Справа № 159/5746/24

Провадження № 1-кп/159/198/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024030550000823 від 26.06.2024 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Бахів Ковельського району Волинської області, громадянина України, одруженого, працюючого майстром вагонного депо І групи Ковельської філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», зареєстрованого і фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 4 ст.197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ :

10.12.2013 ОСОБА_4 , набув у власність земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,047 га, з кадастровим номером 0710400000:19:002:0002, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно заяви, 17.08.2018 ОСОБА_4 , звернувся до виконавчого комітету Ковельської міської ради щодо отримання безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 1000 кв.м. в АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка межує із його земельною ділянкою з кадастровим номером 0710400000:19:002:0002. Однак, 13.09.2018 отримавши відмову в наданні даної земельної ділянки, оскільки остання знаходиться в санітарно-захисній зоні залізниці, на початку 2019 року, точної дати не встановлено, у нього виник злочинний умисел на самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво будівель на самовільно-зайнятій земельній ділянці з метою використання таких будівель у господарській діяльності, та як об`єкт злочинного посягання останній визначив для себе земельну ділянку, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 0710400000:19:002:0002, перебуває у комунальній власності Ковельської міської ради, розташована на відстані 18.75 м від осі останньої колії залізничного вокзалу, і згідно з генеральним планом міста Ковеля знаходиться в санітарно-захисній зоні залізниці, оскільки відповідно до. п. 5.20 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 року №173, житлову забудову необхідно відокремлювати від залізничних ліній санітарно-захисною зоною шириною 100 м від осі крайньої залізничної колії за умови забезпечення нормативних рівнів шуму в прилеглих об`єктах та на території забудови. При розташуванні залізниці у виїмці та при здійсненні спеціальних шумозахисних заходів розміри санітарно-захисної зони встановлюються з урахуванням забезпечення на території житлової забудови нормативних рівнів шуму, але не менше 50 м.

Також відповідно до додатку №9 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 року №173, встановлена відстань санітарно-захисних зон для споруд зовнішнього транспорту, а саме залізничний вокзал (від станції та осі останньої колії, об`єктів обслуговування) - 100 м, вказана відстань розглядається як мінімальна і повинна бути підтверджена розрахунками з урахуванням розмірів вантажообороту, пожежовибухонебезпечності вантажів, що перевозяться, а також допустимих рівнів шуму та вібрації.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи всупереч вимогам статтей 114, 116-126 Земельного кодексу України, що регулюють набуття і реалізацію прав на землю, за відсутності рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, в порушення п. 5.20 додатку №9. Державних санітарних правил планування та забудови - населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 року №173, Генерального плану міста - Ковеля, затвердженого рішенням Ковельської міської ради від 23 березня 2017 року № 21/48, у березні 2019 року, точної дати не встановлено, шляхом будівництва будівлі площею 223 кв. м та споруди фундаменту площею 165 кв. м, незаконно самовільно зайняв земельну ділянку загальною площею 0,0393 га. яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 0710400000:19:002:0002, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в санітарно-захисній зоні залізниці.

Зазначеними умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 197-1 КК України, а саме самовільне зайняття земельної ділянки вчинене щодо земель в санітарно-захисних зонах.

Крім того, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи всупереч вимогам статтей 114, 116-126 Земельного кодексу України, що регулюють набуття і реалізацію прав на землю, за відсутності рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, в порушення п. 5.20, додатку №9 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства оборони здоров`я України від 19.06.1996 року №173, Генерального плану міста Ковеля, затвердженого рішенням Ковельської міської ради від 23 березня 2017 року № 21/48, у березні 2019 року, точної дати не встановлено, організував та здійснив будівництво будівлі прямокутної форми з влаштованим фундаментом, мурованими стінами, дахом із метало профілю, металевими дверима, металопластиковими вікнами площею 223 кв. м та споруди фундаменту прямокутної форми площею 165 кв. м, на самовільно зайнятій земельній ділянці загальною площею 0,0393 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 07164І30000:19:002:0002, розташованої за адресою АДРЕСА_2 , в санітарно-захисній зоні залізниці.

Зазначеними умисними діями ОСОБА_4  вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4  ст. 197-1 КК України,  а  саме самовільне будівництво будівлі та споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці в санітарно-захиснійзоні.

У судовому засіданні 20.03.2025 сторони подали суду угоду про визнання винуватості, укладену 07.02.2025 між прокурором у кримінальному провадженні – прокурором Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 .

За умовами угоди ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим в обсязі пред`явленого обвинувачення.

Сторонами угоди погоджена кваліфікація інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за ч.2, 4 ст.197-1 КК України.

Сторони, з урахуванням обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, активне  сприяння розкриттю злочину, відсутності обставин, що обтяжують покарання, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, позитивної характеристики з місця роботи, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, на призначення йому покарання за ч.2, 4 ст.197-1 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу, а саме:

-за ч.2 ст.197-1 КК України - призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-за ч.4 ст.197-1 КК України - призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив існування обставин за пред`явленим обвинуваченням, вину визнав, просив угоду про визнання винуватості затвердити.

При вирішенні питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд керується таким.

Відповідно до ст. 468, ч. 4 ст. 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.

Суд встановив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 та 4 ст.197-1 КК України, які за приписами ст.12 КК України є нетяжкими злочинами. Шкода даними злочинами завдана лише державним і суспільним інтересам.

Міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає положенням статей 50, 65 КК України.

Так, узгоджуючи покарання за ч.2 та 4 ст.197-1 КК України із застосуванням ст.69 КК України визначаючи на підставі ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_4 у виді штрафу, сторони угоди врахували обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, активне  сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, позитивну характеристику з місця роботи, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень.

На переконання суду таке покарання є достатнім та необхідним з огляду на конкретні обставини вчинення злочинів.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

        ОСОБА_4 розуміє характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди судом, цілком розуміє положення ч.4 ст. 474 КПК України, усвідомлює наслідки укладення угоди та затвердження її судом, які полягають у обмеженні права оскаржувати вирок згідно з положеннями ч.4 ст. 394 та ч.3 ст.424 КПК України, а також у відмові обвинуваченого від здійснення прав, передбачених абзацами першим, другим та четвертим п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, розуміє наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.

На переконання суду, умови угоди не суперечать вимогам кримінального процесуального та кримінального законодавства, інтересам сторін та суспільства.

Аналізуючи викладене суд дійшов висновку, що угоду про визнання винуватості необхідно затвердити.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлений.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.369, 373-375 КПК України,

                                                               УХВАЛИВ : 

Угоду про визнання винуватості від 07.02.2025 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030550000823 від 26.06.2024, укладену між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 , - затвердити.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 4 ст.197-1 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.2 ст.197-1 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 500 (п?ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-за ч.4 ст.197-1 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

               Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору.  

Головуючий:ОСОБА_1