Справа № 180/2856/24

2/180/219/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 р. м.Марганець

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Хомченко С.І.,

       з секретарем судового засідання Меньшиковою А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Марганецької міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні власністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Марганецької міської ради Дніпропетровської області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд усунути йому перешкоди у користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати будівлю сараю для утримання свійської птиці, худоби та свиней, який входить до складу домоволодіння за аресою: АДРЕСА_2 , та перенести сарай відповідно до вимог п.6.1.41 ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», на відстань не менше 15,0 м. від житлового будинку АДРЕСА_1 . В обгрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником будинку АДРЕСА_1 та користувачем земельної ділянки загальною площею 0,06 га для обслуговування житлового будинку і господарчих будівель, який належить йому на праві власності на підставі Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку виданого виконавчим комітетом Марганецької міської ради 10.07.1978 року. По сусідству з ним межує земельна ділянка з домоволодіння АДРЕСА_2 які належать ОСОБА_2 .. Відповідачка на межі з його домогосподарством збудувала господарську споруду для утримання свійської птиці та свиней. Через малу відстань від вікон його будівлі він відчуває постійний нестерпний сморід від свиней, а з весни і до зими йому докучають у великій кількості мухи. Він неодноразово просив відповідачку прибрати сарай, але добровільно остання відмовляється це зробити. 17.09.2024 року він звернувся до виконкому Марганецької міської ради з заявою про перевірку дотримання ДБН. За результатами обстеження та вимірювання встановлено, що господарська споруда для утримання свійської птиці та свиней по АДРЕСА_2 збудована по межі з домогосподарством АДРЕСА_1 та на відстані 10 м. від вікон та вхідної групи будинку АДРЕСА_1 . Вимоги виконкому Марганецької міської ради з вимогою перенесення господарських споруд на нормативну відстань від будинку АДРЕСА_3 відповідачка у добровільному порядку не виконала, порушення не усунула.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.

Третя особа виконавчий комітет Марганецької міської ради Дніпропетровської області пояснень щодо позову в установлений судом строк не надав.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України зазначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України зазначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог встановив такі обставини та відповідні ним докази.

Згідно Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку виданого виконавчим комітетом Марганецької міської ради від 10.07.1978 року позивач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 та користувачем земельної ділянки загальною площею 0,06 га для обслуговування житлового будинку і господарчих будівель по АДРЕСА_1 (а.с.6-7).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідачка ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.13).

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо дотримання правил добросусідства, захисту прав власності, захисту особистого немайнового права на особисте життя, які регулюються положеннями ст. 270, 391 ЦК України.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 р. відповідно до Закону від 17 липня 1997 р. N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2. N 4, N 7 та N 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Згідно із статтями 316, 317, 319 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України та ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своєю земельною ділянкою. Позов про усунення порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню, якщо позивач доведе, що він є власником земельної ділянки, і що діями відповідача порушується його право власності.

Таким чином, із змісту наведених норм права випливає, що для застосування вимог цієї статті суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що відповідачка порушила закон (технічних норм і правил), а також що такі дії порушують права позивача.

Наявність/відсутність зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом встановлено, що виконавчим комітетом Марганецької міської ради Дніпропетровської ради була здійснена перевірка відстаней розташування господарських будівель та споруд для утримання свійської птиці та свиней від житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 та буд. АДРЕСА_2 . За результатами обстеження вимірювання встановлено, що господаська споруда для утримання свійської птиці та свиней по АДРЕСА_2 збудована на межі з домогосподарством по АДРЕСА_1 та на відстані 10 м. від вікон та вхідної групи житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до Державних будівельних норм 2.2-12:2019 п.6.1.41 табл. 6.7 – відстань розташування господарських будівель та споруд для утримання свійської птиці, худоби та свиней від житлових будинків повинна бути не менше 15 м., відстань господарських будівель до межі між домогосподарствами повинна бути не менше 1 м. (.а.с14).

За змістом ст. 96 ЗК України зазначено, що землекористувачі зобов`язані, зокрема, дотримуватися правил добросусідства.

Згідно із п.п. «б», «г», «е» ч. 1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані: додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до ст. 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом 22 Постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України про правовий режим самочинного будівництва визначено, що під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, не додержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Вирішуючи спір, суд керується положенням ДБН 2.2-12:2019 п.6.1.41 табл. 6.7, ДБН 360-92, ДБН Б2.2.-12:2019.

Відповідно до ДБН 2.2-12:2019 п.6.1.41 табл. 6.7, відстань розташування господарських будівель та споруд для утримання свійської птиці, худоби та свиней від житлових будинків повинна бути не менше 15 м., відстань господарських будівель до межі між домогосподарствами повинна бути не менше 1 м..

Згідно із ДБН-360-92, ДБН Б2.2.-12:2019, сарай - нежитлове господарське підсобне приміщення, що може використовуватися як побутове, складське приміщення, для розміщення худоби, тощо. Так, у містах і селищах міського типу на присадибних ділянках при дотриманні санітарних протипожежних і будівельних норм можуть бути розміщені господарські будівлі. Господарські будівлі для утримання худоби, інших тварин і птиці допускаються в селищах міського типу, а також у міських районах садибного житлового будівництва, де згідно з нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування та державного нагляду дозволено їх утримання. Розташування цих будівель на присадибних ділянках слід виконувати відповідно до місцевих правил забудови для сільських населених пунктів. Розміщення господарських будівель по лінії забудови з житловими будинками не допускається. (п.3.24)

Відповідно до п.3.25 «а» вказаних ДБН-360-92, ДБН Б2.2.-12:2019, відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2 «а», але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1. Відповідно до цієї таблиці господарські будівлі (сараї) для худоби, свійських тварин та птахів площею до 50 м2 до житлових будинків та літніх кухонь повинні бути розміщенні на відстані не менше 15 метрів.

Крім цього, згідно п.п.1.1, 1.2, 5.4 «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року №173 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 року за № 379/1404, державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення.

Дотримання цих Правил повинно забезпечити найбільш сприятливі в гігієнічному відношенні умови життєдіяльності населення. Ці Правила є обов`язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами - громадянами інших держав.

п.4.4.3 вказаних Правил встановлено, що відстань між житловим будинком та літніми кухнями та господарськими будівлями (сараї) для худоби, птиці повинна становити 15 м.

Згідно із ст.ст. 317, 319, 321, 373, 375 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно ч.1 ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм.

Згідно із ст.11 Закону України «Про будівельні норми», застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення.

Статтею 189 ЗК України визначено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Так, за результатами обстеження та вимірювання у 2024 році, що проводились уповноваженими органами місцевого самоврядування, встановлене порушення власником будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2 вимог утримання тварин з порушенням будівельних норм та направлено листа власнику ОСОБА_2 про виявлені порушення та вимогою перенесення господарських споруд на нормативну відстань від будинку АДРЕСА_1 .

Таким чином, позивачем надано суду достатньо доказів, що свідчать про наявність порушень санітарних та будівельних норм для утримання тварин, оскільки уповноваженими суб`єктами з контролю за додержанням земельного законодавства встановлені відповідні порушення, запропоновано усунути, що не було виконано.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги, зобов`язавши відповідачку усунути перешкоди у користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати будівлю сараю для утримання свійської птиці, худоби та свиней, який входить до складу домоволодіння за аресою: АДРЕСА_2 , та перенести сарай відповідно до вимог п.6.1.41 ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», на відстань не менше 15,0 м. від житлового будинку АДРЕСА_1 .

Також, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при подачі позовної заяви судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката у розмірі 2500,00 грн., то суд встановив наступне.

Матеріали справи містять договір про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Гончаренко О.О. та ОСОБА_1 від 26.12.2024 року до якого був доданий розрахунок погодження вартості послуг, в якому перелічені послуги, які надає адвокат та їх вартість за 1 годину та квитанція до прибуткового касового ордеру на суму 2500 грн. від 26.12.2024 року .

Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 року (справа № 554/2586/16-ц) констатує, що при обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Суд вважає, що склад та розмір витрат на правову допомогу є обґрунтованим та підтвердженим у розмірі 2500,00 грн., відповідають критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, ціною позову, значенням справи для сторони. Суд, враховуючи принцип диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС ВС від 03.0.2019 у справі № 922/445/19).

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 82, 89, 141, 223, 259, 264-265, 268, 354 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Марганецької міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні власністю - задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати будівлю сараю для утримання свійської птиці, худоби та свиней, який входить до складу домоволодіння за аресою: АДРЕСА_2 , та перенести сарай відповідно до вимог п.6.1.41 ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», на відстань не менше 15,0 м. від житлового будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Марганецький міський суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

       Суддя: С. І. Хомченко