Справа №: 941/518/24

провадження №: 1-в/398/2/25

УХВАЛА

Іменем України

"18" березня 2025 р.                                                        м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5 ,

представника ДУ «Петрівської ВК (№49») ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

засудженого ОСОБА_9 ,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву засудженого ОСОБА_9 про заміну не відбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі строковим покаранням,

ВСТАНОВИВ:

До Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшла заява засудженого ОСОБА_9 про заміну не відбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі на строкове покарання у відповідності до ст.ст. 81, 82 КК України.

У судовому засіданні засуджений підтримав свою заяву, просив суд замінити йому невідбуту частину покарання у виді довічного позбавлення волі строковим покаранням, вважає, що є законні підстави для задоволення його заяви.

Захисник ОСОБА_8 підтримала заяву засудженого ОСОБА_9 , просила суд заяву свого підзахисного задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви засудженого, вважав, що правові підстави для задоволення заяви відсутні, а відтак у задоволенні заяви засудженого просив суд відмовити. Вказав, що ОСОБА_9 за весь строк відбуття покарання мав 31 порушення і ці порушення відбувались періодично через 2-3 роки. Останні дисциплінарні стягнення були застосовані до засудженого у 2022 році. Зазначене свідчить про нестійкість виправлення ОСОБА_9 В ДУ «Петрівська виправна колонія (№ 49)» засуджений відбуває покарання з 17.04.2024, тобто нетривалий час, що не дає змоги об`єктивно оцінити його виправлення. За місцем відбуття покарання засуджений характеризується посередньо. Зважаючи на викладене, прокурор вважає, що клопотання подано передчасно та у його задоволенні слід відмовити.

Представник ДУ «Петрівська виправна колонія (№ 49)» в судовому засіданні клопотання засудженого підтримав.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали заяви, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 засуджений 05 лютого 2002 року вироком Апеляційного суду Миколаївської області за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч.2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.

За вимогами ч.1 ст.533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до п.п. 2, 3, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пєтухов проти України» від 12 березня 2019 року Міністерством юстиції розроблено та 18 жовтня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закони України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» та «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини», які набрали чинності 06 листопада 2022 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 82 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

За змістом п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.

Згідно з правилами ч.ч. 3, 12, 13 ст. 154 КВК України стосовно засудженого, щодо якого відповідно до ст.ст. 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

Разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі. Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації. Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.

У жовтні 2024 року Державна установа «Петрівська виправна колонія (№ 49)» надала матеріали для вирішення заяви засудженого ОСОБА_9 .

Як вбачається із наданої адміністрацією Державної установи «Петрівська виправна колонія (№ 49)» характеристики на ОСОБА_9 , за період знаходження в установі зарекомендував себе посередньо, вину у вчинених злочинах не визнає, не бере участі у програмах, заходах, має негативне ставлення до участі у програмах. Усвідомлює, що саме потребує змін, але при цьому нічого не робить. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими він користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує їх тільки за призначенням. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, на критику у свою адресу реагує адекватно. Не завжди дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, мали випадки нетактовної поведінки, не завжди виконує їх законні вимоги. За час відбування покарання мав як заохочення, так і стягнення, які на теперішній час погашені. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як середній, а ризик ймовірної небезпеки для суспільства – як високий.

У матеріалах справи наявний висновок від 14 жовтня 2025 року щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_9 , у якому зазначено, що із урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи засуджений не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Загальна кількість балів засудженого становить 62.

Індивідуальний план виправлення та ресоціалізації стосовно засудженого ОСОБА_9 складений 26.11.2024 року та його копія надана до суду.

Проте у березні 2025 року, тобто через короткий проміжок часу, Державна установа «Петрівська виправна колонія (№ 49)» повторно надала матеріали для вирішення заяви засудженого ОСОБА_9 з іншими даними.

Так, згідно з наданою адміністрацією Державної установи «Петрівська виправна колонія (№ 49)» характеристики на ОСОБА_9 , за період знаходження в установі він зарекомендував себе позитивно, вину у вчинених злочинах визнає у повній мірі, усвідомлює наслідки вчиненого правопорушення, має бажання відшкодувати шкоду заподіяну злочином. Має друзів, соціально контактний та комунікабельний. Не має друзів та кола спілкування, в якому підтримують прокримінальні настанови та спосіб життя. Виявляє бажання працювати, володіє достатніми професійними навичками. До безоплатної праці ставиться позитивно. За час відбування покарання приймав участь у роботах з поліпшення житлово-побутових умов засуджених. Усвідомлює, що саме треба змінити у житті, має позитивні плани на майбутнє. Підтримує стосунки із співмешканкою та матір`ю, відносини з якими добрі. Усвідомлює вплив вживання наркотичних речовин/алкоголю на життя і здоров`я, проте можлива зміни поведінки під впливом оточення. На профілактичному обліку не перебуває та не перебував. За час відбування покарання мав як заохочення, так і стягнення, які на теперішній час погашені. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як середній, а ризик ймовірної небезпеки для суспільства – як високий.

Згідно з психологічною характеристикою на засудженого ОСОБА_9 , у нього переважає сангвінічний тип темпераменту з дуже стійкою емоційною стабільністю. Характерна працьовитість, незалежність. Намагається бути самокритичним, уважним, наполегливим, сумлінним. В конфліктні ситуації потрапляє рідко, але якщо потрапить, то виявляє мудрість і прекрасні аналітичні здібності. Намагається слідкувати за собою та контролювати думки про себе. Самооцінка адекватна. При втраті зацікавленості у роботі виявляє впертість та дратівливість у відповідь на критику. Намагається використовувати у повсякденному житті знання та навички, отримані під час проходження занять корекційної програми.

Однак, у цій же психологічній характеристиці вказано, що начальнику відділення слід приділяти більше уваги, якщо засуджений перебуває у стані неспокою. Такий стан буває рідко, та якщо буває, то носить затяжний характер. У такому стані важко передбачити його поведінкові реакції, він може піти на порушення дисципліни.У виховній роботі слід враховувати, що засуджений своїх принципів і переконань не змінює, він зважає на аргументацію. Вимоги слід ставити чітко та виважено. Процес формування його думки дуже тривалий, закласти щось нове дуже важко.

Відповідно до висновку від 12.03.2025 року щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_9 , комісією ДУ «Петрівська виправна колонія (№ 49)» за участю уповноваженого органу з питань пробації встановлено підсумковий загальний бал 74, який свідчить про те, що засуджений став на шлях виправлення (довів своє виправлення) та має бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Як встановлено судом, надані установою виконання покарання у березні 2025 року документи викликають сумніви у достовірності виправлення засудженого, оскільки надані через короткий проміжок часу та протирічать раніше наданим у жовтні 2024 року матеріалам про виправлення ОСОБА_9 , а також свідчать лише про наміри засудженого виправитись та змінити свою поведінку. Так, ОСОБА_9 протягом всього строку відбуття покарання періодично отримував дисциплінарні стягнення, останнє з яких у 2022 році, протягом тривалого часу (більше 20 років) не відшкодував потерпілому заподіяну шкоду, згідно характеристики на засудженого, наданої у жовтні 2024 року, вину у вчиненні злочинів не визнавав, участі у корекційних програмах, заходах не приймав та мав негативне ставлення до участі у них. Відповідно до характеристики на ОСОБА_9 , наданої у березні 2025 року, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як середній, а ризик ймовірної небезпеки для суспільства – як високий. На думку суду, тимчасові зміни у поведінці засудженого та ставленні до вчинених злочинів свідчать лише про його бажання отримати пом`якшення призначеного судом покарання.

Судом встановлено, що на момент розгляду заяви, ОСОБА_9 формально набув право на застосування до нього ст. 82 КК України.

Водночас призначення більш м`якого покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправлення засудженого і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Головною передумовою для застосування до особи більш м`якого покарання є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт того, що засуджений став на шлях виправлення.

Судом установлено, що у поведінці засудженого ОСОБА_9 мають місце позитивні тенденції у виправленні, оскільки поміж наявних стягнень, він отримав подяки за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки в установі, однак вищевказані обставини на час розгляду заявизасудженого не доводять, що він став на шлях виправлення та невідбута частина призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінена строковим покаранням.

Також матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали подальше відбування покарання засудженим ОСОБА_9 в установі виконання покарань.

Крім цього, суд враховує, що в ДУ «Петрівська виправна колонія (№ 49)» засуджений ОСОБА_9 відбуває покарання з 17.04.2024, тобто нетривалий час, що не дає змоги об`єктивно оцінити його виправлення.

Згідно з ст. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої, правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Прийняття рішення про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі строковим покаранням не є обов`язковим, а залежить від наявності переконання суду у тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

При вирішенні даного питання судом враховані положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.02.2002 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», в якій передбачено, що заміна невідбутої частини покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці за весь період відбування покарання довів своє виправлення.

При цьому висновок суду повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь час відбування покарання.

На думку суду, процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх ознак, які вказували б на виправлення засудженого. За період відбування покарання ОСОБА_9 мав як стягнення, так і заохочення, вину у вчинених злочинах не визнав, у їх вчиненні не розкаявся, участі у корекційних та профілактичних заходах не приймає, а підтримання соціально-корисних зв`язків з родиною не є підставою для застосування щодо засудженого заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.

Отже, строк відбутого засудженим до довічного позбавлення волі покарання є недостатнім, а тому його заміна на даний час не сприятиме виправленню ОСОБА_9 та досягненню мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України.

Таким чином, заява ОСОБА_9 про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді позбавлення волі на певний строк задоволенню не підлягає у зв`язку з її передчасним поданням до суду.

Керуючись вимогами ст. 82 КК України, ст. 395, п.2 ч.1 ст. 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_9 про заміну не відбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі строковим покаранням відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення.

Головуючий суддя                                                 ОСОБА_1

Судді                                                                 ОСОБА_2

                                                                        ОСОБА_3