Справа № 308/8919/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2025 року                                                        місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Дегтяренко К.С.

з участю секретаря судового засідання Чейпеш В.В.

за участі:

представника позивача                         ОСОБА_1

відповідача                                         ОСОБА_2

представника відповідача                         ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа Оноківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-

встановив:

Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду із вказаною позовною заявою до відповідачів про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

В обгрунтування позову, позивач зазначає наступне, вона є власником земельної ділянки за кадастровим номером 2124884800:11:013:0095, загальною площею 0,0786 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 . Право власності на відповідну ділянку підтверджується договором купівлі - продажу, посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Форкош М.М. 29.12.2023 року, реєстровий номер 1641 та витягом з Державного реєстру речових прав №360504694 від 29.12.2023 року.

В зв`язку з придбанням земельної ділянки виникла необхідність відновити її межі та встановити їх в натурі на місцевості.

За результатами топографо-геодезичних робіт було виявлено, що координати поворотних точок суміжної земельної ділянки за кадастровим номером 2124884801:03:002:0063, не відповідають фактичному користуванню та встановленим межовим знакам, а отже має місце самочинне захоплення її земельної ділянки та «накладання» в натурі на місцевості.

У відповідності до технічної документації із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості досліджувана земельна ділянка має площу 0,0786 га, довжини ліній між поворотними точками 19,78м, 3,04м, 36,94м, 19,52м, 37,14м, 2,84м.

Суміжними землекористувачами/землевласниками згідно даного документу є:

від А до Б - земельна ділянка гр. ОСОБА_5 , кадастровий номер 2124884801:03:002:0063;

від Б до В—землі запасу;

від В до Г- землі гр. ОСОБА_7 , кадастровий номер 2124884800:11:013:0001;

від В до Г—землі загального користування.

Як вбачається із заданих вище матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості через земельну ділянку проходить паркан.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав №378362252 від 14.05.2024 року на земельній ділянці з кадастровим номером 2124884801:03:002:0063 розташований об`єкт незавершеного будівництва, житловий будинок (готовність 95%), який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (по Уі частці кожному).

Відтак, має місце самочинне захоплення відповідачами частини моєї земельної ділянки, що перешкоджає мені у вільному користуванні та розпорядженні нею.

Так, 02.05.2024 року позивач звернулась до судового експерта Павлича О.В. щодо проведення земельно- технічного дослідження, на вирішення якого було поставлено наступне запитання : «Чи фактичне розташування паркану порушує межі земельної ділянки з кадастровим №2124884800:11:013:0095 затверджені технічною документацією із землеустрою?».

Так, 20.05.2024 року у своєму висновку №Д-21/2024, експертом встановлено наступне:

«Таким чином на земельній ділянці з кадастровим номером 2124884800:11:013:0095 розміщуються наступні огорожі ділянки з кадастровим номером 2124884801:03:002:0063:

в межах чисел 2-3 огорожа довжиною 18,97 м, на відстані 0,45 м від межі ділянки;

- в межах 4-5 огорожа довжиною 40,0 м на відстані 5,71 м від межі;

Окрім того напроти фасадної частини земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:013:0095 розташовується огорожа ділянки з кадастровим номером 2124884801:03:002:0063 яка розміщується на землях загального користування, але перекриває доступ до ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:013:0095:

- в межах 6-5 довжиною 0,93 м;

- в межах 6-1 довжиною 5,71м.

Слід відмітити, що внаслідок наявних огорож, у власника ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:013:0095 відсутній доступ до частини ділянки площею 227.7 м.кв.»

Відтак, у своїй сукупності наведені вище факти та докази свідчать про порушення відповідачами права позивача на вільне володіння та користування своєю земельною ділянкою, а саме здійснення на ній будівництва у відповідності до цільового призначення, тому просить суд, зобов`язати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_4 на праві власності земельною ділянкою за кадастровим номером 2124884800:11:013:0095, загальною площею 0,0786 га, шляхом демонтажу розташованих на ній огорож земельної ділянки з кадастровим номером 2124884801:03:002:0063.

Представник ідпоідача Звурського – адвокат Михалків Б. пода відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що з позовними вимогами категорично не погоджуються, просять у задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

Так, на думку відповідача позивачем по даній справі не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, зокрема надані позивачем по справі докази не доводять ті обставини, які позивач вважає доведеними та такими, що підтверджують у повній мірі його позицію.

Дійсно, відповідачі по даній справі є власниками земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером: 2124884801:03:002:0063. Земельна ділянка з кадастровим номером: 2124884801:03:002:0063 площею 0,08 га виділена під забудову рішенням 14-ої сесії 21 скликання Ужгородської районної ради народних депутатів від 17 вересня 1993 року, батькові відповідачів згідно паспорту на забудову мікрорайону «Шахта», виданий на підставі розпорядження представника президента України главою Ужгородської районної державної адміністрації М..Д. Данча від 10.01.1994 року за № 7 «Про забудова житлового квартиру «ШАХТА», дозвіл № 18/94 на право виконання будівельних робіт , головний архітектор району Било В.І., ордер на виконання земляних робіт виданий Ужгородською районною радою народних депутатів , акт про відведення земельної ділянки у межах села (селища, міста) ОСОБА_8 площею 0.08 га по сусідству з присадибними ділянками громадян Комош, ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також проект забудови земельної ділянки індивідуального житлового будинку площею 0.08 га. (план участка М 1: 500), який затверджений головним архітектором Ужгородського району В.І. Било. Тобто право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1 було оформлено, а земельні ділянки у натурі були сформовані відповідно до чинного земельного законодавства, яке діяло станом на 1992-1994 рік. 17 вересня 1993 року було передано у приватну власність десять земельних ділянок працівникам Закарпатського ЛВУМГ ( 6 земельних ділянок з однієї сторони і 4 з іншої). Розміщення меж належної відповідачам земельної ділянки чітко відповідає межам винесеним в натурі батькові відповідачів ОСОБА_8 органами місцевої влади від 17 вересня 1993 року. На час виділення вказаних земельних ділянок у натурі будь-яких накладок на порушень меж земельних ділянок зафіксовано не було, власникам земельних ділянок, у тому числі і батькові відповідачів було виготовлено відповідну технічну документацію, видано правовстановлюючий документ, винесено межі земельних ділянок в натурі, передані на зберігання межові знаки, після чого власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером: 2124884801:03:002:0063 почалася забудова земельної ділянки на підставі відповідних дозвільних документів, які були необхідні на час забудови, у тому числі садовий будинок і капітальну огорожу, яка була збудована на межі земельної ділянки з кадастровим номером: 2124884801:03:002:0063 з дотриманням тих меж, які були визначені технічною документацією власника земельної ділянки ОСОБА_8 .

Всі відповідні межі земельних ділянок, у тому числі і належних на праві власності сторонам земельних ділянок з кадастровим номером: 2124884801:03:002:0063 та з кадастровим номером 2124884800:11:013:0095 були погоджені їх тодішніми власниками один одному, про що було складено акт погодження меж земельних ділянок, які містяться в технічній документації на земельні ділянки.

Належний відповідачам садовий будинок побудований відповідно до дозволу № 18/94 на право виконання будівельних робіт та паспорту на забудову земельної ділянки в населеному пункті, що виданий Ужгородською РДА Закарпатської області, головний архітектор району Било В.І., згідно якого відстань від будинку до паркану з земельною ділянкою з кадастровим номером 2124884801:03:001:0153 власником, якої є ОСОБА_9 становить один метр.

У 2010 році після смерті ОСОБА_8 відповідачі успадкували земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером: 2124884801:03:002:0063.

Того ж року відповідач замовив технічну документацію на земельну ділянку в ДП        «Центр державного земельного кадастру», а в 2011 році відповідачу був виданий правовстановлюючий документ Держаний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЛ № 849902.

Землевпорядник, який виготовив технічну документацію на земельну ділянку з кадастровим номером: 2124884801:03:002:0063 повідомив відповідача, що відомості про дану земельну ділянку внесені в державний земельний кадастр, а її координати винесені на місцевості, огорожа, що розміщена на земельній ділянці відповідає тим координатам, які відображені в технічній документації.

Капітальна огорожа, яка фактично є предметом даного позову та розміщена на земельній ділянці побудована 1995 року покійним батьком відповідачів.

Межі земельних ділянок були погоджені суміжними власниками земельних ділянок, будь-яких спорів між власниками не було, земельні ділянки змінювали своїх власників, будь-яких зауважень з приводу паркану не виникало.

15.12.2023 року власники чотирьох земельних ділянок з кадастровим номером 2124884801:03:002:0009, власник ОСОБА_10 , з кадастровим номером 2124884801:03:001:0153 власник, ОСОБА_9 , з кадастровим номером 2124884801:03:002:0063 власник ОСОБА_5 , з кадастровим номером 2124884801:03:001:0076, власник ОСОБА_11 звернулися із заявою в Оноківську сільську раду (номер вхідної документації № 60/03.35 від 15.12.23) з проханням відновити фактичні межі земельних ділянок.

Оноківська сільська рада Ужгородського району надала письмову відповідь на дане звернення, зокрема власникам земельних ділянок ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 звернутися до спеціаліста (сертифікованого інженера землевпорядника) для проведення комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, встановлення (відновлення) межі земельної ділянки в натурі (на місцевосці) за адресою: АДРЕСА_1 , на території Оноківської сільської ради, Ужгородського району, Закарпатської області» 04.06.2024 року відповідач по справі звернувся зі скаргою до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, в якій надав докази, які підтверджують правильність розміщення огорожі на ділянці з кадастровим номером 2124884801:03:002:0063 і проханням внести зміни до кадастрової карти по фактичному розташуванню земельних ділянок на АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді № 3-90/0-119/6-24 Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області слідує, що помилка в координатах земельних ділянок виникла при перенесенні до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 2124884801:03:002:0063, а також земельну ділянку ОСОБА_11 з кадастровим номером 2124884801:03:001:0076, в автоматизованому порядку відповідно до пункту 4 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний Земельний кадастр».

Відповідно до пункту 4 Розділ VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний Земельний кадастр» є можливим виправлення координат меж земельних ділянок: а саме з кадастровим номером: 2124884801:03:002:0063 та з кадастровим номером 2124884801:03:001:0076 вказаних у Державному реєстрі земель, та приведення їх у відповідність до фактичних меж у натурі з внесенням змін координат у Державний земельний кадастр, на основі виконання документації із землеустрою по інвентаризації земель.

Тобто, станом на 1994 рік у сторін по справі були вже сформовані земельні ділянки, межі та координати яких відповідали технічній документації на вказані земельні ділянки, якщо такі координати земельних ділянок не відповідають тим, які містяться в Державному земельному кадастрі то це може бути викликано помилками при перенесенні до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 2124884801:03:002:0063 та може бути усунуто шляхом виправлення таких помилок без зміни фактичних меж земельних ділянок на місцевості та без знесення огорожі, яка належить відповідачам по справі.

Крім того, вважають, що задоволення вимог позивача, призведе до ього, що фактична площа земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:013:0095, яка придбана позивачкою істотно збільшиться за рахунок площі земельної ділянки відповідачів на 227,7 кв.м, відповідно, площа земельної ділянки з кадастровим номером 2124884801:03:002:0063 істотно зменшиться

порівняно з тим, яку було виділено попередньому власнику ОСОБА_8 , оскільки у позовній заяві не зазначено, яким саме чином повинно відбутися приведення меж координат земельних ділянок в натурі до відповідності їх містобудівній документації без зміни координат інших земельних ділянок, які належать суміжнім землекористувачам та із збереженням площ земельних ділянок, які були виділені на підставі рішення 14-ої сесії 21 скликання Ужгородської районної ради народних депутатів від 17 вересня 1993 року.

Таким чином, на думку відповідача, позивачем по справі не наведено жодних належних доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124884800:11:013:0095, загальною площею 0,0786 га, розміщена таким чином, що на ній знаходиться належний відповідачам паркан, який позивач просить демонтувати у судовому порядку, обраний позивачем спосіб захисту суб`єктивного права позивача призведе до порушення прав не тільки відповідачів по даній справі, але й власників інших суміжних земельних ділянок, які знаходяться далі за

земельною ділянкою відповідачів

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 червня 2024 відкрито провадження у цивільній справі та розгляд справи призначено у загальному позовному провадженні.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 листопада 2024 року до участі у справі залучено третю особу Оноківську сільську раду Ужгородського район Закапатської області.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 грудня 2024 року підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні:

представник позивач не з`явилась, скористалась своїм правом на участь в судовому засіданні через свого представника:

представник позивача в судовому засідання заяву підтримав, просив таку задовольнити, посилаючись на обставини у ній викладені та надані пояснення під час судового розгляду;

відповідач ОСОБА_16 в судовому засіданні відносно задоволення позову заперечив, зазначив, що не вбачає зі своєї сторони жодних порушень, його діями права відповідача не порушувались, наявна технічна помилка в документах, яка виникла не з йоговини;

представник відповідача підтримав обставини в икдажені у відзиві, просив їх врахвати,як врахувати і пояснення надані під час судового розгляду та у задоволенні позов відмовити; 

третя особа Оноківська сіьська рада –явкбезпечиал, хоча, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку через систему «Електронний суд», причини неявки не відомі, будь яких заяв на адресу суду не надходило.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи:

Позивач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки кадастровий номером 2124884800:11:013:0095, :що розташована, АДРЕСА_1 загальною площею 0,0786 га, на підставі договору купівлі продажу від 29.12.2023 року.

За результатами топографо-геодезичних робіт, позивачем, було виявлено, що координати поворотних точок суміжної земельної ділянки за кадастровим номером 2124884801:03:002:0063, не відповідають фактичному користуванню та встановленим межовим знакам, а отже має місце самочинне захоплення моєї земельної ділянки та «накладання» в натурі на місцевості.

У відповідності до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості досліджувана земельна ділянка має площу 0,0786 га, довжини ліній між поворотними точками 19,78м, 3,04м, 36,94м, 19,52м, 37,14м, 2,84м.

Власниками суміжної земельної ділянки, кадастровий номер 2124884801:03:002:0063, що розташована, АДРЕСА_1 , крім інших, зокрема є відповідачі у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Земельна ділянка з кадастровим номером: 2124884801:03:002:0063 площею 0,08 га виділена під забудову рішенням 14-ої сесії 21 скликання Ужгородської районної ради народних депутатів від 17 вересня 1993 року, батькові відповідачів згідно паспорту на забудову мікрорайону «Шахта», виданий на підставі розпорядження представника президента України главою Ужгородської районної державної адміністрації М..Д. Данча від 10.01.1994 року за № 7 «Про забудова житлового квартиру «ШАХТА», дозвіл № 18/94 на право виконання будівельних робіт , головний архітектор району ОСОБА_17 , ордер на виконання земляних робіт виданий Ужгородською районною Документ сформований в системі «Електронний суд» 19.07.2024 5 радою народних депутатів , акт про відведення земельної ділянки у межах села (селища, міста) ОСОБА_8 площею 0.08 га по сусідству з присадибними ділянками громадян Комош, ОСОБА_18 , а також проект забудови земельної ділянки індивідуального житлового будинку площею 0.08 га. (план участка М 1: 500), який затверджений головним архітектором Ужгородського району В.І. Било.

В 2010 році після смерті ОСОБА_8 відповідачі успадкували земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером: 2124884801:03:002:0063.

Відповідачами замовлено технічну документацію на земельну ділянку та в 2011 році відповідачами отримано правовстановлюючий документ Держаний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЛ № 849902.

04.06.2024 року відповідач по справі звернувся зі скаргою до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, в якій надав докази, які підтверджують правильність розміщення огорожі на ділянці з кадастровим номером 2124884801:03:002:0063 і проханням внести зміни до кадастрової карти по фактичному розташуванню земельних ділянок на АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді № 3-90/0-119/6-24 Головного Управління Держгеокадастру у Документ сформований в системі «Електронний суд» 19.07.2024 8 Закарпатській області слідує, що помилка в координатах земельних ділянок виникла при перенесенні до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 2124884801:03:002:0063, а також земельну ділянку ОСОБА_11 з кадастровим номером 2124884801:03:001:0076, в автоматизованому порядку відповідно до пункту 4 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний Земельний кадастр».

Встановлено, що сторонами замовлені експертні дослідження, щодо спірних питань.

У висновку земельно-технічного дослідження судового експерта Павлича О.В. №Д-21/2024 від 20.05.2024 року, експертом встановлено наступне:

«Таким чином на земельній ділянці з кадастровим номером 2124884800:11:013:0095 розміщуються наступні огорожі ділянки з кадастровим номером 2124884801:03:002:0063:

в межах чисел 2-3 огорожа довжиною 18,97 м, на відстані 0,45 м від межі ділянки;

в межах 4-5 огорожа довжиною 40,0 м на відстані 5,71 м від межі.

Окрім того напроти фасадної частини земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:013:0095 розташовується огорожа ділянки з кадастровим номером 2124884801:03:002:0063 яка розміщується на землях загального користування, але перекриває доступ до ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:013:0095:

в межах 6-5 довжиною 0,93 м;

в межах 6-1 довжиною 5,71м.

Слід відмітити, що внаслідок наявних огорож, у власника ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:013:0095 відсутній доступ до частини ділянки площею 227.7м.кв.»

У висновку земельно-технічної експертизи судового експерта ОСОБА_19 № Е-33/2024 від 06.11.2024 року, експертом встановлено наступне:

«Оскільки і в будівельному паспорті і фактично ширина ділянки 20,0 м, відступ від будинку 1,0 м і відстань від будинку до спірної огорожі 9,0 м., можна дійти висновку, що розташування спірної огорожі земельної ділянки (паркану) з кадастровим номером 2124884801:03:002:0063 відповідає будівельному паспорту (паспорту забудови) мікрорайону «Шахта», акту про відведення земельної ділянки у межах села (селища, міста), що видані батьку відповідачів ОСОБА_8 на підставі розпорядження представника президента України главою Ужгородської районної державної адміністрації М..Д. Данча від 10.01.1994 року за № 7 «Про забудову житлового кварталу «ШАХТА» та проекту забудови земельної ділянки індивідуального житлового будинку площею 0.08 га. (план участка М 1: 500), який затверджений головним архітектором Ужгородського району В.І. Било.

Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду вказала на те, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.

Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна зазначити суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відтак, при вирішенні спору важливе значення має встановлення наявності в особи, яка звернулася із позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Тобто, встановивши, що права або інтереси позивача не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову за безпідставністю, недоведеністю чи необґрунтованістю.

Водночас, якщо суд дійде переконання про порушення прав, свобод чи інтересів позивача, він має надати оцінку обраному позивачем способу захисту та з`ясувати, чи є цей спосіб правомірним та ефективним, оскільки обрання способу захисту, що не відповідає цим критеріям, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном.

Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що придбала земельну ділянку у селі Оноківці, Ужгородського району, Закарпатської області з кадастровим номером 2124884800:11:013:0095, загальною площею 0,0786 га. Після придбання земельної ділянки за результатами топографо-геодезичних робіт нею було виявлено, що координати поворотних точок суміжної земельної ділянки за кадастровим номером 2124884801:03:002:0063, не відповідають фактичному користуванню та встановленим межовим знакам, а отже має місце самочинне захоплення землі позивачки та «накладення» в натурі на місцевості. Позивач зазначає, що у відповідності до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі на місцевості досліджувана земельна ділянка має площу 0,0786 га, довжини ліній між поворотними точками 19,78 м., 3,04 м., 36,94 м. 19,52 м., 37,14 м., 2,84 м.

Такі порушення, на думку позивачки, відбулися суміжними землекористувачами, якими, є відповідачі по справі, власники земельної ділянки з кадастровим номером 2124884801:03:002:0063.

       Разом з тим, судом встановлено, що покійним батьком відповідача ОСОБА_8 було отримано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки в мікрорайоні «Шахта», від 17.09.1993 року, в якому наявний паспорт на забудову земельної ділянки, виданий на підставі розпорядження представника президента України главою Ужгородської районної державної адміністрації М..Д. Данча від 10.01.1994 року за № 7 «Про забудова житлового квартиру «ШАХТА», дозвіл № 18/94 на право виконання будівельних робіт , головний архітектор району Било В.І., ордер на виконання земляних робіт виданий Ужгородською районною радою народних депутатів , акт про відведення земельної ділянки у межах села (селища, міста) ОСОБА_8 площею 0.08 га по сусідству з присадибними ділянками громадян Комош, ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також проект забудови земельної ділянки індивідуального житлового будинку площею 0.08 га. (план участка М 1: 500), який затверджений головним архітектором Ужгородського району В.І. Било .

У будівельному паспорті передбачено огорожу висотою 1 метр 20 сантиметрів.

Тобто, станом на 1994 рік у сторін по справі були вже сформовані земельні ділянки, межі та координати яких відповідали технічній документації на вказані земельні ділянки, на той час.

Вказані обставини підтверджуються і висновком судового експерта № Е-33/2024 від 06.11.2024 року, відповідно до якого можна дійти висновку, що розташування спірної огорожі земельної ділянки (паркану) з кадастровим номером 2124884801:03:002:0063 відповідає будівельному паспорту (паспорту забудови) мікрорайону «Шахта», акту про відведення земельної ділянки у межах села (селища, міста), що видані батьку відповідачів ОСОБА_8 у 1994 році.

Тобто право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1 було оформлено, а земельні ділянки у натурі були сформовані відповідно до чинного земельного законодавства, яке діяло станом на 1992-1994 рік без встановлення будь яких порушень.

Щодо висновку судового експерта Павлич О.В. від 20.05.2024 року № Д-21/2024 він надає відповідь на питання, чи фактичне розташування паркану відповідача відповідає межам земельної ділянки з кадастровим номером 2124884801:03:002:0063 затверджені технічною документацією із землеустрою на цю земельну ділянку.

На вирішення експерта були поставлені різні питання,однак на думку суду, саме ці відповіді зазначені у висновках експерта, дають можливості дійти висновку, про наявність помилки в координатах земельних ділянок, оскільки технічні документації на земельні ділянки, будівельні паспорти, на земельні ділянки сторін, виготовлялись у різний час, між яким існує значний проміжок.

На момент отримання у власність земельної ділянки відповідачів, виготовлення будівельного паспорту, технічної документації, не існувало Державного земельного кадастру, тобто єдиної державної геоінформаційної системи відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж..

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом частин першої, третьої та четвертої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Правилами частини першої статті 81 ЗК України визначено такі способи набуття права власності на земельні ділянки: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі статтею 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.

У частинах другій, третій статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 79-1 Земельного кодексу України межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Згідно з частинами першою, третьою-п`ятою статті 37 Закону України "Про Державний земельний кадастр" у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.

Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Судом, встановлено, що право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1 було оформлено, а земельні ділянки у натурі були сформовані

відповідно до чинного земельного законодавства, яке діяло станом на 1992-1994 рік.

       Крім того встановлено, що помилка в координатах земельних ділянок виникла при перенесенні до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 2124884801:03:002:0063, яка належить відповідачам, а також земельну ділянку гр. ОСОБА_11 з кадастровим номером 2124884801:03:001:0076, в автоматизованому порядку відповідно до пункту 4 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний Земельний кадастр».

Тобто, на думку суду, позивачем не доведено, що її право порушено саме з вини відповідачів, будь яких доказів самовільного захоплення земельної ділянки відповідачами, наявності будь яких порушень у процедурі отримання земельної ділянки відповідачами у всласнітсь суду не представлено.

В цьому контексті, суд вважає, необхідним звернути увагу на п. 74 рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia) де ЄСПЛ зазначив, що принцип належного урядування встановлює, що на фізичну особу, яка діє добросовісно, не повинна перекладатися відповідальність за допущену органами держави помилку, якщо така помилка стала наслідком недотримання державними органами своїх внутрішніх правил і процедур крім випадків, якщо такі правила не випливають з публічно доступних актів, або якщо така особа була іншим чином обізнана або повинна була бути обізнаною про те, що державний орган не мав повноважень вчиняти відповідні дії. Суд виснував, що особа не має нести відповідальність за недотримання державними органами своїх власних внутрішніх правил та процедур, недоступних для громадськості та які, в першу чергу, призначені для забезпечення підзвітності та ефективності всередині державного органу (див. також рішення ЄСПЛ у справах: «Максименко та Герасименко проти України», заява № 49317/07, п. 64 [29], «Кривенький проти України», заява № 43768/07, п. п. 45, 71 [30] та ін.) [31].

Крім того, аналізуючи можливість застосування обраного позивачем способу захисту, то з урахуванням фактичних обставин цієї справи, суд не вбачає ефективним та можливим такий спосіб захисту порушеного права, запропонований позивачем, а саме демонтаж огорож, оскільки вважає, що це буде непропорційним втручанням у право власності відповідачів, яке виникло більше двадцяти років тому, без їх очевидного та поза розумним сумнівом встановленого втручання у право власності позивача. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що як було встановлено в судовому засіданні з пояснень представника позивача, при купівлі земельної діляник у 2023 році, позивачу було відомо, про наявність помилок які виникли щодо відомостей координат поворотних точок меж земельних ділянок, які належать сторонам.

Тому на думку суду, виправлення помилки у відомостях координат поворотних точок меж земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, без втручання у право власності інших осіб, може бути достатнім та дієвим способом захисту.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ст. 12 ЦПК України,  цивільне судочинство в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.  Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами:

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати стягненню відповідачів не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 80, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України ,-

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до  Закарпатського апеляційного суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

       Позивач:  ОСОБА_4 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

       Відповідачі:   ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП не відомий), місце проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП не відомий), місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Третя особа: Оноківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, (ЄДРПОУ 04350168) місцезнаходження: с. Оноківці, Ужгородського району Закарпатської області, вул. Головна,59.

Повний текст рішення складено 20.03.2025 року включно.

Суддя                                                                        К.С. Дегтяренко