Справа № 175/13988/24

Провадження № 2/175/2248/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"11" березня 2025 р. смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Перепелиці В.С.,

розглянувши у відкритому судовому судовому засіданні в смт. Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду до відповідача про відшкодування шкоди. Позов мотивує тим, що 26.01.2023 року на перехресті пр. Слобожанського та вул. Бабенко в районі буд. 2/1 в смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «MITSUBISHI ASX» державний номерний знак НОМЕР_1 здійснюючи поворот ліворуч на зелений сигнал світлофору не надала переваги та допустила зіткнення з транспортним засобом «FORD TRANSIT» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальну шкодую. Постановою від 22.03.2023 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області визнав винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 КУпАП. За висновком експерта, внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди вартість ремонту автомобіля складає 265 804, 80 грн. Позивачу було виплачено страхову виплату у розмірі 127 500, 00 грн., але залишилась не відшкодованою сума у 138 304, 80 грн, франшиза у розмірі 2 500, 00 грн. та витрати на експертизу у розмірі 5 000, 00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 10 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок ДТП.

Представник відповідача подав до суду відзив, в якому заперечує проти позовних вимог, зазначає, що суму суми франшизи у розмірі 2 500, 00 грн. було сплачено позивачу у добровільному порядку, також позиву було відшкодовано збитків у розмірі 42 280, 00 грн, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав судові заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав. В минулому засідання підтримав позов та надав пояснення щодо позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав судові заяву про розгляд справи у його відсутність, заперечував проти позовних вимог. В минулому судовому засіданні заперечував також проти задоволення позовних вимог, просив в задволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи і надані суду докази, суд встановив наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

За правилами пункту 22.1статті 22Закону України від 01липня 2004року №1961-IV«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон№1961-IV)у разі настання страхового випадку страховику межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 28 цього Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно зі статтею 30 Закону №1961-IVтранспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом)чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Під час розгляду справи №175/1197/23 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області, зокрема, встановив, що відповідно до протоколу, 26.01.2023 року на перехресті пр. Слобожанського та вул. Бабенко в районі буд. 2/1 в смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «MITSUBISHI ASX» державний номерний знак НОМЕР_1 здійснюючи поворот ліворуч на зелений сигнал світлофору не надала переваги та допустила зіткнення з транспортним засобом «FORD TRANSIT» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальну шкодую. Постановою від 22.03.2023 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області визнав винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 КУпАП.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб «FORD TRANSIT» державний номерний знак НОМЕР_2 зареєстрований на ОСОБА_1 .

Для визначення розміру матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП власнику автомобіля «FORD TRANSIT», д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_1 звернулась до судового експерта Крутінь В.І.

За висновком експерта ОСОБА_4 , складеного 19 жовтня 2023 року №9681/1 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи, вартість матеріального збитку власнику транспортного засобу «FORD TRANSIT», д.н.з НОМЕР_2 , внаслідок ДТП дорівнює вартості автомобіля на момент ДТП та складає 526266,37 грн; вартість цього автомобіля після пошкодження внаслідок ДТП складає 268495,76 грн.

Згідно висновку експерта від 19 жовтня 2023 року №9681/1, складеного за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ, складеного судовим експертом Крутінь В.І. на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля «FORD TRANSIT», д.н.з НОМЕР_2 складає 881 194, 94 грн. Вартість відновлювального ремонту більше ринкової вартості. Тому матеріальний збиток, заподіяний власникові КТЗ, дорівнює ринковій вартості автомобіля  станом на дату ДТП, яка складає 265 804, 80 грн, вартість матеріального збитку складає 265 804, 80 грн

Відповідно до полісу №208442093 сума страхового відшкодування складає 130 000, 00 грн., сума франшизи 2500, 00 грн, тому 02.05.2023 ПАТ «НАСК «Оранта» здійснено на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 127 500, 00 грн.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За правилами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі

Згідно з частиною першою статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Позивач у позові зазначив, що батько відповідача компенсував частину збитків позивачу, а саме 3500, 00 грн. за евакуацію пошкодженого ТЗ, 580, 00 грн. за стоянку пошкодженого ТЗ та 35 500, 00 грн. за пошкоджену комп`ютерну техніку, яка перебувала в ТЗ на момент ДТП.

Відповідач зазначає, що сума у розмірі 35 500, 00 грн. була відшкодована за завдання збитків внаслідок ДТП, а не за комп`ютерну техніку, оскільки доказів на підтвердження знищеної комп`ютерної техніки немає.

Відповідно до п. 17-3 протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.01.2023 року, зазначено, що транспортний засіб «FORD TRANSIT», д.н.з НОМЕР_2 не завантажено.

Також відповідачем надано платіжні інструкції, згідно з якими ОСОБА_5 перерахував на користь ОСОБА_1 відшкодування у розмірі франшизи - 2 500,00 грн., на користь ОСОБА_3 – учасника ДТП, загальне відшкодування у розмірі 42 280, 00 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Позивачем зазначено витрати на проведення експертизи до ціни позовних вимог, але згідно ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, відповідно до закону, дійшов висновку, що вимога ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню у розмірі 88 524, 80 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивач посилається на те, що пошкодження його автомобіля внаслідок ДТП та відмова відповідача у добровільному порядку відшкодовувати завдані йому збитки, заподіяло йому моральну шкоду, яка полягала у неможливості використання транспортного засобу, що вплинуло на якість її повсякденного життя; відсутність можливості використання транспортного засобу спричинило для нього ряд незручностей.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Посилаючись на завдання їй моральної шкоди у результаті пошкодження її автомобіля внаслідок ДТП, позивач не наводить доказів, які б підтверджували її втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ. Позивач не була учасником ДТП за участі її транспортного засобу, доводи позивача щодо порушення нормального способу життя у зв`язку з необхідністю вчинення додаткових дій, які за нормальних обставин не було необхідності вчиняти, не підтверджені жодними доказами.

Також суд звертає увагу на те, що відповідачем було частково відшкодовано матеріальні збитки, що підтверджує те, що відповідач намагалась врегулювати даний спір.

Оскільки позивач не надав жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в розумінні статей 76-80 ЦПК України, суд вважає, що вимога щодо відшкодування моральної шкоди є необґрунтована та задоволенню не підлягає.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).

При цьому суд зобов`язаний врахувати:

-чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

-чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

-поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

-дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК).

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу представником позивача адвокатом Окорським В.В. суду надані наступні документи:

-копія договору про надання правової допомоги № 06-02/24 від 06.02.2024 року;

-рахунок-фактуру №10 від 06.02.2024 року;

-копія ордеру ОСОБА_6 нанадання правничої допомоги ОСОБА_1 ,.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи та її значення для позивача, умови укладеного договору про надання правової допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 15 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати по проведенню експертизи та на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 133 ч. 3 п. 2 ЦПК України).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 38, 39, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1-18, 76, 77-81, 82, 95, 141, 228, 229, 235, 247, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) матеріальні збитки у розмірі 88 524, 80 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 828, 45 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 8 522, 71 грн. та витрати проведення експертизи у розмірі 2 840, 90 грн.

У задоволенні іншиої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21.03.2025.

Суддя О. М. Білоусова