Справа № 333/8762/24

                                                        Провадження № 2-а/333/19/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року                                                                м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого – судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, адміністративну справу №333/8762/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправність дій представників  ІНФОРМАЦІЯ_1  під час складання адміністративного протоколу №672 від 21.08.2024 року та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, номер і серія якої невідомий, скасувати рішення у формі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.210-1 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.08.2024 року, близько 20-00 години, до нього підійшли 3 поліцейських та один чоловік у військовій формі та спитали на перевірку документи. Далі, його запросили до будівлі ліцею, де перевірили його документи за допомогою інформаційних баз, та повідомили що він обліковуюсь як «ухилянт» у  ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після цього йому у категоричній формі було запропоновано проїхати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою оновлення його персональних даних. На території однієї з лікарень о 23-00 годині один з представників ТЦК запропонував йому пройти військово-лікарську комісію. На це він почав пояснювати працівникам ТЦК, що всі його документи, в тому числі медичного характеру, що можуть надати право на відстрочку, він має за місцем реєстрації, у зв`язку з чим просив перенести медичний огляд та взагалі розглядати його проходження за місцем його реєстрації та військового обліку. Тоді відносно нього стрілець роти охорони  ІНФОРМАЦІЯ_3  старший солдат  ОСОБА_2 , який не мав відповідних повноважень, склав протокол № 672 від 21.08.2024 року про адміністративне правопорушення за нібито його неявку по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У даному протоколі йому інкримінується те, що він 31.07.2024 року не з`явився за повісткою (розпорядженням) до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а про причини неявки не повідомив. Жодної повістки, тим паче оформленої належним за законом чином на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 він не отримував, у зв`язку з чим притягнення його до адміністративної відповідальності є безпідставним. 02.10.2024 року йому стало відомо, що його рахунки заблоковані через суму боргу в розмірі 56870 гривень у виконавчому провадженні № 76172260, розпочатому на підставі штрафу від ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 18.10.2024 року відкрито провадження по адміністративній справі, постановлено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, а також витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 завірені копії оскаржуваної постанови і усі матеріали і докази, на підставі яких начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді накладення адміністративного штрафу у справі про адміністративне правопорушення.

29.10.2024 року від представника відповідача надійшла заява, в якій він зазначив, що 28.10.2024 року по пошті ними було отримано ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви не отримували, тому він просить внести його дані до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи №333/8762/24, з метою ознайомлення з ними і складання відзиву.

Відповідно до довідки про доставку електронного документу, позовна заява з додатками була отримана представником відповідача 31.10.2024 року, однак відзив, як і витребуванні судом ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 18.10.2024 року документи надані не були.

Ухвалами Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 17.01.2025 року (а.с.36) і 12.02.2025 року зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 надати суду завірену копію постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесеної на підставі розгляду протоколу №672 від 21.08.2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді накладення адміністративного штрафу у справі про адміністративне правопорушення, а також завірені копії усіх матеріалів та доказів, на підставі яких винесено вказану постанову, за результатами розгляду протоколу №672 від 21.08.2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді накладення адміністративного штрафу у справі про адміністративне правопорушення.

Вказані ухвали були отримані представником відповідача, але своєчасно не виконані.

Лише 04.03.2025 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог і витребуванні судом документи.

Відповідно до ч.ч.5, 6 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Крім цього, суд бере до уваги, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Таким чином, з огляду на те, що представником відповідача відзив подано з порушенням встановленого строку, суд не приймає до уваги викладені ним у відзиві заперечення проти позову та вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому суд враховує надані представником відповідача матеріали адміністративної справи.

03.03.2025 року від позивача надійшла заява з документами виконавчого провадження № 76172260, з яких вбачається, що виконавче провадження відкрито з виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №558 від 26.08.2024 року.

Позивач, будучи повідомленим судом своєчасно і належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача, будучи повідомленим судом своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №558 від 26.08.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25000,00 гривень.

За змістом оскаржуваної постанови №558 від 26.08.2024 року, 30.07.2024 року групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 було вручено повістку про виклик на 08-00 годину 31.07.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для визначення призначення на особливий період, яку ОСОБА_1 отримав, про що свідчить проставлений його особистий підпис у розписці від 30.07.2024 року, проте у визначений у повістці час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, про причини неявки не повідомив. Уповноваженою особою у відповідності до ч.6 ст.258 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення від 21.08.2024 року №672, в якому сповіщено ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи. В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказав, що був відсутній у місті у зв`язку з робочими питаннями. Належних і допустимих доказів щодо поважних причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 не надав, на розгляд справи не з`явився. Своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив обов`язок громадян з`являтися за викликом територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для визначення їх призначення на особливий період, встановлений ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

З аналізу вищезазначених норм вбачається обов`язок громадян з`явитися, зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Невиконання такого обов`язку в особливий період тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 210-1 КпАП України.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст.235 КУпАП).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки вправі розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення через свого керівника. При цьому відповідними повноваженнями, як свідчить аналіз Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, наділені не лише територіальні центри комплектування та соціальної підтримки із статусом юридичної особи, а й їх відокремлені підрозділи попри відсутність у них статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З урахуванням наведеного, відсутність у ІНФОРМАЦІЯ_1 статусу юридичної особи не виключає його можливість бути відповідачем в адміністративному суді, де він виступає як суб`єкт владних повноважень, чиє рішення за правилами ст. 286 КАС України є предметом оскарження.

За правилами ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 КУпАП, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Приписами статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач в позовній заяві фактично заперечував факт отримання ним 30.07.2024 року повістки про виклик на 08-00 годину 31.07.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для визначення призначення на особливий період, однак, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, зокрема і з протоколу, копія якого була надана самим позивачем, 30.07.2024 року групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 було вручено повістку про виклик на 08-00 годину 31.07.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для визначення призначення на особливий період, яку ОСОБА_1 отримав, про що свідчить проставлений його особистий підпис у розписці від 30.07.2024 року, проте у визначений у повістці час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, про причини неявки не повідомив як шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки, так і в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Уповноваженою особою у відповідності до ч.6 ст.258 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення від 21.08.2024 року №672, в якому сповіщено ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи. В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказав, що був відсутній у місті у зв`язку з робочими питаннями. При цьому ніяких зауважень щодо змісту протоколу, зокрема, неотримання ним повістки не зазначив.

Будь-яких документів відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій, які б підтвердили поважність причин його неприбуття у строк, визначений у повістці, – 31.07.2024 року, зокрема, погіршення стану здоров`я, позивачем ані до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ані до суду надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 діяв правомірно, врахувавши всі обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 , отримавши повістку про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_1 не прибув за викликом, чим порушив обов`язок громадян, встановлений Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, за наслідками чого виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому відповідно до санкції ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення даного адміністративного правопорушення тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд звертає увагу, що накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, посадова особа вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотрималась, і наклала штраф у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, суд наголошує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні відносно суб`єкта владних повноважень.

Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 формально врахував положення ст.33 КУпАП та без належного обґрунтування застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у найбільшому розмірі, передбаченому санкцією статті. Також не вбачається з матеріалів адміністративної справи, у чому полягає визначене у постанові як обставина, що обтяжує відповідальність, – продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Із вищезазначеного вбачається, що суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення наділений повноваженнями змінити захід стягнення у межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення. Зазначене відповідає висновку Верховного Суду наведеному у постанові від 31.01.2018 року у справі №660/575/16-а.

Отже, виходячи з конкретних обставин даної справи наведених вище, суд вважає, що найбільш ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача буде зміна заходу стягнення, шляхом зменшення його розміру в межах, передбачених ч. 3 ст. ст.210-1 КУпАП, зі штрафу у сумі 25500,00 грн. на штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Керуючись Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16.05.2024 року, ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити частково.

У постанові у справі про адміністративне правопорушення №558 від 26.08.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, змінити захід стягнення, застосований до правопорушника, у межах, передбачених частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зі штрафу у сумі 25500,00 грн. на штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 18 березня 2025 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя                                                                          С.С. Тучков