Справа № 202/2472/25

Провадження № 1-кс/202/2032/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року                                                        м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025041330000280 від 26.02.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло зазначене клопотання в якому слідчий просить накласти арешт на майно (шляхом накладення заборони відчуження та розпорядження), а саме на будинок житловий з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами, який розташована за адресою:  АДРЕСА_1 ; накласти арешт на майно (шляхом накладення заборони відчуження, розпорядження та користування), а саме на легковий автомобіль марки Skoda Kamiq VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилається на те, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР №42025041330000280 від 26.02.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, здійснюється Криворізькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оброни Східного регіону.

Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що наприкінці лютого 2025 року, ОСОБА_5 перебуваючи на території м. Апостолове Криворізького району, Дніпропетровської області, за невстановлених обставин дізналася про те, що громадянин ОСОБА_6 , має намір проходити військово-лікарську комісію, з метою визначення стану здоров`я. При цьому, ОСОБА_5 , достовірно знаючи механізм визнання особи тимчасово непридатним до військової служби або непридатним для військової служби з виключення з військового обліку як непридатного та посадових осіб які приймають дані рішення, а також маючи знайомства серед лікарів різних закладах охорони здоров`я, вирішила одержати неправомірну вигоду для себе та невстановлених на теперішній час третіх осіб, за вплив на прийняття рішення особами уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на членів військово-лікарської комісії, щодо визнання ОСОБА_6 , непридатним до військової служби, шляхом визнання ОСОБА_6 за медичними документами хворим на хворобу, якою він фактично ніколи не хворів.

В подальшому, ОСОБА_5 , 22.02.2025 року, реалізовуючи свій умисел направлений на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, за вплив на прийняття рішення особою уповноваженою на виконання функцій держави, перебуваючи на території м. Апостолове, Криворізького району, Дніпропетровської області, під час особистої зустрічі з ОСОБА_6 , повідомила останньому про те, що вона може вплинути на рішення військово-лікарської комісії щодо його визнання непридатним до військової служби та подальше виключення останнього з військового обліку як непридатного, але за це він повинен передати їй неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 11 000 (тисяч) доларів США за отримання медичних документів, які встановлять факт хвороби ОСОБА_6 , якою він ніколи не хворів, але яка буде підставою для визнання Військово-лікарською комісією його непридатним до військової служби з подальшим виключенням з військового обліку, впевнивши останнього у тому, що інших варіантів у нього уникнути військової служби під час мобілізації, окрім як погодитися на її умови не має.

Враховуючи умисні дії ОСОБА_5 , ОСОБА_6 був вимушений погодитися на умови останньої та 11.03.2025 року, діючи під впливом останньої, передав ОСОБА_5 , а остання перебуваючи на території м. Апостолове Криворізького району, Дніпропетровської області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер вчинюваного нею діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи настання таких, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, одержала грошові кошти у сумі 42 000 гривень, як частину неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, за вплив на прийняття рішення особою уповноваженою на виконання функцій держави.

Після чого, того ж дня 11.03.2025, ОСОБА_5 , продовжуючи свої умисні дії, залучила до вчинення кримінального правопорушення свого чоловіка ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надав свою згоду на спільне вчинення злочину, які діючи за попередньою змовою між собою супроводили ОСОБА_6 до КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені Мечникова» ДОР, де ОСОБА_5 повідомила як правильно діяти ОСОБА_6 , а саме які симптоми повідомляти лікарю для отримання висновку лікаря спеціаліста та направлення на лікування, а ОСОБА_7 особисто супроводив до лікаря спеціаліста КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені Мечникова» ДОР.

Після відвідування лікаря невролога в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені Мечникова» ДОР, ОСОБА_6 , отримав висновок лікаря спеціаліста, який одразу ж забрала собі ОСОБА_5 і сказала, що поверне вищевказані медичні документи і продовжить свої дії направлені на вплив на прийняття рішення військово-лікарською комісією, після того як він передасть їй другу частину неправомірної вигоди у сумі 5000 доларів США, яку він повинен їй передати 12.03.2025 року.

12.03.2025, приблизно о 18 год. 20 хв. ОСОБА_6 , прибув у визначене місце ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_2 , де виконуючи вказівки ОСОБА_5 передав її чоловіку ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 217200 гривень, які ОСОБА_5 та ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер вчинюваного ними діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи настання таких, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення за попередньою змовою між собою одержали в якості неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив неприйняття рішення особою уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на членів військово-лікарської комісії з метою визнання ОСОБА_6 непридатним до військової служби з подальшим виключенням з військового обліку.

13.03.2025 року, у кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що вони підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто – одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинення за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до санкції ч.3 ст. 369-2 КК України, у вчиненні якого підозрюються вищевказані особи, передбачене додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Як встановлено підозрювані ОСОБА_7  та ОСОБА_5 , мають у спільній власності будинок житловий з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами, який розташована за адресою:  АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_5 , крім цього зареєстроване право власності на легковий автомобіль марки Skoda Kamiq VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , на які на теперішній час необхідно накласти арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Власником зазначеного майна є підозрювані ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

Таким чином, виникла необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваних, на підставі п.3 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме з метою конфіскації майна як виду покарання.

       На підставі викладеного, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з даним клопотанням.

В судове засідання прокурор не з`явився, до суду надав заяву про розгляд клопотання без його участі, в заяві вказав, що вимоги клопотання підтримує.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя вважає за доцільне здійснити розгляд клопотання без повідомлення власників та за відсутності учасників. На думку слідчого судді завчасне повідомлення володільця майна може привести до відчуження майна.

На підставі викладеного, у зв`язку із неприбуттям учасників судового розгляду аудіо-, відеофіксація судового засідання не здійснювалась.

Вивчивши клопотання, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Дослідивши матеріали клопотання, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено, що заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Частина 1 ст. 170 КПК України вказує на те, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України - арешт майна допускається зокрема конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно з п. 1, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, слідчим суддею встановлено, що  в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР №42025041330000280 від 26.02.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України.

13.03.2025 року, у кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що вони підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто – одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинення за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до санкції ч.3 ст. 369-2 КК України, у вчиненні якого підозрюються вищевказані особи, передбачене додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

       Із доданих матеріалів клопотання вбачається, що підозра достатньо підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:  Показаннями свідка ОСОБА_6 ; Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками; Протоколом огляду грошових коштів та вручення грошових коштів; Протоколом затримання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ; Протоколом обшуку за місцем мешкання підозрюваних, іншими наявними в матеріалах доказами, зібраними під час проведення досудового розслідування.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та відомостей наданих Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управлінням активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) за право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на праві спільної часткової власності за ОСОБА_5 , ОСОБА_7 .

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , право власності на транспортний засіб на легковий автомобіль марки Skoda Kamiq VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_5 .

На думку слідчого судді, в даному випадку обмеження права власності шляхом накладення арешту на майно, належне підозрюваному на праві приватної власності цілком відповідатиме принципу співмірності виконання завдань кримінального провадження, оскільки, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки реалізацію права власника майна, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Тож, у даному випадку, саме не накладення арешту на майно, належне підозрюваним на праві приватної власності, може призвести до подальшого його відчуження, що суперечить завданням кримінального провадження та унеможливить застосування покарання у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 369-2 КК України, у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та винесення обвинувального вироку.

На підставі вищенаведеного, враховуючи те, що ОСОБА_5 , ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, санкцією якої передбачена можлива конфіскація майна, слідчий суддя вважає доведеним, що незастосування в даному випадку арешту вказаного майна може призвести до його відчуження, а тому з метою запобігання можливості відчуження майна в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя доходить висновку про наявність правових підстав для арешту майна, а отже клопотання підлягає частковому задоволенню.

Одночасно, слід зауважити, що в даному випадку обмеження права власності шляхом накладення арешту на майно, яке належить підозрюваним на праві приватної власності цілком відповідатиме принципу співмірності виконання завдань кримінального провадження, оскільки, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки реалізацію права власника майна, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Водночас, враховуючи вимоги п.п. 3-6 ч. 2 ст. 173, ч. 4 ст. 173 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту нерухомого майна, яке належить підозрюваному, зокрема, житловий будинок з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами, який розташована за адресою:  АДРЕСА_1 , який на праві власності належать підозрюваним ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , який буде належним, співмірним та достатнім, у вигляді заборони його відчуження та розпорядження, приймаючи до уваги, що доцільності заборони користування наведеним майном не доведено, як і не міститься цьому належного обґрунтування в клопотанні та долучених матеріалах.

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт на майно (шляхом накладення заборони відчуження, розпорядження та користування), а саме на легковий автомобіль марки Skoda Kamiq VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , оскільки саме такий вид забезпечення кримінального провадження, на думку слідчого судді, буде відповідати меті накладення арешту, зокрема, накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Разом з тим, слідчий суддя враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, а отже після усунення обставин, які були підставою для накладення арешту, власник майна має право звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту майна, чи надати докази належності вказаного майна іншим особам тощо, що буде оцінено вже під час іншої процедури, передбаченої законом, задля можливості визначення, можливо, іншого менш обтяжливого способу забезпечення доказів чи визначеного способу арешту майна.

Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт у кримінальному провадженні від 26.02.2025    року, внесеного  до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025041330000280 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України, на житловий будинок з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами, який розташована за адресою:  АДРЕСА_1 ,  право власності на який зареєстровано за ОСОБА_5 ,  ОСОБА_7 ,  заборонивши відчуження та розпорядження вищевказаним майном, до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.

       Накласти арешт у кримінальному провадженні від 26.02.2025    року, внесеного  до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025041330000280 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України, на легковий автомобіль марки Skoda Kamiq VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ., право власності на який зареєстровано за ОСОБА_5 , заборонивши володіння, користування та розпорядження вищевказаним майном, до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.

В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду в термін 5 днів з моменту її проголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя                                                                 ОСОБА_1