Справа №522/5707/24

Провадження по справі №1-кс/522/1962/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року                                                        м. Одеса

суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши заяву обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід судді ОСОБА_8 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9  за ч.4 ст. 190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України,  ОСОБА_10  за ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.209 КК України,  ОСОБА_11  за ч.4 ст. 190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.209 КК України,  ОСОБА_7  за ч.4 ст.190, ч.5 ст. 191, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.1 ст. 366 КК України ( у справі №522/5707/24, 1-кп/522/54/25), -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч.4 ст. 190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_10 за ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_11 за ч.4 ст. 190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_7 за ч.4 ст.190, ч.5 ст. 191, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.1 ст. 366 КК України. Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначене кримінальне провадження було розподілене та передане для розгляду судді ОСОБА_8 (справа №522/5707/24, 1-кп/522/54/25).

Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду із усною заявою про відвід судді ОСОБА_8 від розгляду вищевказаного кримінального провадження (у справі №522/5707/24, 1-кп/522/54/25).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 підтримав свою заяву про відвід судді ОСОБА_8 .

У судовому засіданні захисники погодились із думкою обвинуваченого, та підтримали заяву про відвід судді ОСОБА_8 .

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважав, що відсутні підстави для задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_8 від розгляду указаного кримінального провадження.

Інші учасники процесу до суду не з`явилися.

Суд, дослідивши обставини по справі, доходить таких висновків.

Заслухавши заявника, дослідивши доводи заяви про відвід, оцінивши на предмет їх обґрунтованості, суд приходить висновку, що відвід є необґрунтованим, а аргументи заявника не мають зв`язку з підставами для відводу, з огляду на наступне.

Пункт 4 частини 1 статті 75 КПК України передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

З метою дотримання загальновизнаних інституційних гарантій правосуддя таких як незалежність і безсторонність суду, усунення судді відбувається через самовідвід (самоусунення) або на підставі заяви про відвід, поданої особою, що бере участь у кримінальному провадженні.

Відповідно до частин 3-5 статті 80 КПК України, заява про відвід може бути заявлена як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження; заява про відвід під час судового провадження подається до початку судового розгляду; відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до ч.1 ст.81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду.

Кримінальне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу, тому суд також застосовує практику ЄСПЛ як джерело права.

Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були чітко висвітлені у справі Mironenko та Martenko проти України (Рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Існування неупередженості повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку самого судді, що означає необхідність встановити, чи мав останній у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суддя достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є в цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006).

Під час розгляду заяви ОСОБА_9 про відвід судді ОСОБА_8 , судом не встановлено існування будь-яких сумнівів в об`єктивності судді та її неупередженості, що було б підставою для її відводу на підставі положень кримінального процесуального закону, які регламентують підстави для відводу судді. Таких доказів ОСОБА_9 не надано. Отже, відсутні підстави вважати, що побоювання заявника в неупередженості судді ОСОБА_8 та її необ`єктивності, є об`єктивно виправданими.

Навпаки, судовим розглядом заяви про відвід судді, встановлено, що побоювання ОСОБА_9 у недостатній неупередженості та об`єктивності судді ОСОБА_8 ґрунтуються на власних домислах і нічим не підтверджуються та фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями прийнятими суддею в ході розгляду вищевказаного кримінального провадження, що в свою чергу не є підставами для заявлення відводу судді, тому доводи ОСОБА_9 суд визнає необґрунтованими та безпідставними.

За встановлених в судовому засіданні підстав заявлення відводу судді ОСОБА_8 , суд вважає за необхідне зазначити, що кримінальне процесуальне законодавство не наділяє суд першої інстанції повноваженнями здійснювати перевірку та оцінку процесуального порядку розгляду кримінальних проваджень, а інші обставини, які б викликали сумнів в неупередженості судді ОСОБА_8 або її об`єктивності, заявником не наведені.

Таким чином, приймаючи до уваги відсутність підстав, визначених ст.ст. 75, 76 КПК України для задоволення відводу судді ОСОБА_8 , суд визнає доводи заявника, викладені у заяві про відвід безпідставними, та які не свідчать про можливу упередженість та необ`єктивність судді ОСОБА_8 під час розгляду кримінального провадження (у справі №522/5707/24, 1-кп/522/54/25), а тому заява про відвід судді задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 75, 80, 81, 372, 376 КПК України, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід судді ОСОБА_8 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9  за ч.4 ст. 190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України,  ОСОБА_10  за ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.209 КК України,  ОСОБА_11  за ч.4 ст. 190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.209 КК України,  ОСОБА_7  за ч.4 ст.190, ч.5 ст. 191, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.1 ст. 366 КК України ( у справі №522/5707/24, 1-кп/522/54/25) – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:                                                         ОСОБА_1