»слідує, що третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому Законом, для вирішення спорів, що виникають з цивільних та господарських правовідносин; п. 8 ч. 2 Закону України дано визначення поняттю «компетентний суд», яким є місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд з місцем розгляду справи третейським судом.

Цивільний кодекс України прийнято Верховною Радою України та підписано Президентом України 16.01.2003 р. і він набув чинності 01.01.2004 р. Закон України «Про третейські суди»прийнято Верховною Вадою України та підписано Президентом України 11.05.2004 р. і він набув чинності (згідно Перехідних положень - з моменту публікації), тобто 16.06.2004 р.

Таким чином, зважаючи на ту обставину, що Цивільний кодекс України законодавцем було прийнято до прийняття Закону України «Про третейські суди»можна дійти висновку, що законодавець в посиланні на ту тезу, що спори з приводу реалізації нерухомого майна вирішуються судом, мав на увазі саме суди судової влади в розумінні Закону України «Про судоустрій», тобто в даному випадку - суди загальної юрисдикції.

Крім того, Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішення” від 05.03.09 року №1076 , який набув чинності 31.03.09 року, внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про третейські суди», згідно якої третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо нерухомого майна.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про третейські суди», зокрема ч.2, не підлягають примусовому виконанню рішення на день набрання чинності цим Законом, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам.

Зазначені вище норми закону свідчать про неправомірність та незаконність прийнятого третейським судом оскаржуваного рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 216, 225, 405 ЦК України, ст. 12. 51 Закону України «Про третейські суди», Законом України «Про судоустрій», ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 СК, ст. 71, 156 ЖК України , ст.ст. 4-8, 10, 57-60,209, 212-215 ЦПК України, суд, –

В и р і ш и в :

Позов задовольнити.

          Визнати недійсною третейську угоду від 23 травня 2008 року укладену між мною, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, згідно з якою постійно діючий третейський суд при Товарній біржі «Південнобузька»компетентний розглядати спори, що виникають із цивільних правовідносин між фізичними особами за процедурою визначеною Регламентом Третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька».

          Скасувати рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька»від 23 травня 2008 року, місце розгляду справи –м. Вінниця. вул. Архітектора Артинова, 41 кімн. 5, згідно якого було визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22.05.2008 року, а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3. Визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 за ОСОБА_4.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 169750 (сто шістдесят дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят) гривень в зв’язку з недійсністю правочину.

Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Вінниці шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення апеляційної скарги.

Суддя:/підпис/

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: